Постанова

від 18.09.2013 по справі 905/4626/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2013 р. справа №905/4626/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Гарькавий А.Г. довіреність від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення господарського судуДонецької області від 30.07.2013р. по справі№ 905/4626/13 (суддя: Мальцев М.Ю.) за позовомПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леметал», м. Макіївка Донецька область простягнення 12' 169,67 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леметал», м. Макіївка Донецька область (далі - «Відповідач») 12' 169,67 грн..

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2013 року у справі № 905/4626/13 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності належними та допустимими доказами позовних вимог. А саме, на думку суду рахунок № 400042177 від 17.10.2012р. був пред'явлений Позивачем не на попередню оплату товару за контрактом № 412S12 від 15.10.2012р.

Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі, що призвело до невірно зроблених висновків.

В апеляційній скарзі звертає увагу, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що інших договорів між сторонами не укладалось, зазначення судом того, що Позивачем не надано доказів в підтвердження порушення умов саме контракту № 412S12 від 15.10.2012р., на який посилається позивач у своїй позовній заяві є хибним.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання відповідач не з'явився, поважність не явки не повідомив.

Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача надіслав відзив, у якому звернувся з проханням у якій просив рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 15.10.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений контракт № 412S12 (далі - «Договір»), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) брухт кольорових металів, що утворюється на підприємстві, іменовані надалі Товар, а Покупець прийняти й оплатити на умовах даного Контракту (п.1.1 Контракту).

Пункт 2 Договору передбачає, що ціна товару визначається в національній валюті України, є Контрактною і вказується в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного Договору і на момент його укладання орієнтовно складає 706' 739,36 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4 Договору, попередня оплата здійснюється в розмірі 100% вартості Товару, узгодженого до передачі в українській національній валюті по банківським реквізитам Продавця, зазначеним у Договорі.

Попередня оплата товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

За несвоєчасну оплату попереднього рахунку Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки платежу, але всього не більше 10% суми простроченого платежу.

У специфікації до Договору (а.с.14) визначений перелік товару, який ає бути проданий покупцю.

17.10.2012р. позивачем був виставлений рахунок на передплату № 400042177 на суму 436' 676,44 грн. Перелік товару, визначений у рахунку, його кількість та вартість повністю співпадають з переліком товару, його кількістю та вартістю, визначених у спіцифікації до Договору (окрім останньої позиції). Втім, у рахунку у якості підстави помилково зазначено № контракту замість « 412S12» - « 412» дата контракту замість « 15.10.2012р.» - « 01.12.2012.».

Зазначений рахунок Відповідач у встановлені Договором строки не оплатив, що стало підставою для нарахування Позивачем санкцій, визначених у Договорі.

Листом від 24.10.2012р. відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строк оплати виставленого рахунку № 400042177 від 17.10.2012р., у зв'язку з тимчасовою нехваткою грошових коштів на підприємстві.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 54 розділом 3 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.202 ГК України, яка кореспондується зі ст.. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня є - мірою відповідальності, яка настає та нараховується після порушення строків сплати по основному зобов'язанню.

Оскільки, між сторонами склалися договірні зобов'язання, які відповідач не виконав у зазначені контрактом строки, підтвердивши їх підписанням акту звірки розрахунків станом на 31.12.2012р., то цілком обґрунтованим є висновок, що період зазначений позивачем у позовній заяві є обґрунтованим, а сума у розмірі 12' 169,67 грн. підлягає стягненню.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає. Так, зокрема, висновки місцевого господарського суду про те, що, рахунок № 400042177 від 17.10.2012р. був пред'явлений Позивачем Відповідачу не на попередню оплату товару за контрактом № 412S12 від 15.10.2012р. є хибним, адже:

· окрім однієї позиції перелік товару, визначений у рахунку, його кількість та вартість повністю співпадають з переліком товару, його кількістю та вартістю, визначених у спіцифікації до Договору;

· сторонами належними та допустимими доказами недоведено, що між ними існували будь-які інші договірні стосунки, ніж визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013 року по справі № 905/4626/13 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леметал», м. Макіївка Донецька область (код ЄДРПОУ 34685643) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг Дніпропетровська область (код ЄДРПОУ 24432974) 12' 169,67 грн. пені; судовий збір за звернення з позовною заявою у розмірі 1' 720,50 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ, оформивши його згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС