Постанова

від 05.11.2013 по справі 905/4626/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 905/4626/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Леметал" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі№ 905/4626/13 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Леметал" простягнення 12169,67 грн. за участю представників: позивачаВдовенко М.В., дов. від 31.12.2013р. відповідачаАрцев В.С., директор

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леметал" 12169,67 грн. пені за несвоєчасну оплату попереднього рахунку, посилаючись на умови укладеного договору та приписи статей 526, 611 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що позивач не надав доказів у підтвердження надсилання рахунку на оплату, реквізити та перелік товару у наданому позивачем рахунку не відповідають укладеному договору та узгодженій специфікації.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.07.2013 року (суддя Мальцев М.Ю.) в позові відмовлено з огляду на недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року (судді: Татенко В.М. - головуючий, Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове судове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 12169,67 грн. пені та 2580,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леметал" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: відповідач вказує, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, чим позбавлено процесуальних прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України; всупереч статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки суду апеляційної щодо доведеності отримання попереднього рахунку відповідачем не ґрунтуються на належних доказах; судом не надано оцінки тим обставинам, що виставлений попередній рахунок суперечить діючій специфікації та не враховано надане частиною 6 статті 193 Господарського кодексу України право сторони відмовитися від виконання зобов'язання.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, як безпідставні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

За частиною 2 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

Стверджуючи про наявність підстав для безумовного скасування постанови апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що отримав ухвалу апеляційного суду про призначення розгляду скарги на 18.09.2013 року лише 18.09.2013 року о 13:00 год., надавши у підтвердження довідку підприємства зв'язку про час вручення уповноваженій особі відповідача кореспонденції, що надійшла з Апеляційного суду м. Донецька. Натомість зазначена довідка не містить даних щодо надходження кореспонденції від Донецького апеляційного господарського суду та не доводить неналежного чи несвоєчасного направлення відповідачу ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року про порушення апеляційного провадження; інших доказів неналежного повідомлення відповідач не навів. Разом з тим з матеріалів апеляційного провадження вбачається, що ухвалою від 05.09 2013 року призначено розгляд апеляційної скарги на 18.09.2013 року на 10 год.30 хв.; на зворотній стороні ухвали міститься відмітка про її направлення сторонам 09.09.2013 року; за повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали від 05.09.2013 року про порушення апеляційного провадження позивач одержав 12.09.2013 року; позиція відповідача щодо апеляційної скарги викладена у відзиві на апеляційну скаргу, що міститься у матеріалах справи.

Відтак за наведених обставин підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до приписів частини 2 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України не вбачається

Разом з тим апеляційним господарським судом встановлено, що 15.10.2012р. позивачем та відповідачем укладено контракт № 412S12, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) брухт кольорових металів, що утворюється на підприємстві, іменований надалі Товар, а Покупець - прийняти й оплатити товар на умовах даного Контракту.

Пунктом 2 договору від 15.10.2012 року передбачено, що ціна товару визначається в національній валюті України, є Контрактною і вказується в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного Договору і на момент його укладання орієнтовно складає 706739,36 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 4 договору, попередня оплата здійснюється в розмірі 100% вартості Товару, узгодженого до передачі в українській національній валюті по банківським реквізитам Продавця, зазначеним у Договорі. Попередня оплата товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

За несвоєчасну оплату попереднього рахунку Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки платежу, але всього не більше 10% суми простроченого платежу.

Перелік товару, який має бути проданий покупцю, визначено у специфікації до договору.

Також апеляційний суд встановив, що 17.10.2012 року позивач виставив рахунок на передплату № 400042177 на суму 436676,44 грн. Перелік товару, визначений у рахунку, його кількість та вартість повністю співпадають з переліком товару, його кількістю та вартістю, визначених у специфікації до договору (окрім останньої позиції). Водночас у рахунку у якості підстави зазначено № контракту замість " 412S12" - " 412" дата контракту замість " 15.10.2012." - " 01.12.2012.". Листом від 24.10.2012 року відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строк оплати виставленого рахунку № 400042177 від 17.10.2012 року у зв'язку з тимчасовою нестачею грошових коштів на підприємстві.

Зазначений рахунок відповідач не оплатив, підписавши про це відповідний акт звірки розрахунків станом на 31.12.2012 року, що стало підставою для нарахування позивачем санкцій, визначених у договорі.

За статтями 4 3 , 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши наведені вище матеріали справи, суд апеляційної інстанції надав їм правову оцінку та дійшов висновку, що з сукупності наявних доказів вбачається оформлення та виставлення позивачем спірного рахунку в межах та відповідно до умов договору від 15.10.2012 року, невідповідність реквізитів цих обставин не спростовує, а свідчить про технічну помилку при оформленні рахунку, перелік, ціна та обсяг товару визначено відповідно до узгодженої сторонами специфікації, крім останньої позиції; натомість відповідач не надав доказів на підтвердження обставин існування між ним та позивачем інших правовідносин, крім опосередкованих даним договором.

За наведеними доводами та доказами постановою апеляційного суду було вказано на хибність висновків місцевого господарського суду про те, що рахунок № 400042177 від 17.10.2012 року пред'явлено Позивачем Відповідачу не на попередню оплату товару за контрактом № 412S12 від 15.10.2012 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За статтею 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судом апеляційної інстанції визначено правову природу укладеного договору як договору купівлі-продажу, застосовано до спірних правовідносин, визначення підстав та змісту взаємних зобов'язань сторін положення глави 54 розділу 3 Цивільного кодексу України та встановлено порушення відповідачем строків оплати виставленого позивачем попереднього рахунку.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а за частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, період нарахування, апеляційний господарський суд визнав його обґрунтованим, а позовні вимоги у розмірі 12169,67 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леметал" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі № 905/4626/13 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач