Ухвала

від 10.09.2013 по справі 522/22619/13-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/22619/13-к

Провадження по справі № 1-кс/522//8637/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013року м.Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси Капля О.І., при секретарі Стогнієнко Т.Г., за участю прокурора відділу прокуратури Одеської області Юрко І.В., слідчого Світлицької С.М., адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2 подав до Приморського районного суду м.Одеси клопотання про скасування арешту на майно ОСОБА_3, в якій вказав, що в провадженні слідчого СУ ГУМВС в Одеській області Світлицької С.М. знаходиться кримінальне провадження № 12013170480000270 від 29.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/22619/13-к від 02.09.2013 року за клопотанням слідчого Світлицької С.М. накладено арешт на об'єкти рухомого і нерухомого майна, які належать ОСОБА_3, а саме: автомобіль марки «Мегcеdes МL 270 СDІ», державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2 (на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4); квартиру АДРЕСА_2 (згідно довідки КП ОМБТІ та РОН); квартиру АДРЕСА_1 (згідно договору купівлі - продажу від 04.12.2012, завіреного державним нотаріусом шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-1550); садовий будинок АДРЕСА_3 (згідно договорів купівлі продажу ? будинку від 17.05.2013 року).

Відповідно до приписів ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження -судом.

Ухвала Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/22619/13-к від 02.09.2013 року постановлена без участі особи на майно, якої накладено арешт - ОСОБА_3.

Отже, ОСОБА_3 має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 ст.170 КПК України слідчий суддя має право позбавити підозрюваного, обвинуваченого, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діями підозрюваного обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, (юридичних осіб, батьків, опікунів, піклувальників) можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді.

У клопотанні слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області Світлицької С.М., погодженого із прокурором прокуратури Одеської області до Приморського районного суду м.Одеси, ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2013 року у супереч із приписами КПК України зазначено, що ОСОБА_3 перебуває у процесуальному статусі підозрюваного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із приписами ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частина 1 ст.111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Згідно із приписами ч.1 ст.136 глави 11 Кримінального процесуального Кодексу України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, для набуття статусу підозрюваного ОСОБА_3 має отримати повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, у свою чергу, слідчий та прокурор зобов'язанні довести слідчому судді факт вручення особі повідомлення та ознайомлення з її змістом. Однак, слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Світлицькою С.М., прокурором прокуратури Одеської області не надано доказів, які підтверджують факт вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру.

В ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2013 року також не наведено жодного доказу набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного. Тому він не є підозрюваним, обвинуваченим, особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за дії інших осіб.

Таким чином, Приморським районним судом м. Одеси у супереч із приписами ст.ст.170, 171 КПК України, накладено арешт на майно особи, що не має статусу підозрюваного, що є безумовною підставою для скасування арешту накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/22619/13-к від 02.09.2013 року у порядку встановленому ч.1 ст.174 КПК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 вимоги клопотання підтримав та вказав, що дійсно по кримінальному провадженні № 12013170480000270 від 29.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України на особисте майно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м.Одеси від 02.09.2013 року за поданням слідчого Світлицької С.М. було накладено арешт. При цьому, статус ОСОБА_3 до теперішнього часу не змінився, підозри йому не об'явлено, тому арешт на його майно накладено протизаконно. Твердження слідчого та прокурора про неможливість повідомити йому особисто про підозру, тому що він ухиляється від спілкування із слідчим, не може бути прийнято до уваги. Сам ОСОБА_3, якому запобіжний захід не обирався може проживати будь-де, тому в матеріалах справи немає підтвердження, що йому було повідомлено про його розшуки, а тим більше повідомлення про підозру. Винесення підозри без повідомлення її особисто підозрюваному не може бути підставою для арешту його майна. Тому ухвалу слідчого судді про арешт майна ОСОБА_3 необхідно скасувати, так як суду слідчим були надані неправдиві відомості скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що призвело до судової помилки, яку згідно ст.174 КПК України той же суд повинен виправити.

Прокурор Юрко І.В. та слідчий Світлицька С.М. вимоги клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту в судовому засіданні не визнали та вказали, що кримінальне провадження № 12013170480000270 від 29.11.2012 року розслідується у відношенні ОСОБА_3 в теперішній час за ознаками злочину, передбаченого ст.15, ст.205 ч.2 КК України. Клопотання про накладення арешту має за мету запобіганням знищити чи сховати своє майно, тим більше, що по справі можливо він буде повідомлений про підозру скоєння злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України. Підозра письмово йому винесена, але сам ОСОБА_3 дійсно ухиляється від визову до слідчого, що підтверджується наданими суду документами, які це підтверджують. Вказані обставини не є перешкодою до арешту його майна. Тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Розглянувши матеріали по клопотанню адвоката ОСОБА_2, вислухавши вимоги йогов судовому засіданні, заперечення прокурора Юрко І.В. та слідчого Світлицької С.М., слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання підлягають задоволенню за такими підставами.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи - в провадженні слідчого СУ ГУМВС в Одеській області Світлицької С.М. знаходиться кримінальне провадження № 12013170480000270 від 29.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/22619/13-к від 02.09.2013 року за клопотанням слідчого Світлицької С.М. накладено арешт на об'єкти рухомого і нерухомого майна, які належать ОСОБА_3, а саме: автомобіль марки «Мегcеdes МL 270 СDІ», державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2 (на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4); квартиру АДРЕСА_2 (згідно довідки КП ОМБТІ та РОН); квартиру АДРЕСА_1 (згідно договору купівлі - продажу від 04.12.2012, завіреного державним нотаріусом шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-1550); садовий будинок АДРЕСА_3 (згідно договорів купівлі продажу ? будинку від 17.05.2013 року).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейськая конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчуджуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права".

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності юридичної особи з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову до підозрюваного чи обвинуваченого по справі. Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Всупереч вимог вказаної статі слідчим у своєму клопотанні не вказано жодної підстави, яка обґрунтовано свідчила про те, що зазначене майно може бути втрачено, пошкоджено чи використано таким чином, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Також, згідно вимогам ч.2 ст.167 КПК України, в якій вказаний остаточний перелік підстав для тимчасового вилучення майна та накладення арешту, основною вимогою зазначена норма Закону вимагає накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, які були добуті злочинним шляхом, чи призначались для оплати скоєння злочину, чи були знаряддям злочину, чи пов'язані з їх незаконним обігом, чого в даному випадку не було.

Крім того, санкції ч.2 ст.15, ч.2 ст.205 КК України не передбачають додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Також по кримінальному провадженні не заявлений цивільний позов до ОСОБА_3, майно якого може бути гарантією його відшкодування.

В зв'язку з цим слідчий суддя вважає, що накладений арешт ухвалою слідчого судді від 02.09.2013 року на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 підлягає скасуванню, виконанням дій по поверненню його володільцю ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 132, 167 ч.2, 170-174, 303-309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/22619/13-к від 02.09.2013 року за клопотанням слідчого Світлицької С.М. про накладення арешту на об'єкти рухомого і нерухомого майна, які належать ОСОБА_3, а саме: автомобіль марки «Мегcеdes МL 270 СDІ», державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2 (на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4); квартиру АДРЕСА_2 (згідно довідки КП ОМБТІ та РОН); квартиру АДРЕСА_1 (згідно договору купівлі - продажу від 04.12.2012, завіреного державним нотаріусом шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-1550); садовий будинок АДРЕСА_3 (згідно договорів купівлі продажу ? будинку від 17.05.2013 року), які повернути власнику ОСОБА_3.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя О.І. Капля

10.09.2013