Постанова

від 09.09.2013 по справі 802/3255/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2013 р. Справа № 802/3255/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Тишківського С.Л.,

представника відповідача: Охрімовського Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СВ-Енерджи" (далі - ПП "СВ-Енерджи") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

В липні 2013 року ПП «СВ-Енерджи» звернулось в суд з позовом до Вінницькою ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001862206 від 29 квітня 2013 року.

Зазначали, що Вінницькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «СВ-Енерджи» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія» Мармур ЛТД» за квітень, травень 2012 року, з ТОВ «Тесей ЛТД» за період липень, серпень, жовтень 2012 року, з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період січень, лютий, березень 2012 року, за результатами якої 10.04.2013 року складено Акт №1398/22-05/34765854.

Перевіркою встановлено, порушення підприємством п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про заниження суми податку на додану вартість на суму 98752,00 грн., який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001862206 від 29 квітня 2013 року, згідно з яким ПП «СВ-Енерджи» визначено податкове грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123440,00 грн., з яких 98752,00 грн. - основного платежу та 24688,00 грн. - штрафної санкції.

На обґрунтування позову заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов висновку про порушення вище вказаних норм із власних суб'єктивних припущень з посиланням на акти перевірок щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів підприємства, на свідчення свідків, які не мають жодного відношення до діяльності підприємства, а також безпідставне твердження, що усі первинні документи на підставі яких позивач відніс сплачені постачальником суми до податкового кредиту не мають сили первинних документів, оскільки не відображають фактичного здійснення господарської діяльності, а лише містять формальні реквізити таких первинних документів, що передбачені законодавством.

Посилаючись на те, що орган державної податкової служби за наслідками документальної перевірки безпідставно визначив йому податкові зобов'язання, які не відповідають фактичним даним та первинним бухгалтерським, іншим документам фінансово-господарської діяльності підприємства, чинним актам Податкового кодексу України, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001862206 від 29 квітня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи (том 3 а.с.155-157).

Свої заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує зокрема тим, що усі висновки викладенні в акті перевірки від 10.04.2013 року зроблені на підставі інформації використаної з актів перевірки контрагентів позивача щодо не можливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД». Крім того, акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», містить посилання на протокол допиту свідка, який зазначає, що про існування даного товариства їй стало відомо лише зі слів податкової міліції і ніякого відношення до діяльності такого товариства вона не має. З огляду на що, податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а документи виписані з порушенням вимог чинного податкового законодавства не можуть вважатись первинними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що з 09.04.2013 року по 10.04.2013 року Вінницької ОДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «СВ-Енерджи» (код ЄДРПОУ 34765854) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) за квітень, травень 2012 року, з ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 378186576) за період липень, серпень, жовтень 2012 року, з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) за період січень, лютий, березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1398/22-05/34765854 від 10.04.2013 року, яким встановлено порушення ПП «СВ-Енерджи» п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.25) у податкових деклараціях з податку на додану вартість у загальній сумі 98753,00 грн., в т.ч. за січень (№9006342430 від 17.02.2012 року) на суму 29053,00 грн., за лютий (№9012786930 від 19.03.2012 року) на суму 5161,00 грн., за березень (№9019384236 від 17.04.2012 року) на суму 3015,00 грн., за квітень (№9027425486 від 17.05.2012 року) на суму 26243,00 грн., за травень (№9035130388 від 20.06.2012 року) на суму 12217,00 грн., за липень (№905- 23721 від 17.08.2012 року) на суму 12763,00 грн., за серпень (№9056484953 від 18.09.2012 року) на суму 8100,00 грн., за жовтень (№9073197791 від 20.11.2012 року) на суму 2200,00 грн. (том 1 а.с.33-70).

29.04.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001862206, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 98752,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 24688,00 грн. (том 1 а.с.71).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом на адміністративне оскарження. Рішенням ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 751/10/10-02 від 13.06.2013 року первинну скаргу ПП «СВ-Енерджи» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (том 1 а.с.74-81).

В подальшому, підприємство не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в акті перевірки від 10.04.2013 року позивачем не доведено та не підтверджено належними первинними документами право на формування податкового кредиту по постачальникам ТОВ "Тесей ЛТД", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

Також, в акті перевірки наголошується на відсутності здійснення фінансово-господарської діяльності між позивачем і його контрагентами ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", ТОВ "Компанія Мармур ЛТД", ТОВ "Тесей ЛТД". Даний факт, на думку перевіряючого, підтверджується відсутністю за місцезнаходженням контрагентів-постачальників, внесення до ЄДР записів про відсутність підтверджуючих відомостей на момент здійснення господарських операцій з позивачем. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення фіктивних угод з метою настання реальних наслідків та як наслідок нікчемність укладених правочинів.

На підставі вище викладеного, Вінницькою ОДПІ зроблено висновок про безпідставне формування ПП «СВ-Енерджі» податкових зобов'язань з контрагентами, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ на загальну суму 98753,00 грн., у зв'язку з чим, позивачем порушено п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Суд вважає такі висновки Вінницької ОДПІ такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи і є помилковими.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. "а", п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Частина 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (далі - ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» суд вказує на наступне.

Так, між даним товариством-контрагентом та позивачем під час здійснення господарських операцій було укладено ряд договорів субпідряду на виконання будівельних робіт №№24,25 від 11.04.2012 року (том 1 а.с.160-162), №26 від 18.04.2012 року (том 1 а.с.184-186), №№28,29 від 24.04.2013 року (том 1 а.с.193-195,201-203), №33 від 10.05.2012 року (том 1 а.с.211-213), №№34,35 від 11.05.2012 року (том 1 а.с.222-224,232-233).

Згідно предмету даних договорів - Підрядник (контрагент) зобов'язаний своїми силами і засобами за завданням Замовника (позивач) виконати: «роботи з монтажу лінії електропостачання (підвішування проводів) базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», що знаходиться за адресою: БС VIN 1706, 1704, 1712, с.Вербка, с.Стратівка, Чечельницького району, с.Бортники, Тульчинського району а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх» та «проектні, монтажні роботи та здачу в експлуатацію зовнішнього електропостачання об'єкту інфраструктури - баштової споруди (вежі мобільного та радіорелейного зв'язку) ТзОВ «УкрТАУЕР» у Вінницькій області, Липовецький район, с.Росоша, Жмеринський район, с.Носківці, Могилів-Подільський район, с.Озаринці», а Замовник зобов'язується прийняті виконані роботи і оплатити їх (п.1.1 Договору). Пунктами 3.1. договорів - вартість робіт, що є предметом даних договорів, погоджена сторонами із зазначенням суми вартості робіт з урахуванням ПДВ. Пунктами 3.2. договорів передбачено, що перед початком виконання робіт Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі 100% від вартості робіт (сума визначена кожним договором). Подальший розрахунок проводиться згідно представлених Підрядником актів здачі-приймання виконаних робіт. Крім того, договорами передбачено, що після виконання робіт Підрядник готує та передає для підписання уповноваженому представнику Замовника акт на виконанні роботи ф.№КБ-2в (абз.2 п.5.2 Договорів).

На виконання вище вказаних договорів ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» виписані позивачу наступні первинні документи:

- податкові накладні №№549, 550 від 25.04.2012 року на загальну суму з ПДВ 62262,30 грн. (том 1 а.с.163,174-175), №582 від 26.04.2012 року на суму з ПДВ 16728,00 грн. (том 1 а.с.187), №625 від 27.04.2012 року на суму з ПДВ 36192,00 грн. (том 1 а.с.196), №653 від 28.04.2012 року на суму з ПДВ 34500,00 грн. (том 1 а.с.204), №№907, 908 та №909 від 30.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 73302,00 грн. (том 1 а.с.214,225,235);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми №КБ-3: від 25.04.2012 року на загальну суму 62262,30 грн. (том 1 а.с.164-165,176-177), від 26.04.2012 року на суму 16728,00 грн. (том 1 а.с.182-183), від 30.05.2012 року на загальну суму 73302,00 грн. (том 1 а.с.215-216,226-227,236-237);

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в: від 25.04.2012 року на загальну суму 62262,30 грн. (том 1 а.с.166-170,178-183), від 26.04.2012 року на суму 16728,00 (том 1 а.с.190-192), від 27.04.2012 року на загальну суму 70692,00 грн. (том 1 а.с.197-200,205-210), від 30.05.2013 року на загальну суму 73302,00 грн. (том 1 а.с.217-221,228-231,238-243).

В свою чергу позивачем виписано ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за виконанні роботи наступні платіжні доручення: №№164,165 від 11.04.2012 року на суму 62262,30 грн. (том 1 а.с.126,127,128), №171 від 19.04.2012 року на суму 16728,00 грн. (том 1 а.с.129,130), №174 від 26.04.2012 року на суму 36192,00 грн. (том 1 а.с.131,132), №176 від 27.04.2012 року на суму 34500,00 грн. (том 1 а.с.133,134), №№200-202 від 12.06.2012 року на загальну суму 73302,00 грн. (том 1 а.с.135-138).

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Тесей ЛТД» суд вказує на наступне.

Так, між ТОВ «Тесей ЛТД» та позивачем під час здійснення господарських операцій укладено ряд договорів субпідряду на виконання будівельних робіт №№40, 41 від 17.07.2012 року (том 2 а.с.1-3,10-12), №№42,43 від 19.07.2012 року (том 2 а.с.21-23,32-34), №46,47 від 17.08.2012 року (том 2 а.с.42-44,53-55), №50 від 09.10.2012 року (том 2 а.с.64-66).

Згідно предмету даних договорів - Підрядник (контрагент) зобов'язаний своїми силами і засобами за завданням Замовника (позивач) виконати: «проектні, монтажні роботи (встановлення опор) (прокладка ПЛ-10кВ та КЛ-0,4кВ, ПЛ-10кВ) зовнішнього електропостачання об'єкту інфраструктури - баштової споруди (вежі мобільного та радіорелейного зв'язку) ТзОВ «УкрТАУЕР» у Вінницькій області, Козятинського району, с.Юрівка, Ружинський район, с.Мовчанівка, Ружинський район, с. Мовчанівка, Ямпільський район, с. Клембівка» та «проектні, монтажні роботи (підвішування проводів) (установка КТП-25кВА 10/0,4кВ) (установка КТП-25кВа 10/0,4кВ) та здачу в експлуатацію зовнішнього електропостачання об'єкту інфраструктури - баштової споруди (вежі мобільного та радіорелейного зв'язку) ТзОВ «УкрТАУЕР» у Вінницькій області, Козятинський район, с.Юрівка, Ружинський район, с.Мовчанівка, Ямпільський район, с. Клембівка, Овручський район, с.Рудня», а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (п.1.1. Договорів). Предмет та ціна договорів відповідає тим самим умовам, що і у вище зазначених договорах з контрагентом ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», окрім договорів №№46,47 та №50 згідно яких перед початком виконання робіт Замовник перераховує аванс на розрахунковий рахунок Підрядника у розмірі 50% від вартості робіт.

На виконання вище вказаних договорів ТОВ «Тесей ЛТД» виписані позивачу наступні первинні документи:

- податкові накладні №316 та №317 від 24.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 35780,00 грн. (том 2 а.с.4,13), №328 та №329 від 25.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 40800,00 грн. (том 2 а.с.24,37), №903 та №904 від 28.08.2012 року на загальну суму з ПДВ 48600,00 грн. (том 2 а.с.45,56), №1090 від 31.10.2012 року на суму з ПДВ 13200,00 грн. (том 2 а.с.67);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ форми №КБ-3: від 24.07.2012 року на загальну суму 35780,00 грн. (том 2 а.с.5-6,14-15), від 25.07.2012 року на загальну суму 40800,00 грн. (том 2 а.с.25-26,35-36), від 28.08.2012 року на загальну суму 48600,00 грн. (том 2 а.с.46-47,57-58), 26.10.2012 року на суму 13200,00 грн. (том 2 а.с.68-69);

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в: від 24.07.2013 року на загальну суму 35780,00 грн. (том 2 а.с.7-9,16-20), від 25.07.2012 року на загальну суму 40800,00 грн. (том 2 а.с.27-31,38-41), від 28.08.2012 року на загальну суму 48600,00 грн. (том 2 а.с.48-52,59-63), від 26.10.2012 року на суму 13200,00 грн. (том 2 а.с.70-73).

В свою чергу позивачем виписано ТОВ «Тесей ЛТД» за виконанні роботи наступні платіжні доручення: №№244,245 від 22.08.2012 року на загальну суму 35780,00 грн. (том 1 а.с.150,151,152), №№266,267 від 25.09.2012 року на загальну суму 48600,00 грн. (том 1 а.с.154,155,156), №№295,296 від 10.10.2012 року на загальну суму 48600,00 грн. (том 1 а.с.156,157,158), №311 від 12.11.2012 року на суму 13200,00 грн. (том 1 а.с.159,160).

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» суд вказує на наступне.

Так, між ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та позивачем під час здійснення господарських операцій було укладено ряд договорів субпідряду на виконання будівельних робіт №3 та №4 від 13.01.2012 року (том 2 а.а.74-75,82-83), №6 від 17.01.2012 року (том 2 а.с.88-89), №10 та №11 від 23.01.2012 року (том 2 а.с.96-97,102-103), №17 від 09.02.2012 року (том 2 а.с.108-109) та №22 від 23.03.2012 року (том 2 а.с.115-117).

Згідно предмету даних договорів - Підрядник зобов'язується: «своїми силами і засобами за завданням Замовника виконати роботи з монтажу (заземлення, лінії електропостачання) базової станції та комутаційної апаратури - БС КІ0511, БС СН0016 ТОВ «Астеліт», що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район м. Києва, вул. Московська, 8 корпус 7, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Бєлова, 6а», «демонтаж (монтаж) існуючих ліній електропостачання (ТП-527,568) приміщення ТОВ «Астеліт» комутаційного обладнання ТОВ «Астеліт», що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 34», «монтаж лінії електропостачання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», що знаходиться за адресою: БС VIN 1709, с.Сніжна, Погребищенського району», а Замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх (п.1.1. Договорів).

На виконання вище вказаних договорів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» виписані позивачу наступні первинні документи:

- податкові накладні №305 від 17.01.2012 року на суму з ПДВ 28369,20 грн., №276 від 16.01.2012 року на суму з ПДВ 40608,00 грн., №376 від 20.01.2012 року на суму з ПДВ 7205,10 грн., №633 та №634 від 30.01.2012 року на загальну суму 98136,00 грн., №316 від 15.02.2012 року на суму 30968,00 грн. та №680 від 26.03.2012 року на суму 25864,86 грн. (том 2 а.с.76,85,91,99,111,118);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми №КБ-3: від 17.01.2013 року на суму 28369,20 грн., від 18.01.2012 року на суму 40608,00 грн., від 20.01.2012 року на суму 7250,10 грн., від 30.01.2012 року на суму 47094,00 грн., від 24.02.2012 року на суму 30969,00 грн., від 28.03.2012 року на суму 25864,86 грн. (том 2 а.с.77,84,90,98,110,119-120);

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в: від 17.01.2012 року на суму 28369,20 грн. (том 2 а.с.78-81), від 18.01.2012 року на суму 40608,00 грн. (том 2 а.с.86-87), від 20.01.2012 року на суму 7250,10 грн. (том 2 а.с.92-95), від 30.01.2012 року на загальну суму 98136,00 грн. (том 2 а.с.100-101,106-107), від 28.03.2012 року на суму 25864,86 грн. (том 2 а.с.121-124).

В свою чергу позивачем виписано ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за виконанні роботи наступні платіжні доручення: №119,120 від 31.01.2012 року на загальну суму 98136,00 грн. (том 1 а.с.139,140,141), №№133,134 від 29.02.2012 року на загальну суму 38219,10 грн. (том 1 а.с.142,143,144), №№140,141 від 07.03.2012 року на загальну суму 68977,20 грн. (том 1 а.с.145,146,147), №149 від 26.03.2012 року на суму 25864,86 грн. (том 1 а.с.148,149).

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надані представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Судом встановлено, що формування задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ, відповідно п. "а", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, позивачем здійснювалось на підставі первинних документів виписаних згідно здійснених господарських операцій з його постачальниками, а саме ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Тесей ЛТД», що підтверджується вище зазначеними первинними документами.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача по взаєморозрахунках з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», а викладені висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо позиції перевірячих з посиланням на висновки акту перевірки від 13.11.2012 року за №7594/22-7/37817020 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, та стосовно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 (засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед»), яка згідно її ж пояснень не має жодного відношення до фінансово-господарських документів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (зокрема укладених від її імені договорів), суд зважає на таке.

Так, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а угода є нікчемною, за відсутності причетності до підписання договорів гр. ОСОБА_3 (засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед»).

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Щодо висновків податкового органу з посиланням на акт перевірки №694/2220/37818657 від 12.03.2013 року стосовно господарських взаємовідносин між підприємством позивача та ТОВ «Тесей ЛТД», а саме щодо нікчемності правочинів укладених вказаними контрагентами, та як наслідок не підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «Тесей ЛТД», то останні не беруться до уваги з наступних підстав.

Так, слід наголосити на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, позаяк підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Таким чином, інформація податкового органу, щодо недобросовісності окремих контрагентів-підприємства позивача не може бути розцінена як недобросовісність власне самого ПП «СВ-Енерджи».

Висновки акту документальної перевірки з приводу того, що у постачальників позивача ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» чисельність працюючих становить одна особа, спростовуються наявністю у вказаних підприємств відповідних ліцензій, виданих Інспекцією державного архітектурного контролю у м. Києві 13.12.2011 року Серії АВ за №601147, №601162 та №601054 (том 1 а.с.99-104).

Так, згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" №1396, якою затверджено "Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" (далі - Порядок №1396 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа та фізична особа (підприємець) - суб'єкти господарської діяльності (далі - суб'єкти будівельної діяльності), що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком.

В силу п.5 Порядку №1396 суб'єкт будівельної діяльності подає або надсилає поштою до органу ліцензування: заяву про видачу ліцензії, в якій повинні міститися відомості про суб'єкта будівельної діяльності - заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код, контактні телефони - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний код, банківські реквізити, контактні дані - для фізичної особи (підприємця); перелік робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які заявник має намір виконати.

До заяви додаються: виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи; відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт; висновок установи, організації, уповноважених органом ліцензування на проведення експертизи.

Орган ліцензування розглядає подану заяву і протягом 10 робочих днів з дня її надходження надсилає матеріали до ліцензійної комісії.

Ліцензійна комісія розглядає протягом 10 робочих днів документи, зазначені у пункті 5 цього Порядку, з метою встановлення їх відповідності ліцензійним умовам та готує висновок. Орган ліцензування на підставі висновку ліцензійної комісії приймає протягом семи робочих днів з дати його надходження рішення про видачу ліцензії із визначенням у додатку до ліцензії переліку робіт, про що письмово повідомляє заявника (п.7-10 Порядку №1396).

Вказаний порядок чітко передбачає алгоритм отримання ліцензії щодо здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а факт наявності ліцензій у ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в свою чергу спростовує висновки відповідача щодо неможливості здійснення підрядних робіт у зв'язку з відсутністю осіб, що працюють на підприємстві.

Щодо посилань перевіряючих на акти перевірок: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року №7594/22-7/37817020, від 01.03.2013 року №429/22.3-17/37889288 та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року №694/2220/37818657, в яких вказано на внесення записів про відсутність контрагентів позивача ТОВ «Константа-Інкорпоркйтед» (код ЄДРПОУ 37817020), ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) за місцезнаходженням, суд зауважує на наступному.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2013 року (том 3 а.с.95а-95в) не містять записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

Відтак, доводи відповідача не можуть бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на момент здійснення господарської операції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем, в ході розгляду справи, не доведено своїх тверджень про те, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагентів, а саме у визнанні його податковим органом "фіктивним", та навмисно скористався їх послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

Крім того, в акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що державну реєстрацію ТОВ "Константа-Інкорпоркйтед", ТОВ "Тесей ЛТД" скасовано чи визнано недійсною за рішенням суду на момент здійснення господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві з боку ТОВ "Константа-Інкорпоркйтед", ТОВ "Тесей ЛТД" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Крім того, що висновків акту від 19.04.2013р. щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Мармур ЛТД" (код ЄДРПОУ 37889288), суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не включає в себе суми податкового кредиту по вказаному контрагенту, що не заперечувалось представниками сторін, а відтак, не потребує дослідження.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за перевіряємий період по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Константа-Інкорпоркйтед" , ТОВ "Тесей ЛТД".

Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових, податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 98752,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення №0001862206 від 29.04.2013 року прийняте на його основі є протиправним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. В зв'язку з чим, до податкового обліку позивача не підлягають застосуванню положення ст. 198 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0001862206 від 29.04.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 1234,41 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення №467 від 22.07.2013 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0001862206 від 29 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СВ-Енерджи" (код ЄДРПОУ 34765854) судовий збір в розмірі 1234,41 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович