Постанова

від 16.09.2013 по справі 813/4492/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року 11 год. 19 хв. Справа № 813/4492/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Петролюка А.М.,

представника відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС (далі - Дрогобицька ОДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 22.01.2013 року №0000022301 та № 0000032301.

15.08.2013 року на розгляд суду надійшло клопотання відповідача, в якому зазначалось, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів та зборів» 04.06.2013 року створено Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка відповідно до п.3 вказаної Постанови є правонаступником Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС.

У зв'язку з зазначеним відповідач просив суд замінити Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Львівської області на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, до того ж у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновки відповідача стосовно недійсності правочину укладеного з контрагентом позивача - ТзОВ «Сана Прим», є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватись лише на висновках акту перевірки зазначеного контрагента позивача проведеною іншою державною податковою інспекцією.

В судовому засіданні 16.09.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Позиція відповідача викладена в письмовому запереченні № 4669/10/10-010 від 01.07.2013 року. Зокрема, відповідач зазначає, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані, свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» з ТзОВ «Сана Прим». В ході проведення перевірки позивача використано матеріали перевірки іншого податкового органу, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.09.2012 року № 3967/22-9/33927607 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Сана Прим» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року» та службову записку від 21.09.2012 року №9779/вн/07-06/30 начальника ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про надання висновку та зібраних матеріалів щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ «Сана Прим». Відповідно до змісту вищевказаної службової записки, було допитано директора ТзОВ «Сана Прим» ОСОБА_3, який підтвердив свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, але надати документи відмовився. З питань фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтується дуже погано. Встановлений та опитаний директор ТОВ «Кайро», ТОВ «Хімінвест - ЛЛС», ТОВ «Хімагроцентр - 2000» (підприємства, за рахунок співпраці з якими сформовано податковий кредит ТзОВ «Сана Прим») ОСОБА_4 повідомив, що вказані вище підприємства будь-яку фінансово-господарську діяльність не здійснюють і податкову звітність до ДПІ не подають.

В процесі перевірки ТзОВ «Сана Прим» також було встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності, а стан платника відповідно до бази даних «АІС ОР» станом на 27.09.2012 року зазначений як такий, який вказує про відсутність останнього за місцезнаходженням. До того ж, згідно висновків вказаної перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача господарських операцій, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про те, що господарські операції позивача із зазначеним контрагентами укладені із завідомо неправомірною метою, для мінімізації податкового зобов'язання та неправомірного формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дрогобицькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Західенергоремонт» з питання дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ «Сана Прим» за період липень 2012 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 04.01.2013 року № 6/23-1/31505804. Листом від 16.01.2013 року на адресу товариства направлено повідомлення від Дрогобицької ОДПІ про зміну (виправлення) акту, а саме «акт від 04.01.2013 року за № 6/23-1/31505804» слід читати «акт від 04.01.2013 року за № 6/2250/31505804»

На підставі висновків перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- по податку на прибуток № 0000032301 на загальну суму 46 602 грн. (основний платіж - 31 068 грн., фінансова санкція - 15 534 грн.);

- по податку на додану вартість №0000022301 на загальну суму 44 384 грн. (основний платіж - 29 589 грн., фінансова санкція - 14 795 грн.).

Податковим органом встановлено, що господарські операції позивача з вказаним вище контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна та самого контрагента, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених в пунктах 138.3 та у статті 139 ПКУ. Витрати операційної діяльності складаються, зокрема, із собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Сан Прим» не було. Свою позицію обґрунтовує наступним. На виконання умов договору підряду № 111-03-12 від 29.03.2012 року, укладеного між ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» та ТзОВ «Сана Прим», останнім виписано документи на виконання робіт по ремонту парових котлів на загальну суму 177531,90 грн., в т.ч. ПДВ 29588,65 грн. При перевірці журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рах. 91 «Загальновиробничі витрати», рах. 92 «Витрати на збут», рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» актів виконаних робіт, виданих податкових накладних за перевірений період, щодо використання придбаних від ТзОВ «Сана Прим» послуг, встановлено, що платником дані послуги включено до вартості послуг наданих ВАТ «НПК-Галичина», про що підписано акти виконаних робіт та виписано податкові накладні. Отже, позивачем та ТзОВ «Сана Прим» при укладенні вищевказаного правочину, порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодінням майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, оскільки відсутні товари (роботи, послуги) по факту придбання, відповідно відсутній продаж даних товарів (робіт, послуг). Відповідно головною метою ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» як покупця є одержання доходу винятково за рахунок податкової вигоди, зокрема, несплати ПДВ та податку на прибуток за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність з придбання послуг.

У зв'язку з вищезазначеним, судом взято до уваги те, що відповідно до отриманої відповіді від ВАТ «НПК-Галичина» від 29.08.2013 року № 32/13-171, встановлено, що відповідно до п.1.3 договору підряду від 11.05.2012 року № ЗЕ - 12, укладеного між ВАТ «НПК - Галичина та ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» роботи по цьому договору, а саме по здійсненні ремонту парового котла СПК-5, повинні виконуватись власними силами Підрядника, тобто ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт», без залучення організацій в субпідряд. Такі роботи повинні були здійснюватись безпосередньо ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт». Як слідує із матеріалів, на які здійснювалось посилання в вищевказаному акті перевірки Дрогобицької ДПІ (виписки банку по особовому рахунку відповідача), на виконання розрахункових відносин, що виникли між контрагентами по зазначеному вище договору підряду, ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» отримало від ВАТ «НПК - Галичина» оплату за надані послуги на банківський рахунок № 260066600694444 на загальну суму 199 095,91 грн. Будь-яка заборгованість між контрагентами по вказаному вище договорі підряду за виконані роботи згідно даних бухгалтерського обліку, відсутня.

При цьому, всупереч таким істотним умовам вищевказаного договору, ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» укладає із ТзОВ «Сан Прим» договір підряду від 29.03.2012 року №11-03-12 про здійснення ремонтних робіт в енергетичній сфері. Як слідує з Акту приймання виконаних будівельних робіт № 4, який є невід'ємною частиною вказаного вище договору, ТзОВ «Сан Прим» є генеральним підрядником по здійсненні ремонтних робіт парового котла СПК - 5, за адресою: м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, на об'єкті ВАТ «НПК - Галичина», Цех 5 - ТЕЦ. Підстава для надання послуг є договірна ціна.

У зв'язку з вищезазначеним, судом взято до уваги те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, устаткування підвищеної небезпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - Порядок).

Дозвіл Держгірпромнагляду на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки необхідно одержати відповідно до п.1 додатку 2 до Порядку на проведення технічного огляду устаткування підвищеної небезпеки, що зазначено у додатку 3 до Порядку.

Парові і водогрійні котли входять до переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначеного у додатку 3 до Порядку, отже вимагається дозвіл Держімрпромнагляду України.

Інформація про видані дозволи (реєстр дозволів) викладена на веб-сайті Дсржгірпромнагляду України за адесою www.dnop.kiev.ua.

Слід зазначити, що Територіальним управлінням Держгірпромнагляду України у Львівській області видано дозвіл № 99.10.46-28.30.0 ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт», терміном дії з 19.04.2010 по 19.04.2015 року.

Згідно даних реєстру дозволів встановлено, що ТзОВ «Сана Прим» дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки територіальним управліннями Держгірпромнагляду не видавались.

У зв'язку із вищезазначеним, суд приходить до висновку, що уклавши договір підряду від 29.03.2012 року №11-03-12 із ТзОВ «Сан Прим», позивач порушив істотні умови договору підряду від 11.05.2012 року № ЗЕ - 12, укладеного з ВАТ «НПК - Галичина, а відтак неправомірно включив до податкового кредиту суму вартості послуг придбаних від ТзОВ «Сан Прим».

Крім того, судом допитано ОСОБА_5, який вказав, що він впродовж липня 2012 року разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали від ТзОВ «Сана Прим» на об'єктах ВАТ «НПК - Галичина», ремонтували котел СПК - 5. Однак, жодних документів, які б підтверджували твердження про те, що ОСОБА_5 виконував роботи як працівник ТзОВ «Сана Прим» до матеріалів справи не долучено.

Суд, беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які б спростовували вищевказані доводи податкового органу.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТзОВ «Сана Прим» позивач представив первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, договори підряду та додатки до них, а також платіжні відомості, довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт).

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, хоча і оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак не відображають реального характеру господарських операцій, що відбулись між ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» та ТзОВ «Сана Прим».

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку, і розмірах, встановлених законом.

Судом взято до уваги те, що на формування податкового кредиту позивача мали вплив операції з відображення по бухгалтерському обліку вартості підрядних робіт, задокументованих ТзОВ «Сана Прим» податковими накладними на загальну суму 177 532 грн., в тому числі сума ПДВ - 295 89 грн., які фактично не відбулись.

У зв'язку із зазначеним суд приходить до висновку, що позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 29 589 грн. по податкових накладних виписаних ТзОВ «Сана Прим» по операціях, що фактично не здійснювались та не мали реального товарного характеру.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в акті перевірки від 04.01.2013 № 6/2250/31505804 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 вересня 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.