Рішення

від 29.11.2006 по справі 11/221-06-7177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/221-06-7177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2006 р.Справа  № 11/221-06-7177

За позовом: Відкритого акціонерного товариства  „Одеснафтопродукт”.

До відповідача: Приватного підприємства Агрофірма „Золотий колос”.

про стягнення  61302,21 грн.

Суддя              Власова С.Г.

Представники:

від позивача:  Андрюшин С.С., Некрасов О.В., Суровцева С.В.(за довіреністю); від відповідача: Сидоренко О.І. (за довіреністю).

В засіданні приймали участь:

від позивача:  Суровцева С.В.(за довіреністю);  

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: 17.07.2006 р. за вх. № 8649 Відкрите акціонерне товариство  „Одеснафтопродукт” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Агрофірма „Золотий колос” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 49115,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 12187,21 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 16.11.2006 р. за вх. № 25782 надав обґрунтований розрахунок заборгованості.

Відповідач 06.11.2006 р. за вх. № 24648 надав відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі, але посилаючись на важке фінансове становище підприємства просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягненні штрафних санкцій у розмірі 12187,21 грн. Також Відповідач просить суд надати йому розстрочку виконання рішення до 01.08.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

28.03.2003 р. сторони уклали Договір купівлі-продажу № 72 та 19.06.2003 р. Договір купівлі-продажу № 89 відповідно до умов яких „Продавець” (Позивач) продає, а „Покупець” (Відповідач) покупає нафтопродукти, в подальшому –Товар.

Відповідно до пунктів 2.1. Договорів поставка Товару здійснюється за заявкою „Покупця”, з наступною її (поставки) оплатою до 15.09.2003 р.

Позивач вказує, що на виконання умов Договорів відпустив Відповідачу за товаротранспортними накладними № 233647, № 233648 від 01.04.2003 р. та № 63714,               № 63713 від 19.06.2003 р.  дизельне пальне на загальну суму 72064,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання  по договору не виконав, поставлений товар оплатив частково –в сумі 22949,34 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача листи з вимогою сплатити наявну  заборгованість. У наданій Відповідачем  відповіді від 09.08.2005 р. за №152 гарантовано сплату заборгованість в строк до 15.10.2005 р., після  збору врожаю насіння соняшника.

В зазначений в листі строк оплата Відповідачем  за відпущене дизельне пальне не здійснена,  на день подачі позову до суду заборгованість складає 49115,00 грн.

За несвоєчасну оплату Відповідачем заборгованості, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 12187,12 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 4 прикінцевих положень Цивільного кодексу України 435-IV від  16.01.2003 року,  що набрав чинності з 01.01.2004  року –Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних  відносин, що виникли  після набрання  ним чинності. Щодо  цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання  ним чинності.

У відповідності до п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України 436-IV від  16.01.2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року - Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Таким чином, до правовідносин що є предметом позову за цією справою повинен  застосовуватися Цивільний Кодекс України № 435-IV від 16.01.03 р. та Господарський Кодекс України № 436-IV від 16.01.03 р.

За своєю правовою природою Договір купівлі-продажу № 72 від 28.03.2003 р. та Договір купівлі-продажу № 89 від 19.06.2003 р. є договорами поставки, тому до них повинні застосовуватися  положення § 1 глави 30 Господарського Кодексу України та § 3 глави 54 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки  продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,  не  пов'язаних  з  особистим,  сімейним,  домашнім  або  іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з  характеру відносин сторін.          

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

          Позивач на виконання умов Договорів відпустив Відповідачу за товаротранспортними накладними № 233647, № 233648 від 01.04.2003 р. та № 63714, № 63713 від 19.06.2003 р.  дизельне паливо на загальну суму 72064,34 грн. (а.с.10-13).

Відповідач отримав відпущене дизельне паливо, про що свідчать підписи довіреної особи на зазначених товаротранспортних накладних та Довіреності серії НАГ № 070830 та НАГ № 070839 (а.с.15-16), видані Відповідачем –Андреєву Д.В.

Відповідач за відпущене дизельне паливо розрахувався лише частково, в сумі 22949,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 140 від 10.08.2004 р., № 268 від 21.10.2003 р., № 350 від 12.12.2003 р., № 393 від 30.12.2003 р, № 22 від 30.01.2004 р.,          № 35 від 09.03.2004 р.

Також факт часткової оплати Відповідачем відпущеного дизельного палива підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача (а.с.98-111).

З платіжних доручень вбачається, що Відповідач сплатив суму 22949,34 грн. за договором № 72 від 28.03.2003 р., про що свідчить відповідна примітка в графі „Призначення платежу”.

За договором № 72 від 28.03.2003 р. Позивач відпустив Відповідачу дизельне паливо на загальну суму 37296,00 грн.

Враховуючи часткову оплату Відповідачем дизельного палива за Договором № 72 від 28.03.2003 р. у розмірі 22949,34 грн. наявна заборгованість Відповідача за цим договором складає 14346,66 грн.

За договором № 89 від 19.06.2003 р. Позивач відпустив Відповідачу дизельне паливо на загальну суму 34768,34 грн.  Відповідач розрахунки за цим Договором не здійснював, тому наявна заборгованість Відповідача за цим договором складає 34768,34 грн.

Загальна заборгованість Відповідача за Договорами № 72 від 28.03.2003 р. та № 89 від 19.06.2003 р. складає 49115,00 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), що є грошовою сумою або іншим майном, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статей 546–547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (зокрема, пенею), правочин щодо якої вчиняється у письмовій формі.

Підпункту 1 п. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Позивачем відповідно до п. 4.2. Договору № 72 від 28.03.2003 р. нараховано Відповідачу пеню у розмірі 26181,45 грн. (14346,66 грн. х 0,5% х 365).

Відповідно до ст. 3. Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання                       грошових зобов'язань”   розмір   пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3 ст. 511 Цивільного Кодексу України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що заявлена Позивачем до стягнення пеня у розмірі 26181,45 грн. за Договором № 72 від 28.03.2003 р. перевищує більш ніж у 1,82 рази розмір заборгованості за цим договором, суд вважає здійснений Позивачем розрахунок пені за Договором № 72 від 28.03.2003 р. необґрунтованим.

Згідно розрахунку суду, здійсненому відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені за Договором № 72 від 28.03.2003 р. складає 2686,95 грн. (за період з 17.07.2005 р. по 17.07.2006 р. –дата надходження позовної заяви до суду).

Стаття 625 Цивільного кодексу України покладає на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, обов'язок за вимогою кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивач відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України нарахував Відповідачу 3% річних на суму боргу 34768,34 грн. (за Договором № 89 від 19.06.2003 р.) за період 15.09.2003 р. по 15.11.2006 р. ,що становить 3302,99 грн.

Наданий Позивачем розрахунок суд вважає обґрунтованим та здійсненим правильно.

З огляду на викладене Позивач правомірно нарахував Відповідачу 3302,99 грн. –3% річних за Договором № 89 за період з 15.09.2003 р. по 15.11.2006 р.

Клопотання Відповідача, щодо надання йому відстрочки до 01.08.2006 р. судом не задовольняється, оскільки згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів важкого фінансового стану на підприємстві, а також доказів наявності обставин, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання рішення. Більш того Господарський процесуальний кодекс України (ст.121) встановлює, що суд може у виняткових випадках розстрочити виконання рішення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт” до Приватного підприємства Агрофірма „Золотий колос” про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 49115,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 12187,21 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 49115,00 грн. заборгованості за Договорами № 72 від 28.03.2003 р. та № 89 від 19.06.2003 р., 2686,95 грн. пені за Договором № 72 від 28.03.2003 р. та 3302,99 грн. –3 % річних за Договором № 89 від 19.06.2003 р., а всього –55104,94 грн., тому що в саме цьому розмірі вони є обґрунтованими та  підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма „Золотий колос” (67513, Одеська область, комінтернівський район, с. Світле, вул. Польова, 1-а, п/р 26009660034440 в Одеській обл. філії АКБ „Укрсоцбанку” МФО 328016, код 04529134) на користь Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт” (65063, м. Одеса, 2-й Артилерійський провулок, 6, п/р 26009121561 в ВАТ „Морський Транспортний Банк” в м. ІІллічівськ, МФО 328168, код 03482749) –49115,00 грн. заборгованості, 2686,95 грн. пені, 3302,99 грн. –3 % річних; 551,05 грн.  держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписане 08.12.2006 р. в порядку статті 85 ГПК України.