Постанова

від 30.01.2007 по справі 11/221-06-7177

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/221-06-7177

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 11/221-06-7177

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Савицький Я.Ф.,

суддів  Лавренюк О.Т., Лашин В.В.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.01.2007 р.

від позивача: Некрасов О.В., довіреність 01/114 від 19.07.2006р.;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства Агрофірми „Золотий колос”

на рішення господарського суду Одеської області

від 29 листопада 2006р.

у справі №11/221-06-7177

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одесанфтопродукт”

до Приватного підприємства Агрофірми „Золотий колос”

про стягнення 61302,21 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №15 від 27.01.2007р. у складі суддів здійснено заміну суддів Тофана В.М. та Журавльова О.О. на суддів Лавренюк О.Т. та Лашина В.В..

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2006р. по справі №11/221-06-7177 (Власова С.Г.) частково задоволено позовні вимоги ВАТ „Одеснафтопродукт” до ПП Агрофірми „Золотий колос” про стягнення 61302,21грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість –49115грн., 2686,95грн. –пеня, 3% річних –3302,99грн.; державне мито -551,05грн. та витрати по сплаті ІТЗ –118 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що: 1) відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до чинного законодавства або умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, матеріалами справи доведено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 49115грн, крім того відповідач визнав вказаний борг, а тому він підлягає стягненню; 2)заявлену позивачем до стягнення пеню та її розрахунок суд вважає необґрунтованими, за розрахунком суду, здійсненому відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені складає 2686,95грн., вказана сума підлягає стягненню, також ст. 635 Цивільного кодексу України передбачено стягнення з боржника 3% річних, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу 3302,99грн.; 3) клопотання відповідача щодо надання йому відстрочки до 01.08.2006р. судом не задовольняється, оскільки згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, відповідачем не надано доказів важкого фінансового стану на підприємстві, а також доказів наявності обставин, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання рішення, більш того ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може у виняткових випадках розстрочити виконання рішення.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №144 від 21.12.2006р. звернулося ПП Агрофірма „Золотий колос”, в якій просить винести рішення (ухвалу) про розстрочення виконання рішення по справі №11/221-06-7177 від 29.11.2006р. про стягнення суми заборгованості до 01.08.2007р., мотивуючи це тим, що: 1) при прийнятті рішення по справі господарським судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення про стягнення заборгованості до 01.08.2007р., тобто до збору врожаю та реалізації продукції, у зв'язку з тим, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, знаходиться у важкому фінансовому стані та в даний час не має можливості провести оплату боргу.  

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП Агрофірми „Золотий колос” заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що між ВАТ „Одеснафтопродукт” (продавець) та ПП Агрофірма „Золотий колос” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 72 та від 28.03.2003р. та договір купівлі-продажу № 89 від 19.06.2003 р., відповідно до умов яких продавець продає, а покупець покупає нафтопродукти, згідно з пунктами 2.1. вказаних договорів поставка товару здійснюється за замовленнями покупця, з наступною її оплатою до 15.09.2003р..

На виконання умов зазначених договорів продавець відпустив покупцю за товаротранспортними накладними №233647, №233648 від 01.04.2003р. та №63714, №63713 від 19.06.2003р. дизельне пальне на загальну суму 72064,34 грн..

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, поставлений товар оплатив частково –у розмірі 22949,34грн..

ВАТ „Одеснафтопродукт” неодноразово направляло на адресу ПП Агрофірми „Золотий колос” листи з вимогою сплатити заборгованість, на вказані листи покупець надав відповідь від 09.08.2005 р. за №152, в якій гарантував сплату заборгованості в строк до 15.10.2005р., після збору врожаю насіння соняшника.

Проте, у вказаний у листі ПП Агрофірми „Золотий колос” від 09.08.2005 р. за №152В строк оплата за відпущене дизельне пальне не була здійснена та на день подачі позову до суду заборгованість складала 49115,00 грн..

З наявних у матеріалах справи документах вбачається, що ПП Агрофірма „Золотий колос” не заперечує проти існування заборгованості та визнає її у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно застосовано норми чинних Цивільного та Господарського кодексів України, так як згідно з п. 4 прикінцевих положень Цивільного кодексу України 435-IV від 16.01.2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаним кодексом України, положення кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Такі ж самі положення містяться й у п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України 436-IV від  16.01.2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року

За своєю правовою природою договори купівлі-продажу №72 від 28.03.2003р. та №89 від 19.06.2003р. є договорами поставки, тому до них повинні застосовуватися положення § 1 глави 30 Господарського Кодексу України та § 3 глави 54 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 вказаного Кодексу).

Господарським судом першої інстанції цілком правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 49115грн..

          Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За несвоєчасну оплату заборгованості ВАТ „Одеснафтопродукт” нарахувало ПП Агрофірмі „Золотий колос” пеню у розмірі 12187,12 грн., проте господарським судом правомірно зменшено суму штрафних санкцій з посиланням на ст. 3. Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 511 Цивільного кодексу України та встановив її у розмірі 2686,95 грн..

Стаття 625 Цивільного кодексу України покладає на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, обов'язок за вимогою кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

ВАТ „Одеснафтопродукт” відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував ПП Агрофірмі „Золотий колос” 3% річних на суму боргу 34768,34 грн. (за Договором № 89 від 19.06.2003 р.) за період 15.09.2003 р. по 15.11.2006 р. ,що становить 3302,99 грн., оскільки відповідачем зобов'язання за договорами виконані належним чином не були, то господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3302,99грн..

06.11.2006р. до господарського суду Одеської області від ПП Агрофірми „Золотий колос” надійшов відзив по справі, в якому відповідач просить відстрочити виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості до 01.08.2007р..

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Господарським судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання йому відстрочки до 01.08.2007р., так як відповідач не надав до суду жодного документу в обґрунтування свого тяжкого фінансового становища, а відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В апеляційній скарзі відповідач також просить відстрочити виконання рішення до 01.08.2007р. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, разом з тим ПП Агрофірма „Золотий колос” не надало жодного доказу в розумінні ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що і стало підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а отже, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2006р. по справі №11/221-06-7177 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     О. Т. Лавренюк

          Суддя:                                                                                                    В.В. Лашин