Рішення

від 17.09.2013 по справі 18/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 вересня 2013 року Справа № 18/184

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа", м. Луганськ, -

про стягнення 9547 грн. 20 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - Датченко В.В. - представник, - довіреність № б/н від 27.08.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивач - Відділ реклами Луганської міської ради (далі - відділ реклами) просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" (далі - ТОВ "Вест-Медіа") основний борг за період з липня 2007 року по липень 2008 року у сумі 9547,20 грн. за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення рекламоносіїв, нарахований позивачем з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №377 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ної) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, - укладеного між сторонами 12.07.2007.

У зв'язку з надходженням цього позову ухвалою господарського суду Луганської області від 08.07.2010 було порушено провадження у справі №18/184.

Ухвалою суду від 23.07.2010 провадження у даній справі за клопотанням відповідача від 23.07.2010 за вих. №б/н (а.с.24-26) було зупинено до закінчення розгляду у господарських судах України усіх інстанцій справи господарського суду Луганської області №10/113пд(15/148пд)(3/6пд) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" до Відділу реклами Луганської міської ради - про визнання договору №377 від 12.07.2007 частково недійсним (а.с.69).

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.2012 у справі №10/113пд(15/148пд)(3/6пд), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013, - у задоволенні позову відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного 23.07.2013 від позивача надійшло клопотання за вих. №б/н від 23.07.2013 - про поновлення провадження у справі №18/184 (а.с.82).

У зв'язку з перебуванням судді Корнієнка В.В. у щорічній відпустці 23.07.2013 автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України був здійснений повторний розподіл цієї справи та її передано на розгляд судді Отрош І.М.

За результатами розгляду вищезгаданого клопотання позивача ухвалою суду від 23.07.2013 провадження у справі поновлено.

08.08.2013, через канцелярію суду, від виконавчого комітету Луганської міської ради, який не є учасником цього спору, надійшло клопотання (вих. №И 01/03-22/4887/0/2-13 від 08.08.2013) - про зупинення провадження у даній справі з посиланням на те, що Відділ реклами Луганської міської ради здійснює процедуру внесення змін до своїх установчих документів (а.с.105-106;107-112).

Ухвалою суду від 13.08.2013 у задоволенні цього клопотання відмовлено як необгрунтованого (а.с.121-122).

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 13.08.2013 до 27.08.2013 та з 27.08.2013 до 17.09.2013 - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

У зв'язку з переведенням судді Отрош І.М. до іншого суду відповідно до приписів ст. 2 1 ГПК України відбувся повторний розподіл цієї справи, за результатами якого її розгляд доручено судді Середі А.П.

До початку судового засідання 17.09.2013 від відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Позивач до цього судового засідання не з'явився без пояснення причин, але через канцелярію суду 17.09.2013 подав письмові пояснення (без дати та без вихідного номера), згідно яким позов просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що позивач свої вимоги визначив на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №147 від 12.07.2006, який було визнано незаконним та скасовано (відзив на уточнену позовну заяву без дати та без номера, - до справи надано 13.08.2013) (а.с.116-118); письмові пояснення без дати та без номера, - до справи надано 27.08.2013) (а.с.124-126).

Відповідач не заперечив проти розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.07.2007 між Відділом реклами Луганської міської ради (Робочий орган) та ТОВ "Вест-Медіа" (Користувач) укладено договір №377 про надання у тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому робочий орган згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 11.07.2007 №195/2 та №195/5 передає, а користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору і додається до нього (Додаток 1) у тимчасове платне користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за адресами:

вул. Лутугінская (напроти "Мебельного комбінату");

вул. Лутугінская, (в районі зупинки "Селище Лутовинівське");

вул. 30-лєтія Побєди (в районі кінотеатру "Мір") (п.1.1 договору).

Цей договір набирає чинності з 12.07.2007 і діє протягом строку дії дозволів до 12.07.2008 року (п.2.1).

Підпунктами 2.4.1-2.4.3 пункту 2.4 договору сторони визначили перелік підстав для припинення дії договору, - серед яких відсутня така підстава, як визнання недійсним або скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким врегульовано питання плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, з дотриманням якого договір був укладений.

У розділі 3 договору ("Права та обов'язки сторін") сторони визначили перелік своїх прав та обов'язків, при цьому, зокрема, до числа обов'язків користувача вони віднесли обов'язок своєчасно та у повному обсязі, згідно розділу 4 цього договору, здійснювати платежі за користування місцями розміщення рекламоносіїв (п.3.4.9).

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 1407,60 грн. (разом з ПДВ) на місяць (розрахунок на додатку №2) (п.4.2), та сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міськради (п.4.3).

Судом звернуто увагу на те, що у цьому пункті договору вказано лише суму місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, без посилання на конкретне рішенням міськвиконкому, яким врегульоване це питання.

Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений одноособово робочим органом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін до тарифів плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України (п.4.6).

У разі несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення (п.5.5).

Як зазначено у п.7.1 договору, зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі.

Правовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.7.4) (а.с.9-14).

Факт передачі робочим органом користувачу місць розміщення рекламоносіїв за адресами, вказаними у договорі, підтверджується актом прийому-передачі від 12.07.2007 року, підписаним обома сторонами (а.с.15).

Позивач стверджує, що відповідач у період з липня 2007 року по липень 2008 року не вносив або не у повному обсязі вносив плату за користування місцями розташування рекламоносіїв, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 9547,20 грн. (а.с.8), - який він просить стягнути з відповідача, оскільки той відмовився добровільно сплатити його.

Відповідач позов не визнав.

Заперечуючи проти нього, він послався на те, що згадуваний у п.4.2 договору Порядок був затверджений рішеннями виконавчого комітету Луганської міської ради, які у подальшому були визнані протиправними та скасовані у судовому порядку, - але саме на положеннях цього Порядку позивач грунтує свої вимоги.

Дослідивши доводи відповідача у цій частині, суд не погоджується з ними з огляду на таке.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.2012 у справі №10/113пд(15/148пд)(3/6пд) за позовом ТОВ "Вест-Медіа" до Відділу реклами Луганської міської ради - про визнання договору частково недійсним (предметом спору є вищезгаданий договір №377 від 12.07.2007) (а.с.83-85), яке набрало законної сили, - встановлено наступне.

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.2007, Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затверджений рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 №147, визнано протиправним і скасовано.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007 у адмінсправі №2а-642/2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007, Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затверджений рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 № 115, визнано протиправним і скасовано.

Керуючись приписами ст. 35 ГПК України та ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає вищезазначені факти встановленими та такими, що не потребують повторного доведення.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що, як уже сказано вище у цьому рішенні, сторони, укладаючи договір №377 від 12.07.2007, не передбачили, що факт визнання протиправними та/або скасування вищезгаданих рішень міськвиконкому є підставою для визнання договору частково або повністю недійсним.

З цього витікає, що факти, про які йдеться у попередньому абзаці, були підставою лише для внесення змін до п. 4.2 договору №377 від 12.07.2007 у порядку, визначеному пунктом 7.1 останнього, але сторони не зробили цього.

В той же час суд приймає до уваги те, що на момент укладення договору №377 від 12.07.2007 було чинним рішення виконкому Луганської міської ради від 13.04.2007 №115, яким затверджено вищезгаданий Порядок.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; в силу ст. 629 Кодексу він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До числа істотних умов договору сторони віднесли, зокрема: ціну (розмір плати за користування місцем розташування рекламоносіїв)); порядок припинення дії договору, а також порядок внесення змін до нього, - без визначення та включення зазначених умов до договору він не міг бути укладений.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши договір №377 від 12.07.2007, суд вважає, що сторони при його укладенні, крім загальних вимог щодо дійсності правочину, дотрималися також і вимог частини 1 ст. 651 ЦКУ, згідно якій зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту договору видно, що сторони при його укладенні дотрималися також інших вимог чинного законодавства і у цій сфері.

Так, з умов договору вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Обов'язок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. - застосування цін у договорі на право користування місцем розміщення рекламоносіїв, - прямо передбачено, крім вищенаведених, ще і наступними нормами чинного цивільного законодавства:

статтею 648 ЦКУ , - відповідно до якої зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства;

частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), якою встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими

органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 (далі - Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності,

встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування .

На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування - Виконком Луганської міської ради прийняв вищезгадане рішення від 13.04.2007 №115, - яким затвердив Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська (далі - Порядок №115).

Як уже сказано вище у цьому рішенні, цей нормативний акт органу місцевого самоврядування був чинним на момент укладення договору №377 від 12.07.2007 року.

Аналіз форми та змісту останнього надає суду підстави дійти висновку, що на час укладення він відповідав усім вищенаведеним вимогам Цивільного кодексу України, Правил №2067, Правил №205/29 та Порядку №115 і був укладений згідно вільному вибору та волевиявленню обох сторін.

Оскільки зазначений факт має вирішальне значення для вирішення цього спору, суд вважає, що заперечення відповідача проти позову суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Як сказано у частині 1 статті 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, - тобто не з підстав, які виникли після вчинення правочину, а тільки тих, яких сторона (сторони) не додержалися в момент його вчинення.

Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наявність таких обставини по цьому спору - не доведена.

Факт визнання господарським судом Луганської області недійсним рішень Луганського міськвиконкому від 12.07.2006 № 147 та від 13.04.2007 №115, з яких останнє (з урахуванням дати його прийняття) було враховане при визначенні умов пункту 4.2 договору №377 від 12.07.2007 щодо рівня місячної плати за користування місцями розташування рекламоносіїв, - не є підставою для визнання договору недійсним ані частково, ані в цілому, оскільки такі наслідки не передбачені чинним цивільним законодавством та умовами цього договору, - а тому недійсність вищеназваного рішення міськвиконкому є підставою лише для внесення до основного договору відповідних змін, - як те сторони передбачили у п. 7.1.

Ця домовленість кореспондується з нормами, викладеними у ст.ст.651-652 Цивільного та ст. 188 Господарського кодексів України.

З огляду на норму частини 1 ст. 215 ЦКУ факт скасування судом нормативних актів органу місцевого самоврядування, яким було врегульовано розмір плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, - не є підставою для визнання недійсними договорів, укладених з посиланням на цей нормативний акт.

На думку суду, відповідач у даному конкретному випадку обрав спосіб захисту свого права та охоронюваного законом інтересу, який суперечить чинному законодавству (ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 651 ЦКУ), а також правилу, викладеному у п. 7.1 договору, в якому сказано, що зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Тобто у зв'язку зі скасування судом вищезгаданого рішення виконкому Луганської міської ради від 13.04.2007 №115, сторони, діючи у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства, на які є посилання у попередніх абзацах цього рішення, та керуючись укладеним між ними договором, мали право та можливість внести до останнього відповідні взаємно узгоджені зміни та доповнення, - відповідно до нормативного акту органу місцевого самоврядування, яким на час укладення такої додаткової угоди було врегульовано рівень плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв.

За загальним правилом чинне законодавство України не передбачає права сторони за договором на односторонню відмову від його виконання.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони набули низку прав та обов'язків.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ), оскільки воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 Кодексу).

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За таких обставин з наявних у справі доказів вбачається, що відповідач припустився порушення виконання своїх зобов'язань шляхом невнесення або неповного внесення плати за користування місяцями розміщення рекламоносіїв.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

Враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів наявність вини ТОВ "Вест-Медіа" у невиконанні умов договору, а саме: грошового зобов'язання на суму 9547,20 грн., з огляду на що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу лише про стягнення основного боргу, - що є його правом.

Підстав для застосування терміну позовної давності при вирішенні цього спору суд не вбачає.

Спосіб захисту права, обраний позивачем, відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судових витрат покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,6,11,16,202,203,207-210,215,258, 264, 509, 549, 626-632,638, 648, 651 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4 3 ,4 7 ,22,32-36,43,44,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Відділу реклами Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" - про стягнення 9547 грн. 20 коп. - задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа", ідентифікаційний код 31719281, яке знаходиться за юридичною адресою: місто Луганськ, кв. Шевченка, буд. №42, будівля №146, - на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ. вул. Коцюбинського, 14, - основний борг у сумі 9547 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 20 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа