Рішення

від 17.09.2013 по справі 914/2703/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 р. Справа № 914/2703/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові, м. Львів,

до відповідача: Селянського господарства «Початок», Львівська область, Дрогобицький район, с. Нижні Гаї,

про: відшкодування шкоди в розмірі 469 122 грн. 50 коп.

За участю представників:

Від позивача: Фарович Н.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Шабан В.Г. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові до Селянського господарства «Початок» про відшкодування шкоди в розмірі 469 122 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 05.09.2013 року відкладено на 17.09.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 17.09.2013 року з'явився, 11.09.2013 року подав заперечення на відзив на позовну заяву (вх. №37149/13), у яких просить суд задоволити позов у повному обсязі, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та запереченнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25258840, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Чайковського, буд. 27, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №203068 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №057058 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Селянське господарство «Початок» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20819618, знаходиться за адресою: 82168, Львівська область, Дрогобицький район, с. Нижні Гаї, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ №423208 (докази в матеріалах справи).

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 469 122 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ним Постановами начальника Відділення ВД ФССНВ у м. Львові від 13.04.2013 року №1307/50349/50349/2 та №1307/50349/50349/3 відшкодовано Татомир Ользі Ярославівні шкоду в розмірі 469 122 грн. 50 коп. за період з квітня 2012 року по травень 2012 року, яка завдана смертю її чоловіка Татомира Михайла Васильовича на виробництві. Оскільки зазначена шкода завдана належним на праві власності СГ «Початок» джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом внаслідок злочинних дій водія Відповідача Федиса В.М., Позивач просить стягнути на свою користь суму завданих збитків в порядку регресу, посилаюсь на положення статей 1172 та 1187 ЦК України.

Відповідач, визнавши фактичні обставини справи, проти позову заперечив, вважає, що у разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. На думку Відповідача, Позивач помилково трактує положення статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав:

Федис В.М., будучи водієм належного СГ «Початок» вантажного автомобіля КАМАЗ-5320, державний реєстраційний номер ВС 6889 ВА, перебуваючи на території ПМТП ЗАТ «Трускавецькурорт», що у м. Трускавець по вул. Стебницькій, 63, 18.10.2011 року близько 14 год.53 хв., після завантаження у кузов автомобіля частини обладнання для трансформаторних підстанцій - чотирьох шаф, які є складовою силового щита 0,4 кВ, в порушення вимог п.п. «б» п.2.3. п.22.2 Правил дорожнього руху України, не закріпивши вантаж та не перевіривши надійність його розташування, не зачинив лівий борт автомобіля та розпочав рух територією ПМТП ЗАТ «Трускавецькурорт». Під час руху автомобіля одна з завантажених шаф зі сторони незачиненого борту впала на працівника ТзОВ «Робітня» Татомира М.В., заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 31 січня 2012 року у справі №1-1324-3/12 працівника СГ «Початок» Федиса В.М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У відповідності до «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112, проведено спеціальне розслідування, яким встановлено, що нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть працівника ТзОВ «Робітня» Татомира М.В., пов'язаний з виробництвом, про що складено акт форми Н-1 від 02.04.2012 року №1. Відповідно до законодавства Татомир М.В. був застрахованим від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» № 1105-XV від 23.09.1999 року, Постановами начальника Відділення ВД ФССНВ у м. Львові від 13.04.2013 року №1307/50349/50349/2 та №1307/50349/50349/3 відшкодовано загиблого Татомира М.В. Татомир Ользі Ярославівні шкоду в розмірі 469 122 грн. 50 коп. за період з квітня 2012 року по травень 2012 року, а саме:

1. одноразову допомогу сім'ї потерпілої на виробництві в розмірі 464 836 грн. 80 коп.;

2. допомогу на поховання в розмірі 2 882 грн. 54 коп та послуги банку в розмірі 1 403 грн. 16 коп.

Виплата вказаної шкоди підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень від 08.05.2012 року №1035 на суму 466 231 грн. 31 коп. та №1036 на суму 2 891 грн. 19 коп.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, здійснює страхування від нещасного випадку на виробництві та діє на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими Верховною радою України 14.01.1998 року № N 16/98-ВР.

Відповідно до статті 21 Основ, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Відповідно до статті 6 цього ж Закону о суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Приписами статті 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно норми частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із приписом частини другої статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

На підставі статті 46 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Частиною другою статті 4 Основ встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, про яке зазначено в статті 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування і не може бути застосовано в особистому страхуванні життя і здоров'я.

Відтак, при особистому страхуванні життя і здоров'я потерпіла особа має право отримати і страхову виплату від Фонду, і в повному обсязі відшкодування шкоди від її заподіювача. Оскільки право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду здоров'ю, за своїм характером є таким, що нерозривно пов'язане з особою самого потерпілого, то, згідно зі статті 515 ЦК України, воно не може переходити до інших осіб, зокрема і до Фонду.

Здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, оскільки винна в порушенні прав застрахованого особа ніяких прав Фонду не порушила, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою і не набуває права зворотної вимоги до винної особи, передбаченого частиною першою статті 1191 ЦК України.

Правова позиція з цього питання є усталеною в судовій практиці, неодноразово висловлена Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України від 5 вересня 2012 року № 3-32 гс 12, Постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2013 року № 3-1 гс 13, тощо).

Відповідно до статті 111 -28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтованим, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати: відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 18 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення звільнені від сплати судового збору.

Частиною третьою статті 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

17.09.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 19.09.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.