Постанова

від 12.11.2013 по справі 914/2703/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 914/2703/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові

на рішення Господарського суду Львівської від 17.09.2013 року

у справі №914/2703/13

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові, м. Львів

до Селянського господарства «Початок», с. Нижні Гаї, Дрогобицький район, Львівська область

про відшкодування шкоди в розмірі 469122,50 грн.

Представники сторін :

від позивача:Фарович Н.В., Скоробагатова О.А., представники (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача: Шабан В.Г., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у цій справі (суддя Козак І.Б.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові (надалі Фонд) до Селянського господарства «Початок» (надалі СГ «Початок») про відшкодування шкоди в розмірі 469122,50 грн. в порядку регресу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що чинним законодавством не передбачено права Фонду як страховика за обов'язковим особистим страхуванням на подання в порядку регресу позову до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому. Також скаржник зазначає, що, оскільки, ним проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою. Фонд просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування; Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає у позивача права зворотної вимоги у разі здійснення страхової виплати. СГ «Початок» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2011 року близько 14:53 години Федис В.М., будучи водієм вантажного автомобіля марки КАМАЗ-5320, д.р.н. ВС 6889 ВА, який належить СГ «Початок» та знаходився на території ПМТП ЗАТ «Трскавецькурорт», після завантаження у кузов автомобіля частини обладнання для трансформаторних підстанцій, чотирьох шаф, які є складовою силового щита 0,4 кВ, в порушення вимог п.п. «б» п.2.3, п.22.2 Правил дорожнього руху України, не закріпивши вантаж та не перевіривши надійність його розташування, не зачинив лівий борт автомобіля, розпочав рух територією ПМТП ЗАТ «Трускавецькурорт». Під час руху автомобіля одна з завантажених шаф зі сторони незачиненого борта впала на працівника ТОВ «Робітня» Татомира М.В., внаслідок чого потерпілий в подальшому помер.

Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 30.03.2012 року (Форма Н-1).

Винним у заподіянні шкоди, згідно вироку Трускавецького міського суду Львівської області від 31.01.2012 року, є працівник СГ «Початок» - Федис В.М.

Згідно із заявами від 13.04.2012 року дружина Татомира М.В, - Татомир О.Я. звернулася до Фонду з проханням призначити страхові виплати у зв'язку із смертю годувальника (одноразова допомога на сім'ю) та відшкодувати витрати на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги.

13 квітня 2012 року Фондом винесено постанови: про відшкодування витрат на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у розмірі 2882,54 грн. (№1307/50349.1/50349.1/3) та про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого його сім'ї в розмірі 464836,80 грн.

Платіжними дорученнями від 08.05.2012 року №1035 (466231,31 грн.) та №1036 (2891,19 грн.) позивач відшкодував шкоду Татомир О.Я., завдану в результаті нещасного випадку.

Враховуючи дану обставину, а також норми ст.ст.1172, 1187, 1191 ЦК України, Фондом заявлено регресні вимоги до СГ «Початок» як особи, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ч. 4, ч.5 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ст. 6, ст.20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків; основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Таким чином, відносини між Фондом та гр. Татомиром М.В., як працівником ТОВ «Робітня», є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди (дані правові позиції висвітлені в постановах Верховного Суду України від 05.02.2013 року у господарській справі №5028/6/34/2012 та від 05.09.2012 року у господарській справі №9/17-1131-2011).

В особистому страхуванні страховик не може реалізувати своє право на звернення в порядку регресу з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування страхових сум, оскільки ст.515 ЦК України не допускає заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у справі №914/2703/13 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.11.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.