Постанова

від 16.12.2013 по справі 914/2703/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 914/2703/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 914/2703/13 господарського суду Львівської області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові доСелянського господарства "Початок" простягнення 469 122,50 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Шабан В.Г.

в с т а н о в и в :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові (надалі - "Фонд") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Селянського господарства "Початок" (надалі - "СГ "Початок") в порядку регресу компенсації здійснених страхових виплат в сумі 469 122,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що шкода потерпілій особі була спричинена з вини працівника відповідача та під час керування автомобілем, що є власністю відповідача, тому останній, в силу ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 21, 46, 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. (суддя Козак І.Б.) в позові відмовлено повністю. Позиція суду мотивована нормами ст. 999 ЦК України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З огляду на дані норми, суд дійшов висновку про те, що здійснення Фондом виплат застрахованій особі у разі настання страхового випадку не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, та відповідно, позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи, передбаченого ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. (судді Дубник О.П., Скрипчук О.С., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фонд звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2011 р. водій вантажного автомобіля марки "КАМАЗ-5320" (державний реєстраційний номер ВС 6889 ВА), який належить СГ "Початок", Федис В.М., перебуваючи на території ПМТП ЗАТ "Трускавецькурорт", після завантаження у кузов автомобіля вантажу - частини обладнання для трансформаторних підстанцій, в порушення вимог п.п. "б" п. 2.3, п. 22.2 Правил дорожнього руху України, не закріпив вантаж та не перевірив надійність його розташування, не зачинив лівий борт автомобіля, проте розпочав рух територією ПМТП ЗАТ "Трускавецькурорт". Під час руху автомобіля частина вантажу зі сторони незачиненого борту впала на працівника ТОВ "Робітня" Татомира Михайла Васильовича (надалі - "Татомир М.В."), внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Водія СГ "Початок" Федиса В.М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 31.01.2012 р. у справі № 1-1324-3/12.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що на підставі "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 р., було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого встановлено, що нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть Татомира М.В., пов'язаний з виробництвом, про що складено Акт № 1 від 30.03.2012 р. форми Н-1. Татомир М.В. був застрахований від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на підставі заяв дружини Татомира М.В. Татомир Ольги Ярославівни (надалі - "Татомир О.Я."), Фондом 13.04.2012 р. винесено постанови № 1307/50349.1/50349.1/3 про відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги у розмірі 2 882,54 грн. та № 1307/50349/50349/2 про призначення одноразової допомоги сім'ї та особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого в розмірі 464 836,80 грн.

Платіжними дорученнями №№ 1035, 1036 від 08.05.2012 р. Фонд виплатив Татомир О.Я. шкоду в розмірі 467 719,34 грн. За послуги банку сплачено 1 403,16 грн.

Враховуючи дані обставини, а також норми ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, Фондом заявлено регресні вимоги до СГ "Початок" як особи, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Дійсно, ч. 1 ст. 1191 ЦК України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В той же час, як вірно зазначено судами, згідно з Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ст. ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відносини між Фондом та Татомиром М.В., як працівником ТОВ "Робітня", є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в особистому страхуванні страховик не може реалізувати своє право на звернення в порядку регресу з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування страхових сум, оскільки ст. 515 ЦК України не допускає заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Здійснення Фондом зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже Фонд не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, а тому не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 914/2703/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова