Постанова

від 09.07.2013 по справі 820/2803/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 820/2803/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бартош Н.С.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Іващенко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2803/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новтехпром»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Новтехпром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати незаконними дії Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС відносно висновків щодо нікчемності правочинів та нереальності здійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р., під час проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Новтехпром» по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «АПФ Деметра» (код 33676617) за серпень 2012 р., з НВО «Спецодяг» (код 22679179) за січень 2012 р., з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код 36495398) за червень 2011 р., з ТОВ «Агростройперспектива» (код 35044256) за серпень 2011 р. та подальшої їх реалізації; зобов'язати Західну МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Новтехпром» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за січень, серпень 2012 р. та червень, серпень 2011 р; зобов'язати припинити використовувати в електронних базах даних та будь-яким іншим способом матеріали проведеної перевірки, за результатами якої складено акт № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р. у подальшій роботі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.13 р. по справі № 820/2803/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.13 р. по справі № 820/2803/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, підприємство позивача зареєстроване 09.07.08 р. Харківською міською радою за № 14801020000041184 (т. 2 а.с. 14), перебуває на обліку в Західній МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС, є платником ПДВ (т. 2 а.с. 124). Основним видом діяльності ТОВ «Новтехпром» є неспеціалізована оптова торгівля (т. 2 а.с. 14).

Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «АПФ Деметра» (код 33676617) за серпень 2012 р., з НВО «Спецодяг» (код 22679179) за січень 2012 р., з ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код 36495398) за червень 2011 р., з ТОВ «Агростройперспектива» (код 35044256) за серпень 2011 р. та подальшої їх реалізації. За результатами якої був складений акт № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р. (т.1 а.с. 14-45), в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, встановлена нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «АПФ Деметра» за серпень 2012 р., НВО «Спецодяг» за січень 2012 р., ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 р., ТОВ «Агростройперспектива», що задекларовані у рядку 05 декларацій «Витрати операційної діяльності, в тому числі:» «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 603181,0 грн., а саме: 2 квартал 2011 р. - 67523,0 грн., 3 квартал 2011 р. - 40338,0 грн., 1 квартал 2012 р. - 203925,0 грн., 3 квартал 2012 р. - 291395,0 грн., тобто: ТОВ «Укрбудтранссервіс» за 2 квартал 2012 р. - 67523,0 грн., ТОВ «Агростройперспектива» за 3 квартал 2011 р. - 40338,0 грн., НВО «Спецодяг» за 1 квартал 2012 р. - 203925,0 грн., ТОВ «АПФ Деметра» за 3 квартал 2012 р. - 291395,0 грн.; п. 14.1.56 ст. 14 ПК України - встановлена нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Новтехпром» з ТОВ «АПФ Деметра» за серпень 2012 р., НВО «Спецодяг» за січень 2012 р., ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 р., ТОВ «Агростройперспектива» по ланцюгу до «вигодо набувачів» показників у рядку 02 декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 603181,0 грн., а саме: 2 квартал 2011 р. - 67523,0 грн., 3 квартал 2011 р. - 40338,0 грн., 1 квартал 2012 р. - 203925,0 грн., 3 квартал 2012 р. - 291395,0 грн.; п. 198.6 ст. 198 ПК України: встановлена нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Новтехпром» з ТОВ «АПФ Деметра» за серпень 2012 р., НВО «Спецодяг» за січень 2012 р., ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 р., ТОВ «Агростройперспектива», задекларованих ТОВ «Новтехпром» показників у рядку 10.1 - 16.3 декларацій з ПДВ на суму 120636,0 грн., в т.ч.: червень 2011 р. - 13505,0 грн., січень 2011 р. - 8068,0 грн., серпень 2012 р. - 58279,0 грн., тобто з: ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 р. - 13505,0 грн., ТОВ «Агростройперспектива» за серпень 2011 р. - 8068,0 грн., НВО «Спецодяг» за січень 2012 р. - 40785,0 грн., ТОВ «АПФ Деметра» за серпень 2012 р. - 58279,0 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.13.1 ст. 188 ПК України - встановлена нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Новтехпром» з ТОВ «АПФ Деметра» за серпень 2012 р., НВО «Спецодяг» за січень 2012 р., ТОВ «Укрбудтранссервіс» за червень 2011 р., ТОВ «Агростройперспектива» по ланцюгу до «вигодонабувачів», задекларованих ТОВ «Новтехпром» показників у рядку 1 декларацій на суму 120636,0 грн., в т.ч.: червень 2011 р. - 13505,0 грн., серпень 2011 р. - 8068,0 грн., січень 2012 р. - 40785,0 грн., серпень 2012 р. - 58279,0 грн.

При оскарженні акту перевірки в адміністративній процедурі позивачем була подана скарга, яка рішенням Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 2257/10/22.1-10 від 22.02.13 р. була залишена без задоволення, а результати перевірки залишені без змін (т.1 а.с. 66-83). Податкові повідомлення-рішення за вищезазначеними висновками акту перевірки відповідачем не винесені.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що за результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про те, що укладені позивачем правочини з ТОВ «АПФ Деметра», з НВО «Спецодяг», з ТОВ «Укрбудтранссервіс», з ТОВ «Агростройперспектива» відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки за інформацією, отриманої від ДПІ Жовтневого району м. Харкова про те, що станом на 31.05.12 р. ТОВ «Укрбудтранссервіс» не знаходиться за місцезнаходженням, отриманої від ДПІ у Амур-Ніжньодніпровському районі м. Дніпропетровська, не можливо було провести зустрічну звірку ТОВ «Агростройперспектива», отриманої від Харківської ОДПІ Харківської області, не можливо було провести зустрічну звірку НВО «Спецодяг», отриманої від ДПІ Дзержинського району м. Харкова, не можливо було провести зустрічну звірку ТОВ «АПФ Деметра».

Також судом першої інстанції були досліджені укладені позивачем з ТОВ «Укрбудтранссервіс» договір поставки № 060422 від 06.04.11 р. та з ТОВ «Агростройперспектива» договір поставки № 081021 від 10.08.11 р., предметом яких є поставка труб, виконання поставки оформлено видатковими накладними № 060821 від 08.06.11 р. та № 062920 від 29.06.11 р. (т.2 а.с.103-104), № 083121 від 31.08.11 р., № 083122 від 31.08.11 р. та № 082520 від 25.08.11 р., рахунками-фактурами № 060220 від 02.06.11 р. та № 062920 від 29.06.11 р., № 083120 від 31.08.11 р., № 081220 від 12.08.11 р. та № 081820 від 18.08.11 р., податковими накладними № 420 від 29.06.11 р. та № 59 від 08.06.11 р., № 455 від 31.08.11 р., № 204 від 15.08.11 р.№ 288 від 19.08.11 р. та № 211 від 15.08.11 р.; з НВО «Спецодяг» договір поставки № 010411/1 від 01.04.11 р., предметом якого є поставка металопрокату, піддонів, оргтехніки, побутових товарів та інших ТМЦ, вказаних у видаткових накладних, № 3112-01к від 31.12.11 р., предметом якого є надання послуг по прибиранню приміщення, розміщеного за адресою: м. Харків, вул. Слов'янська, 3, та складської території, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 4, № 1231-1 від 31.12.11 р., предметом якого є виконати роботи з обслуговування складу, договір оренди № 0411/2 від 01.04.11 р. (з ТОВ ВП «ЕКО»), предметом якого є оренда позивачем металевого ангару. До даного договору було укладено додаткову угоду від 22.11.2011 року, № 1 від 13.01.2012 року (т.2 а.с. 166-167), виконання яких оформлено актом приймання-передачі приміщення від 01.04.11 р. (т.2 а.с. 168), податковими накладними (т.2 а.с. 169-172, 175-176), видатковими накладними (т.2 а.с. 179-181), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с. 182-184), оборотно-сальдовою відомістю (т.2 а.с. 185), виписками по рахунку з банку, платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (т.2 а.с. 186-200) та ТТН (т.3 а.с. 5-7); з ТОВ «АПФ Деметра» договір поставки № 0801-1 від 01.08.12 р., предметом якого є поставка металопрокату, договір про надання послуг № 0801-3 від 01.08.12 р., предметом якого є виконання робіт з прибирання складської території, договір про надання послуг № 0801-2 від 01.08.12 р., предметом якого є виконання робіт по різанню металопрокату, виконання яких оформлено податковими накладними (т.2 а.с. 46-51), видатковими накладними (т.2 а.с. 52-55), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с. 55-57), заявками (т.2 а.с. 58-74), оборотно-сальдовою відомістю (т.2 а.с. 75), рахунками-фактурами (т.2 а.с. 76-81), виписками по рахунку з банку, платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (т.2 а.с. 82-96) та товарно-транспортними накладними (т.3 а.с. 3-4). Наявність належним чином оформлених документів і проведення позивачем оплати за придбані товари та отримані послуги відповідач не заперечував ні під час проведення перевірки, ні в подальшому.

Також суд першої інстанції зазначив, що всі проведені позивачем з його контрагентами операції відбувалися у період, коли ці суб'єкти господарювання мали статус юридичної особи і були зареєстровані у встановленому порядку платниками податків.

В обґрунтування висновків про правомірність заявлених позовних вимог суд першої інстанції навів зміст ст. 203, ст. 204, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 234, ч. 1 ст. 228 ЦК України, ст. 3 Конституції України і зазначив, що оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності. Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ «Новтехпром» відповідачем не надано. Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених ТОВ «Новтехпром» договорів з ТОВ «Укрбудтранссервіс», з ТОВ «Агростройперспектива», з НВО «Спецодяг» та з ТОВ «АПФ Деметра» не відповідають дійсним намірам сторін, або що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. За таких обставин посилання відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України суд першої інстанції визнав необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції і вважає доцільним також вказати на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З цього слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також слід відмітити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з тим, що дані контрагенти на час проведення перевірки були відсутні за місцем реєстрації і інші органи ДПС не змогли провести зустрічні звірки. Але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Така ж позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 09.09.08 р. у справі № 21-500во08, від 01.06.10 р. у справі № 21-573во10, від 31.01.11 р. у справі.

Таким чином, як вказав суд першої інстанції, відносини ТОВ «Новтехпром» з ТОВ «Укрбудтранссервіс», ТОВ «Агростройперспектива», НВО «Спецодяг» та ТОВ «АПФ Деметра» були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тому висновки Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Новтехпром» з його контрагентами є хибними.

Проте колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Як зазначено в рішенні суду першої інстанції і це не спростовано представником позивача в судовому засіданні, висновки перевіряючих щодо правочинів, укладених позивачем з переліченими контрагентами, не потягли за собою будь-які негативні наслідки для позивача у вигляді прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень. З пояснень представника позивача вбачається, що такі наслідки можливі для підприємств контрагентів. Але ці суб'єкти господарювання мають право самостійно звертатися до суду за захистом свої прав в разі їх порушення і не доручали позивачу здійснювати ці дії в їх інтересах.

За таких підстав позов в цій частині задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю факту порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Також суд першої інстанції вказав на те, що згідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р. був затверджений Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів. Згідно п. 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, в т.ч. «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками ПДВ розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а в п. 2.8 встановлено, що працівники органу ДПС несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ. Відповідно п. 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Посилаючись на пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р. внесені відомості щодо задекларованих ТОВ «Новтехпром» податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за період, що перевірявся.

Оскільки в ст. 74 ПК України та наказі ДПА № 266 передбачено, що ця система повинна відображати фактичні задекларовані показники господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в т.ч. й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, діями відповідача щодо коригування за результатами проведеної перевірки позивача в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Новтехпром» створені для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише поновивши у зазначеній системі дані, задекларовані платником податку щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ та деклараціях з податку на прибуток.

Оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно використовуються висновки вищезазначеного акту перевірки позивача та показники відповідної податкової звітності позивача, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби припинити використовувати в електронних базах даних та будь-яким іншим способом матеріали проведеної перевірки, за результатами якої складено акт № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р., у подальшій роботі підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що у контексті з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

Наведене свідчить про те, що наявність порушеного права на час звернення до суду з позовом про його захист повинно підтверджуватися належними та допустимими для цього доказами. Оскільки позивач до суду першої інстанції не надав доказів того, що відповідна інформація була внесена до Автоматизованої системи і цими діями були порушені саме його інтереси та права і ці негативні наслідки мають реальний характер, то у суду першої інстанції, який в якості доказу порушеного права прийняв лише пояснення представника позивач в судовому засіданні, відсутні законні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання Західну МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Новтехпром» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за січень, серпень 2012 р. та червень, серпень 2011 р.

Також у суду першої інстанції не було законних підстав задовольняти позов в частині вимог про зобов'язання відповідача припинити використовувати в електронних базах даних та будь-яким іншим способом матеріали проведеної перевірки, за результатами якої складено акт № 323/22.1-07/35972798 від 29.01.13 р. у подальшій роботі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такі дії відбуваються і ними порушені права позивача, а приймати судове рішення за обставинами, які не настали, КАС України не передбачає.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.13 р. по справі № 820/2803/13-а була прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2803/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2803/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Новтехпром».

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Н.С. Бартош

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.07.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська