Постанова

від 28.08.2013 по справі 817/2702/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2702/13-а

28 серпня 2013 року 12год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Богоніс О.М.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ -СМАРТ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНОМЕ-СМАРТ» (далі - ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному), Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинними рішень суб'єктів владних повноважень.

Позивач просив суд визнати нечинними і протиправними:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 15.05.2013 №0002112342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 290202,00грн.;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 15.05.2013 №0002122342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150382,50грн.;

- рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.07.2013 №96/10с/10-210/150, 153 про результати розгляду скарг

Під час судового розгляду подано заяву про зміну та позовних вимог, згідно з якою позивач відмовився від позовних вимог до Головного управління Міндоходів у Рівненській області та просив суд визнати протиправними і скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 02.08.2013 №0000102202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241835,00грн. (193468,00грн. - за основним платежем, 48367,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 02.08.2013 №0000112202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125318,75грн. (100255,00грн. - за основним платежем, 25063,75гн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі.

У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» з ТОВ «Варіант-Х». Такі висновки суперечать чинному податковому законодавству, є лише припущенням, яке не підтверджене реальними доказами. Зазначені господарські мали реальний товарний характер та здійснені в межах господарської діяльності позивача, підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем, ДПІ у м.Рівному, позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, тотожні письмовим запереченням, а, зокрема, вказала, що позивачем до складу витрат та податкового кредиту віднесено суми за господарськими операціями з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд»), які не мали реального товарного характеру, оскільки у вказаного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відсутність фактичного постачання товару підтверджується також актом перевірки Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області від 03.08.2012 №818/22-10/31804188. Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Варіант-Х» здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та ухилення від сплати податків. Вказала, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 22.04.2013 по 23.04.2013 ДПІ у м.Рівному проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» (код ЄДРПОУ 32625525) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») (код ЄДРПОУ 318041880 за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт від 23.04.2013 №253/22-200/326225525 (т.1 - а.а.с.15-28).

У вказаному акті перевірки зафіксовані наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.44.1 ст.44 розд.І, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розд.ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») на загальну суму 921276,00грн. (у тому числі за Ікв. 2012 року на суму 921276,00грн.), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193468,00грн. (у тому числі за Ікв. 2012 року на суму 193468,00грн.);

- п.44.1 ст.44 розд.І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розд.V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») на загальну суму ПДВ 100255,00грн., (у тому числі: за січень 2012 року - 75765,00грн., березень 2012 року - 24490,00грн.), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 100255,00грн. (у тому числі: за січень 2012 року - 75765,00грн., березень 2012 року - 24490,00грн.).

На підставі акта перевірки від 23.04.2013 №253/22-200/326225525 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013 №0002112342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 290202,00грн. (193468,00грн. - за основним платежем, 96734,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями)) та від 15.05.2013 №0002122342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150382,50грн. (100255,00грн. - за основним платежем, 50127,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями)) (т.1 - а.с.13-14).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Рівненській області (т.1 - а.а.с.57-60).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.07.2013 №96/10с/10-210/150, 153 про результати розгляду скарг скарги позивача задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0002112342 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в сумі 48367,00грн. та від 15.05.2012 №0002122342 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 25063,75грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення в сумі 193468,00грн. основного платежу податку на прибуток і 48367,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 100255,00грн. основного платежу податку на додану вартість і 25063,75грн. штрафних (фінансових) санкцій - залишено без змін (т.1 - а.а.с.10-12).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000102202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241835,00грн. (193468,00грн. - за основним платежем, 48367,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 02.08.2013 №0000112202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125318,75грн. (100255,00грн. - за основним платежем, 25063,75гн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами)) (т.1 - а.а.с.13-14).

У акті перевірки від 23.04.2013 №253/22-200/326225525 податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» та ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») не підтверджуються, враховуючи реальний час здійснення операцій, відсутність у контрагента позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування, а отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Враховуючи ці обставини, а також неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання, ревізори прийшли до висновку про завищення ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» сформованих витрат та податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 21.08.2003 - свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №231145. Товариство перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м.Рівному з 04.09.2003 за №19-124/2264, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.09.2003 №24931632. До видів діяльності ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» за КВЕД належать: 30.02.1 - виробництво електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; 30.02.2 - монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; 52.48.1 - роздрібна торгівля офісними та комп'ютерними устаткуваннями; 51.64.1 - оптова торгівля офісною технікою та обладнанням (т.1 - а.а.с.15-16).

У перевіреному періоді ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» на підставі договору поставки від 15.01.2012 було придбано у ТОВ «Варіант-Х» комп'ютерні комплектуючі (жорсткі диски, блоки безперебійного живлення, клавіатури, картриджі тощо) на загальну суму 1105531,50грн. (у т.ч. ПДВ 184255,25грн) згідно з видатковими накладними від 27.01.2012 №ВХ2701-004, від 10.02.2012 №ВХ1002-001, від 22.03.2012 №ВХ2203-004 (т.1 - а.а.с.77-79).

Розрахунки з ТОВ «Варіант-Х» позивачем було здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 27.01.2012 №277, від 10.02.2012 №288, від 29.03.2012 №79, від 29.03.2012 №8292, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т.1 - а.а.с.90-94).

Поставка товарів здійснювалася перевізником ТОВ «НЕО-СЕРВІС», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.01.2012 ААК №1, від 10.02.2012 ААК №2, від 23.03.2012 ААК №3 та відповідними актами про надані послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.01.2012, від 29.02.2012 та від 31.03.2012 (т.1 - а.а.с.83-88).

За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ «Варіант-Х» для ТОВ «НЕО-СЕРВІС» було виписано податкові накладні від 27.01.2012 №55 на суму 454591,74грн. (у т.ч. ПДВ 75765,29грн.), від 10.02.2012 №31 на суму 504000,00грн. (у т.ч. ПДВ 84000,00грн.), від 22.03.2012 №19 на суму 146939,76грн. (у т.ч. ПДВ 24489,96грн.) (т.1 - а.а.с.80-82).

За вказаними господарськими операціями позивачем було сформовано витрати та податковий кредит.

Придбані у ТОВ «Варіант-Х» комп'ютерні комплектуючі були використані позивачем у власній господарській діяльності для виконання договорів, укладених з ПАТ «КБ «НАДРА», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Індустріалбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Сбербанк Росії», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ «Старокиївський банк», ПАТ «АБ «Експрес-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк», ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ Райффайзен Банк аваль», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Старокиївський банк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Фольксбанк», ПАТ «Мегабанк», ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», ТОВ госпрозрахунковою фірмою «Камаз-Транс-Сервіс», ТОВ «Гарден Клаб», Обласною бібліотекою для юнацтва, ТОВ фірмою «Агрохімпак», ТОВ «Ріва-Трейд», Волинським обласним благодійним фондом «Правопорядок і безпека громадян», Великожитинською сільською радою, ТОВ «Ріва-Трейд», ВАТ «Завод «Ситал», ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД», Рівненською кондитерською фабрикою, ТОВ «Ляшук Медікал Ентерпрайз», ТОВ «Віксус», а саме: для ремонту обладнання (банкоматів), для виготовлення (збирання) персональних комп'ютерів (продано в складі останніх), доукомплектування банкоматів (продано в складі останніх) тощо.

Вказані обставини підтверджуються актами про використання запчастин, вузлів та комплектуючих при технічному обслуговуванні банкоматів, актами здачі-приймання виконаних робіт з ремонту банкоматів, актами здачі-прийому робіт, актами приймання-передачі обладнання, довіреностями, видатковими накладними, комплектаціями номенклатур, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами списання товарів, які долучені позивачем до матеріалів справи та були досліджені у судовому засіданні (т.1 - а.а.с.101-250, т.2 - а.а.с.1-250, т.3 - а.а.с.1-89).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Як встановлено у ході судового розгляду, складені позивачем та його контрагентом ТОВ «Варіант-Х» вищевказані документи повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники, підтверджують рух активів ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ», є первинними у розумінні Закону №996-XIV, а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з постачання комп'ютерних комплектуючих.

Відповідно до ст.83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Жодних зауважень щодо оформлення первинних документів у акті перевірки не зазначено, висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарської операції - не підтверджено, а тому посадові особи ДПІ у м.Рівному під час проведення документальної перевірки зобов'язані були врахувати надані ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Варіант-Х».

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 ПК України).

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів - ТОВ «Варіант-Х», були виписані позивачу податкові накладні, які містять всі, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України реквізити, та відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №11379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування обумовлених податкових накладних контрагент позивача, ТОВ «Варіант-Х», був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1394, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2011р. за №1369/20107).

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Варіант-Х», є підтвердженим належними та допустимими доказами, та спростовує висновки податкового органу про безпідставність його формування.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Варіант-Х» було зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Судом не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Варіант-Х» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань, Вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, та не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Крім того, надані позивачем докази (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВСС 082772, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 «Основні засоби», штатний розклад ТОВ «Варіант-Х») (т.1 - а.а.с.7-9) свідчать про наявність у ТОВ «Варіант-Х» трудових та матеріальних ресурсів для провадження оптової торгівлі комплектуючими для комп'ютерної техніки.

Суд зазначає, що врегульований ПК України механізм формування валових витрат відмінний від такого механізму, що був визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. N334/94-ВР.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, надання послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, надання послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відтак, заперечуючи понесені позивачем витрати, відповідач повинен був проаналізувати та заперечити факт наступної реалізації придбаних товарів та отримання відповідних доходів, з врахуванням періоду визнання останніх. Цього посадовими особами ДПІ у м.Рівному зроблено не було.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні вищезазначених доказів, використання комп'ютерних комплектуючих, отриманих від ТОВ «Варіант-Х», здійснювалося позивачем з моменту отримання до квітня 2013 року (упродовж І-IV кварталів 2012 року - І-ІІ кварталів 2013 року). У той же час, проведеною ДПІ у м.Рівному перевіркою ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» було зменшено витрати у І кварталі 2012 року - періоді, в якому було придбані комп'ютерні комплектуючі. Вказане свідчить про те, що відповідачем не досліджувалося реальне здійснення господарських операцій щодо придбання позивачем у ТОВ «Варіант-Х» товару та наступного використання його в господарській діяльності - реалізації з отриманням доходу.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, дії ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Варіант-Х» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Варіант-Х» базуються на акті перевірки Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області від 03.08.2012 №818/22-10/31804188 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Весткомпютертрейд (код ЄДРПОУ 31804188) з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні господарських відносин з ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» (код ЄДРПОУ 32625525), ТОВ «Нео-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31145017), ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес» (код ЄДРПОУ 3675844414), ТОВ «Дистриб'юторський дім «Мегатрейд» (код ЄДРПОУ 36581790) за період з 01.01.32012 по 30.06.2012» (т.1 - а.а.с.61-70).

Разом з тим, вищевказаний акт не є достатніми і незаперечними доказом безтоварності господарських операцій, здійснених ТОВ «Варіант-Х» з позивачем і, відповідно, недійсності первинних документів, якими вони оформлені. Зменшення позивачу витрат та податкового кредиту у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження товару по ланцюгу постачання є нормативно необґрунтованим, оскільки ТОВ «Варіант-Х» могло закупити товари, поставлені надалі ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» у постачальників інших, ніж ті, про які йдеться в акті перевірки від 03.08.2012 №818/22-10/31804188.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівному не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 №0000102202 та від 02.08.2013 №0000112202, а тому позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 02.08.2013 №0000102202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241835,00грн. (193468,00грн. - за основним платежем, 48367,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 02.08.2013 №0000112202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125318,75грн. (100255,00грн. - за основним платежем, 25063,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " РЕНОМЕ -СМАРТ" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 2294,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.