Рішення

від 16.09.2013 по справі 762/1424/13-ц

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 762/1424/13-ц

провадження № 2/762/1073/13

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 16» вересня 2013 року м. Севастополь

Балаклавський районний суд міста Севастополя

у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,

при секретарі - Перчук Я.О.,

за участю:

позивачки -ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10 вересня 2013 року (реєстровий № 2185) - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань», - про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

13 травня 2013 року представник позивачки ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_5 звернувся до Балаклавського районного суду міста Севастополя в порядку цивільного судочинства із позовною заявою до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, Балаклавської районної у місті Севастополі Ради, Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань» про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру та усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

Ухвалою судді Балаклавського районного суду міста Севастополя від 24 травня 2013 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про зобов'язання внести зміни до державного земельного кадастру; позовна заява у частині вимог ОСОБА_2 до Балаклавської районної у місті Севастополі Ради та Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою залишена без руху.

На виконання зазначеної ухвали 16 липня 2013 року ОСОБА_2 подала позовну заяву до ОСОБА_3, у якій остаточно просить суд:

- Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 400 кв.м., яка розташована у межах землекористування Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань» шляхом демонтажу самовільно встановленої металевої двері.

Провадження у цивільній справі за цією позовною заявою було відкрито Ухвалою судді Балаклавського районного суду міста Севастополя Дибець О.М. від 17 липня 2013 року.

Позов обґрунтовується позивачкою тим, що на підставі факту членства в Обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Гавань» у неї виникло право користування зазначеною земельною ділянкою, проте через протиправні дії ОСОБА_3, яка, встановивши металеві двері, тим самим обмежила їй доступ на земельну ділянку, ОСОБА_2 позбавлена можливості здійснювати це право.

У судовому засіданні ОСОБА_2 наполягала на задоволенні позовної заяви з викладених підстав.

Представник відповідача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10 вересня 2013 року ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на відсутність права ОСОБА_2 на позов, зважаючи на недоведеність як факту її членства в Обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Гавань», так і набуття права власності чи титульного користування спірною земельною ділянкою.

Представник залученого до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку, його неявка розгляду справи не перешкоджає.

Сторони або їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків, згідно зі статтею 184 Цивільного процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідачки, усебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, виходячи з такого.

Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Гавань» наділений цивільною праводієздатністю юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 23205489, місцезнаходження: 99050, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Дергачі).

Обслуговуючий кооператив, у відповідністю з частиною першою статті 100 Цивільного кодексу України і статтею 2 Закону України «Про кооперацію» № 1087-IV від 10 липня 2003 року (далі - Закон), за класифікацією належить до товариств і утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу , а за напрямом діяльності є садово-городнім (стаття 6 цього Закону).

Згідно положень частини 1 статті 3 Закону № 1087-IV метою кооперації, яка визначає зміст прав членів відповідного кооперативу, визначених статтею 12 Закону і відповідним статутом, є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

За змістом ст.ст. 1, 10, 11, 15 вищезгаданого Закону № 1087-IV членом кооперативу, зокрема, вважається фізична особа, яка досягла 16-річного віку, шляхом подання письмової заяви про вступ до кооперативу виявила бажання брати участь у його діяльності, внесла вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу і стосовно питання прийняття такої особи до кооперативу прийнято рішення правління чи голови кооперативу, яке підлягає затверджено загальними зборами його членів або, у випадках, передбачених частиною 8 Закону, - зборами уповноважених.

Наведені положення відтворені у пунктах 1, 2 Розділу І, пунктах 1, 2 Розділу ІІ, а також у Розділі V Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань», прийнятого загальними зборами цього кооперативу та зареєстрованого у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року порядку.

З метою виконання завдань утворення обслуговуючого кооперативу і досягнення наведеної вище мети його утворення, яка визначає обсяг і зміст прав його членів, пп. 3, 4 Розділу ІІІ вказаного Статуту встановлено, що членам садівничого товариства у фактичне використання виділяються земельні ділянки площею 400 кв.м. з правом їх подальшого безоплатного одержання у приватну власність відповідно до частини 5 статті 35, статті 116, чч. 6 - 11 статті 118 Земельного кодексу України, а також закріплено право членів кооперативу відповідним чином використовувати земельні ділянки до здійснення їх передачі в приватну власність. Таким правам членів кооперативу протистоїть обов'язок кооперативу надавати послуги, що пов'язані з вирощуванням плодових насаджень, бджільництвом та іншої суміжної діяльності, тобто за змістом вони є правом на одержання певних послуг кооперативної організації, складають зміст зобов'язальних та організаційних правовідносин.

На підставі Рішення Балаклавської районної Ради народних депутатів від 25 липня 1989 року № 15/796, Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 347-р від 27 лютого 1997 року та у відповідністю з виданим 18 липня 1997 року Державним актом на право постійного користування землею Серії І-КМ № 005862 Обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Гавань» належить на праві постійного користування земельна ділянка площею 38.2399 га в районі с. Дергачі (квадрат ФБ-55, ФБ-56), яка, виходячи зі змісту статті 35 чинного Земельного кодексу України і статті 57 Земельного кодексу України N 561-XII 1990 року (чинного на час надання у постійне користування кооперативу земельної ділянки), складається з земель загального користування і земельних ділянок у кількості 783, призначених для вирощування багаторічних плодових насаджень та реалізації суміжних із цією метою цілей, а також передачі у власність членів садівничого товариства.

Положеннями чч. 3 та 6 статті 35 Земельного кодексу України 2001 року визначено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств, яке може полягати у закладенні багаторічних плодових насаджень, вирощуванні сільськогосподарських культур, зведення необхідних будинків, господарських споруд, здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Отже, використання земельних ділянок членами садівничого товариства, утвореного у формі обслуговуючого кооперативу, до моменту передачі їх у приватну власність або титульне користування на підставі оренди його членам, не слід ототожнювати безпосередньо з правом користування земельною ділянкою , адже у першому випадку має місце споживання членом обслуговуючого кооперативу корисних властивостей належної цій юридичній особі земельної ділянки як реалізація головної мети кооперації, визначеної ст.ст. 1, 3 Закону № 1087-IV, - задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів , що, у свою чергу, ґрунтується на праві членства та обумовлених ним і вищенаведених судом відповідних повноважень членів кооперативу, а з іншого боку - досягається виконанням обов'язку обслуговуючого кооперативу надавати послуги своїм членам, які ними споживаються використанням властивостей земельної ділянки кооперативу для садівництва, натомість право користування землею виявляється як панування над цим нерухомим майном уповноваженою особою, яке забезпечується пасивним обов'язком необмеженої кількості осіб утримуватись від дій, що перешкоджають задоволенню юридично охоронюваних інтересів титульного володільця .

Наведений висновок ґрунтується як на здійсненому судом аналізі згаданих положень Закону України «Про кооперацію» № 1087-IV, так і відповідних положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV в редакції Закону України № 1878-VI від 11 лютого 2010 року і з наступними змінами та доповненнями.

У цьому зв'язку окремо слід відзначити, що закріплення за певним членом садівничого товариства земельної ділянки, зважаючи на положення ст. ст. 78, 125, 126 Земельного кодексу України 2001 року (з наступними змінами і доповненнями) стосовно порядку виникнення суб'єктивного права на землю (власності чи користування) виключно з моменту його державної реєстрації та отримання відповідного титулу, свідчить не про виникнення суб'єктивного права члена кооперативу на володіння і користування цією ділянкою, а про виникнення цивільного інтересу, яким, у розумінні тлумачення, наведеного в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), вважається прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленим загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованим у суб'єктивному праві простим легітимним дозволом, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом судового захисту, тобто особа, яка вимагає судового захисту, має довести, що, по-перше, право або цивільний інтерес виникли та існують, по-друге, належать цій особі, і, по-третє, є порушеними (не визнаними або оспореними).

Правові підстави заявленого позивачкою негаторного позову визначені ст.ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, і, виходячи зі змісту яких, за своєю природою цей позов є речово-правовим способом захисту, що полягає в усуненні перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном власника або законного володільця, тобто право вимоги за таким позовом належить виключно особі, якій з відповідної правової підстави належить суб'єктивне право власності чи користування.

Верховний Суд України у Постанові від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі № 6-53цс12, прийнятої з підстав неоднакового застосування законодавства, і яка, згідно з частиною 1 статті 360 7 Цивільного процесуального кодексу України, є обов'язковою для всіх судів України, дійшов висновку, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права; під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Тобто кожному правовідношенню притаманний власний спосіб захисту, який це правовідношення забезпечує примусовими заходами.

Разом з тим, пред'явивши позов про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, позивачка ОСОБА_2 наданням допустимих і належних доказів не довела належності їй права власності або користування спірною земельною ділянкою, не зазначила на правові підстави виникнення таких прав та їх державної реєстрації, відтак, не довела підстав свого позову (права на позов).

За таких обставин той речово-правовий спосіб захисту, про застосування якого просила суд позивачка, є неналежним до правовідносин, що виникли між нею та обслуговуючим кооперативом, який, унаслідок об'єднання особистих та колективних інтересів своїх членів для ведення спільної діяльності, зобов'язаний надавати послуги членам кооперативу, у тому числі у спосіб закріплення за ними земельних ділянок з метою здійснення колективного садівництва. У такому випадку позивачка, за наявності відповідних фактичних підстав, серед яких головною є підтвердження її членства в обслуговуючому кооперативі, вправі ініціювати або спір за відповідним позовом, метою пред'явлення якого є зобов'язання обслуговуючого кооперативу виконати зазначений обов'язок щодо задоволення її потреб як члена садівничого товариства на отримання відповідних послуг, або порушувати позов про захист належного їй цивільного інтересу, який полягає у прагненні набути у власність відповідну земельну ділянку.

Таким чином, усебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Гавань», - про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Дибець О.М.