Ухвала

від 03.09.2013 по справі 2а-776/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 28162/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу малого підприємства «Озон» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області до малого підприємства «Озон» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року позивач Державна податкова інспекція у Рахівському районі Закарпатської області звернувся до суду з адміністративним позовом до малого підприємства «Озон», в якому просив винести рішення про стягнення податкової заборгованості в сумі 896,97 грн. за рахунок активів відповідача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року позовну заяву Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області до малого підприємства «Озон» задоволено. Постановлено стягнути з малого підприємства «Озон» податковий борг у розмірі 896,97 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, таке оскаржив відповідач, Який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що скаржувана постанова є необгрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями матеріальних та процесуальних норм, просить таку скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ця заборгованість уже була стягнута Закарпатським окружним адміністративним судом відповідною постановою. Нарахування пені на борги по яким вже прийняте судове рішення є не законним і суперечить статті 61 Конституції України. Крім того, в додаткових поясненнях відповідач послався на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також вказав на те, що позивач в актах та податкових повідомленнях-рішеннях неправомірно послався на статтю 4 пункт 4.1 підпункт 4.1.4 та статтю 17 пункт 17.1 підпункт 17.1.1 Закону України № 2181-ІІІ.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведення своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток, платі за воду, надходження коштів за забруднення навколишнього середовища, комунальному податку актом № 0000110/1500 від 10 червня 2009 року встановлено, що в порушення статті 4 пункт 4.1 підпункт 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2009 року, тобто за один податковий період (а.с.а.с. 25, 26).

На підставі вказаного акту позивачем 22 червня 2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0003201500/0, відповідно до якого згідно зі статтею 17 пунктом 17.1 підпунктом 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170 грн.

Актом № 19/15-03 від 10 червня 2009 року встановлено, що в порушення статті 4 пункт 4.1 підпункт 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем не подано розрахунку по комунальному податку, розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища та розрахунку по збору за спеціальне використання прісних водних ресурсів за 1-й квартал 2009 року.

На підставі вказаного акту позивачем 22 червня 2009 року було прийнято податкові повідомлення-рішення за Ms 0003241500/0, 000326155/0 та 0003251500/0, відповідно до яких згідно зі статтею 17 пунктом 17.1 підпунктом 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачеві було визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн., тобто по 170 грн. за кожне неподання звітності.

Відповідно до повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення - акти перевірки за №№ 0000110/1500 та 19/15-03 від 10 червня 2009 року та податкові повідомлення-рішення за №№ 0003201500/0 0003241500/0, 000326155/0 та 0003251500/0 від 22 червня 2009 року були отримані представником відповідача ОСОБА_1.

На підставі вищевказаних актів перевірок позивачем вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями за неподання податкової звітності по чотирьох видах податків (обов'язкових платежів) за 1-й квартал 2009 року відповідачеві було визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн., тобто по 170 грн. за кожне таке неподання.

Відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-791/08 за позовною заявою державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області до Малого підприємства «Озон» про стягнення податкового боргу з останнього було стягнуто податкову заборгованість у розмірі 668,52 грн., в тому числі штрафні санкції, застосовані до відповідача за несвоєчасне подання податкової звітності, що мала місце у 2008 році.

Відтак твердження апелянта про те, що податкова заборгованість, яка є предметом даної адміністративної справи вже була стягнена постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, що ухвалена в адміністративній справі № 2а-791/08 не відповідає дійсності.

Малим підприємством «Озон» до державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 1-е півріччя 2009 року, за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік. Відповідно до вказаних декларацій відповідач самостійно визначав суму вказаного податку до сплати у розмірі 36 грн.

Відповідно до квитанцій від 21 січня 2010 року та від 21 жовтня 2009 року, відповідачем було сплачено податку на прибуток підприємств у розмірі 29 грн. При сплаті податку на прибуток підприємств відповідач в графі «призначення платежу» вказав лише вид податку, який сплачується, при цьому період за який сплачується цей податок вказано не було.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно ст. 7 п. 7.7 пп. 7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 п. 6 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року за № 22, і яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Оскільки апелянт не в повній мірі визначив «призначення платежу», а саме не вказав період за який проводиться оплата, то в контролюючого органу виникло право направити сплачені кошти на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно облікової картки платника на початок 2010 року у відповідача існувала недоїмка з податку на прибуток підприємств у розмірі 339,02 грн.. У зв'язку з цим, сплачені відповідачем кошти згідно вищевказаних квитанцій були спрямовані на погашення вказаної заборгованості (в порядку календарної черговості його виникнення). Відповідачеві були надіслані як перша, так і друга податкові вимоги, які були отримані представником відповідача ОСОБА_1. Заборгованість відповідача також підтверджується обліковими картами платника.

Відповідно до ст. ст. 4, 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спору, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

В силу ст. 1 п. 1.3 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 п. 1.2 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно статті 5.1. Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.1. Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 5 п. 5.4. пп. 5.4.1. Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені Законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст. 16 п. 16.1 пп. 16.1.1 Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Зважаючи на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу малого підприємства «Озон» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі № 2а-776/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.І. Запотічний

суддя С.М. Кузьмич