cpg1251
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.09.2013 р. справа №905/3460/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Радіонової О.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Саркісов О.В. за довіреністю б/н від 01.02.2013р.; від відповідача:Носов О.М. за довіреністю б/н від 15.11.2012р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Максервіс І», м. Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі№905/3460/13 (суддя Стукаленко К.І.) за позовомПриватного підприємства «Максервіс І», м. Макіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м. Макіївка, Донецька область простягнення неодержаного прибутку у сумі 301707,36грн. В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Максервіс І», м. Макіївка, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м. Макіївка, Донецька область, про стягнення неодержаного прибутку у сумі 301707,36грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3460/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача жодної із складових правопорушення, правовим наслідком якого є відшкодування збитків завданих цим правопорушенням, а саме - наявність збитків, противоправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між ними та розміру заявлених до стягнення збитків.
Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3460/13 позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що всупереч умовам договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р., починаючи з серпня 2012 року, відповідач як замовник не допускав позивача як підрядника до об'єктів, на яких позивач повинен був обслуговувати та ремонтувати ліфти, що позбавило позивача можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором та отримати те, на що останній розраховував під час укладення договору. Різниця між вартістю робіт за договором та вартістю фактично виконаних робіт становить 301707,36грн., яка є упущеною вигодою позивача.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. у справі №905/3460/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 04.09.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 14.08.2013р. та 29.08.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Представник скаржника у судовому засіданні 18.09.2013р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Управляюча компанія «Лідер-» (замовник) та ПП «Максервіс-І» (підрядник) був укладений договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р., за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання з організації і виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об'єктах замовника. Повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних робіт, який забезпечує справність і надійну експлуатацію ліфтів і диспетчерських систем, а також нагляд за безпечною їх експлуатацією. Система технічного обслуговування та ремонту ліфтів передбачає виконання за графіком робіт з метою забезпечення безперебійної роботи ліфтів, а також запобігання передчасного спрацювання обладнання і підтримання їх належного стану (п.1.1. договору).
Як визначено у п.2.1. договору щомісячна оплата робіт складає 33523,04грн., що співпадає з відомостями, вказаними у додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1. договору, підрядник зобов'язаний: забезпечити безперебійну та безпечну роботу ліфтів і диспетчерських систем відповідно до положень «Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів» і «Про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію систем ОДС (ДСЗ)»; своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим і атестованим персоналом; усувати неполадки в роботі ліфтів і систем диспетчеризації; проводити технічний огляд ліфтів, брати участь у перевірках, які проводяться органами Держнаглядохоронпраці України; вносити в паспорти ліфтів записи, які відносяться до обов'язків підрядника; сприяти замовнику в оформленні актів технічного стану ліфтів, диспетчерських систем для їх заміни; сприяти виявленню осіб, які порушують Правила експлуатації, допускають навмисне псування ліфтового та диспетчерського обладнання і інформувати замовника для прийняття заходів по усуненню виявлених порушень; здійснювати контроль за виконання замовником обов'язків згідно з вимогами правил безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ) і цього договору; припиняти експлуатацію ліфтів у випадках: передбачених п.9.7.15. ПББЕЛ, несправностей електропроводки від розподільного до головного рубильника - увідного пристрою ліфтів, відсутності освітлення посадочних площадок, підходів до машинного і блочного приміщення, течі покрівлі, підвищеної вологості в шахтах, МП, БП, приямку, невиконання договірних зобов'язань замовником, незадовільного технічного стану, грубого порушення пасажирами правил експлуатації; наказом закріпити ліфти за ліфтерами і провідниками; організувати навчання і періодичну перевірку знань ліфтерів і провідників; проводити цілодобовий диспетчерський контроль за роботою ліфтів з реєстрацією заявок на усунення несправностей, а також проводити комплекс регламентних робіт (вивільнення пасажирів).
Згідно п.3.2. договору замовник зобов'язаний: своєчасно вносити плату за роботу з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем не пізніше 10 числа наступного місяця; наказом призначити особу, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів, яка повинна мати відповідну кваліфікацію і пройти атестацію в установленому порядку; забезпечувати якісне і надійне електропостачання ліфтового обладнання і систем диспетчеризації; забезпечувати експлуатацію ліфтів у відповідності з їх призначенням, вантажопідйомністю; утримувати в належному стані електромережу освітлення підходів машинного (МП), блочного приміщення, посадочних площадок, захисні пристрої головного рубильника ліфта і нести відповідальність за якість та безперебійність подачі електроенергії до ліфтового обладнання; вживати заходи із запобігання попадання вологи в машинні (блочні) приміщення, шахти, приямки ліфтів; своєчасно проводити будівельні та ремонтні роботи приміщень ДС, посадочних площадок, машинних і блочних приміщень ліфтів (зазначені роботи виконувати за узгодженням з підрядником); постійно забезпечувати нормативну освітленість посадочних площадок ліфтів, підходів до них, а також температурний режим в машинних (блочних) приміщеннях ліфтів від +5 0С до +40 0С; проводити роз'яснювальну роботу серед пасажирів про користування ліфтами, дбайливе ставлення до ліфтового обладнання; своєчасно вживати заходи з відновлення кабельних каналів телефонного зв'язку, в яких прокладені кабельні лінії диспетчеризації і передавати підряднику для відновлення диспетчерського зв'язку; забезпечити зберігання ліфтового і диспетчерського обладнання; письмово інформувати підрядника про виконання розпоряджень органів Держнаглядохоронпраці, інженерно-технічного персоналу підрядника; виключити можливість проникнення сторонніх осіб в машинні і блочні приміщення (відвідання персоналом замовника машинних і блочних приміщень повинно проводитися з відома відповідальних осіб підрядника); забезпечити вільний доступ електромеханіків в машинні і блочні приміщення, не допускати їх захаращеності; письмово повідомляти підрядника, не менше як за місяць, про передачу ліфтів (підйомників) іншому власнику, а також про демонтаж ліфтів (підйомників); забезпечити особі, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів посадової інструкцією, нормативно-технічною документацією, ПББЕЛ.
Кім того, згідно п.4.1. договору замовник зобов'язаний надавати підряднику у користування, відповідно до санітарних норм опалювальне приміщення з телефонним зв'язком для опорного пункту обслуговування персоналу.
У пункті 5.1. договору передбачено, що у кінці поточного місяця підрядник надає замовнику акти виконаних робіт (2 примірника) з зазначенням їх вартості.
Пунктом 5.2. договору визначено, що замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-деннний термін повертає примірник акту підряднику.
Відповідно до п.5.7 договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.
Договір вступає в силу з 01.06.2012р. і діє до 31.05.2015р. (п.7.1. договору).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №921780 від 23.05.2013р., статуту ТОВ «Управляюча компанія - Лідер», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №3 від 11.07.2012р., ТОВ «Управляюча компанія «Лідер-» перейменовано на ТОВ «Управляюча компанія - Лідер».
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі ч.1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст.67 ГК України, ст.627 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом укладеного сторонами договору №26 від 01.06.2012р., йому притаманні ознаки договору підряду та договору про надання послуг.
Так, дослідивши розділи 1, 3, 4 договору, судова колегія вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами не є підрядними «в чистому вигляді», вони мають ознаки, що дають підстави вважати їх такими, що підпадають під дію норм, передбачених главою 61 ЦК України і носять також ознаки договору про надання послуг, цивільні правовідносини за яким регулюються главою 63 ЦК України.
Згідно положень ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901); якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903).
Згідно положень ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837); якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854).
Викладені норми чинного законодавства конкретизовано умовами договору №26 від 01.06.2012р.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПП «Максервіс І» до ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» про стягнення 301707,36грн. збитків (упущеної вигоди) пов'язаних з неналежним виконанням ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» умов договору.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України).
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В свою чергу, згідно з положеннями статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Крім того, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. При цьому, при пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі непорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач визначає розмір упущеної вигоди як різницю між ціною договору та вартістю фактично виконаних позивачем робіт (367352,90 - 65645,54 = 301707,36).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №26 від 01.06.2012р. ПП «Максервіс І» та ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» 30.06.2012р. підписані акт приймання робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за червень 2012 року на суму 32680,54грн. та відповідний додаток до нього. Отже, роботи виконані позивачем та послуги надані ним у червні 2012 року прийняті відповідачем без заперечень.
Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/33/111/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2013р., позовні вимоги ПП «Максервіс І» до ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» про стягнення основного боргу в сумі 32965грн., штрафу в сумі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних в сумі 138,18грн. задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі 32965грн., 3% річних в розмірі 137,77грн., пеню в розмірі 675,85грн., судовий збір в розмірі 3212,31грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1339,91грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі №5006/33/111/2012 не була оскаржена в порядку, передбаченому розділом ХІІІ ГПК України, а отже судові рішення у даній справі набрали законної сили.
Вказаними рішеннями господарських судів встановлено, що на виконання умов договору №26 від 01.06.2012р. ПП «Максервіс І» та ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» 31.07.2012р. були підписані акт приймання робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за липень 2012 року на суму 32965грн. та відповідний додаток до нього. Отже, виконані роботи прийняті замовником без заперечень.
31 липня 2012 року ПП «Максервіс І» отримано повідомлення ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» №30/1 від 30.07.2012р. про дострокове розірвання договору з 01.08.2012р. у зв`язку з порушенням підприємством підрядника взятих на себе зобов'язань з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.
06 серпня 2012 року ПП «Максервіс І» надіслано відповідь на вказане вище повідомлення, згідно з якою зазначено, що оскільки вказане повідомлення підписане особою без зазначення посади та ПІБ, тому не має юридичної сили, та зазначено, що при неотриманні відповіді щодо роз'яснення за вищевказаними обставинами, лист-повідомлення №30/01 від 30.07.2012р. є таким, що належить відповідачу.
17 серпня 2012 року ПП «Максервіс І» направлено на адресу ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» претензію №43 від 17.08.2012р., згідно з якою зазначено, що відмова замовника в односторонньому порядку виконувати прийняті на себе зобов'язання є незаконною та суперечить умовам договору, у зв'язку з чим позивач просить відповідача сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 67046,08грн. та суму вартості виконаних у липні 2012 року робіт у розмірі 32965грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. у справі №905/79/13-г відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» до ПП «Максервіс І» про розірвання договору №26 від 01.06.2012р. та зобов'язання передати технічні паспорти на ліфти.
Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. у справі №905/79/13-г не було оскаржено в порядку, передбаченому розділом ХІІ ГПК України, а отже набрало законної сили.
Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що листом №36 від 19.07.2012року ПП «Максервіс І» підтвердило факт знаходження у нього паспортів ліфтів, які обслуговуються за договором у кількості 48 штук з експертними висновками та протоколами перевірки ізоляції електрообладнання ліфтів.
Листом №144 від 21.11.2012року ТОВ «УК - Лідер» звернулось до ПП «Максервіс І» з вимогою щодо повернення вищезазначених паспортів. Факт направлення листа підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач звертався з заявою до Совєтського РВ МУУМВС України у Донецькій області щодо відмови у поверненні паспортів ліфтів, однак постановою дільничного інспектору міліції Совєтського РВ МУУМВС України у Донецькій області від 07.09.2012р. відмовлено у порушенні кримінальної справи внаслідок того, що відносини, які склались між сторонами носять цивільно-правовий характер. Ця ж інформація викладена у листі прокуратури Совєтського району м. Макіївки №115рп від 23.10.2012р.
Згідно роз'яснень, наданих пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6. постанови «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Отже, доводи скаржника про те, що вищевказаними судовими рішеннями у справах №5006/33/111/2012 та №905/79/13-г встановлено факти того, що відповідач з 01.08.2012р. уклав договір на виконання тих же робіт з обслуговування тих же об'єктів з іншим підрядником, після чого допуск працівників позивача на об'єкти обслуговування за договором №26 від 01.06.2012р. відповідач припинив, не підтверджено матеріалами даної справи.
При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що складений позивачем в односторонньому порядку без виклику представників відповідача акт від 14.09.2012р. про недопущення працівників позивача до диспетчерського пункту для виконання умов договору не є безумовним доказом порушення відповідачем умов договору №26 від 01.06.2012р.
Між тим, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічне положення міститься у пункті 5 ч.2 ст.20 ГК України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що позивачем вчинялись заходи для виконання своїх зобов'язань за договором №26 від 01.06.2012р. та отримання того, на що останній розраховував під час укладення договору.
Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір збитків, заявлених позивачем, не може вважатися доведеним, не доведено наявності вини відповідача в тому, що ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» не виконало та не надало передбачені договором роботи та послуги в повному обсязі.
Виходячи із того, що в діях відповідача, як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для покладення відповідальності на особу у вигляді відшкодування збитків, то колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Донецької області про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Управляюча компанія - Лідер».
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3460/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають віднесенню на скаржника у сумі 3017,07грн, судовий збір у розмірі 60,01грн. підлягає поверненню ПП «Максервіс І» як надмірно сплачений.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Максервіс І», м. Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3460/13 - залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3460/13 - залишити без змін.
Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству «Максервіс І» (юридична адреса: 86156, Донецька обл., м. Макіївка, мікрорайон «Зелений», буд.73, кв.145; поштова адреса: 86126, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Молодо гвардійська, буд.87, офіс 29; код ЄДРПОУ 36089586) надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 60,01грн., про що винести відповідну ухвалу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу (86126, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Молодогвардійська, буд.87, офіс 29); 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2013 |
Оприлюднено | 23.09.2013 |
Номер документу | 33620535 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Зубченко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні