Постанова

від 20.11.2013 по справі 905/3460/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 905/3460/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Максервіс І" на рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 р. у справі№ 905/3460/13 господарського суду Донецької області за позовомприватного підприємства "Максервіс І" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер" простягнення 301 707,36 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2013 р. у справі № 905/3460/13 (суддя Стукаленко К.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Максервіс І" до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер" про стягнення неодержаного прибутку в сумі 301 707,36 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 р. (головуючий суддя: Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Татенко В.М.), рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013 р. у справі № 905/3460/13 залишено без змін, апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Приватне підприємство "Максервіс І" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати як незаконні рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 р. у справі № 905/3460/13 та направити справу на новий розгляд до першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року розгляд касаційної скарги у справі призначено на 20.11.2013 року об 11 годині 15 хвилин.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони, згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер" та приватним підприємством "Максервіс І" укладено договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 26 від 01.06.2012 р.

Згідно п.2.1. договору щомісячна оплата робіт складає 33 523,04 грн., що співпадає з відомостями, вказаними у додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору, підрядник зобов'язаний: забезпечити безперебійну та безпечну роботу ліфтів і диспетчерських систем відповідно до положень "Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів" і "Про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію систем ОДС (ДСЗ)"; своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим і атестованим персоналом; усувати неполадки в роботі ліфтів і систем диспетчеризації; проводити технічний огляд ліфтів, брати участь у перевірках, які проводяться органами Держнаглядохоронпраці України; вносити в паспорти ліфтів записи, які відносяться до обов'язків підрядника; сприяти замовнику в оформленні актів технічного стану ліфтів, диспетчерських систем для їх заміни; сприяти виявленню осіб, які порушують Правила експлуатації, допускають навмисне псування ліфтового та диспетчерського обладнання і інформувати замовника для прийняття заходів по усуненню виявлених порушень; здійснювати контроль за виконання замовником обов'язків згідно з вимогами правил безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ) і цього договору; припиняти експлуатацію ліфтів у випадках: передбачених п.9.7.15. ПББЕЛ, несправностей електропроводки від розподільного до головного рубильника - увідного пристрою ліфтів, відсутності освітлення посадочних площадок, підходів до машинного і блочного приміщення, течі покрівлі, підвищеної вологості в шахтах, МП, БП, приямку, невиконання договірних зобов'язань замовником, незадовільного технічного стану, грубого порушення пасажирами правил експлуатації; наказом закріпити ліфти за ліфтерами і провідниками; організувати навчання і періодичну перевірку знань ліфтерів і провідників; проводити цілодобовий диспетчерський контроль за роботою ліфтів з реєстрацією заявок на усунення несправностей, а також проводити комплекс регламентних робіт (вивільнення пасажирів).

Згідно п.3.2. договору замовник зобов'язаний: своєчасно вносити плату за роботу з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем не пізніше 10 числа наступного місяця; наказом призначити особу, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів, яка повинна мати відповідну кваліфікацію і пройти атестацію в установленому порядку; забезпечувати якісне і надійне електропостачання ліфтового обладнання і систем диспетчеризації; забезпечувати експлуатацію ліфтів у відповідності з їх призначенням, вантажопідйомністю; утримувати в належному стані електромережу освітлення підходів машинного (МП), блочного приміщення, посадочних площадок, захисні пристрої головного рубильника ліфта і нести відповідальність за якість та безперебійність подачі електроенергії до ліфтового обладнання; вживати заходи із запобігання попадання вологи в машинні (блочні) приміщення, шахти, приямки ліфтів; своєчасно проводити будівельні та ремонтні роботи приміщень ДС, посадочних площадок, машинних і блочних приміщень ліфтів (зазначені роботи виконувати за узгодженням з підрядником); постійно забезпечувати нормативну освітленість посадочних площадок ліфтів, підходів до них, а також температурний режим в машинних (блочних) приміщеннях ліфтів від +5 0С до +40 0С; проводити роз'яснювальну роботу серед пасажирів про користування ліфтами, дбайливе ставлення до ліфтового обладнання; своєчасно вживати заходи з відновлення кабельних каналів телефонного зв'язку, в яких прокладені кабельні лінії диспетчеризації і передавати підряднику для відновлення диспетчерського зв'язку; забезпечити зберігання ліфтового і диспетчерського обладнання; письмово інформувати підрядника про виконання розпоряджень органів Держнаглядохоронпраці, інженерно-технічного персоналу підрядника; виключити можливість проникнення сторонніх осіб в машинні і блочні приміщення (відвідання персоналом замовника машинних і блочних приміщень повинно проводитися з відома відповідальних осіб підрядника); забезпечити вільний доступ електромеханіків в машинні і блочні приміщення, не допускати їх захаращеності; письмово повідомляти підрядника, не менше як за місяць, про передачу ліфтів (підйомників) іншому власнику, а також про демонтаж ліфтів (підйомників); забезпечити особі, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів посадової інструкцією, нормативно-технічною документацією, ПББЕЛ.

Відповідно до п.5.7 договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

На виконання договору сторонами були складені акти приймання робіт з ремонту на технічне обслуговування ліфтів від 30.06.2012 р. на суму 32 680,54 грн. та від 31.07.2012 р. на суму 32 965 грн.

Договір вступає в силу з 01.06.2012 р. і діє до 31.05.2015 р. (п.7.1. договору).

За змістом укладеного сторонами договору № 26 від 01.06.2012 р., йому притаманні ознаки договору підряду та договору про надання послуг.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В свою чергу, згідно з положеннями статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач визначає розмір упущеної вигоди як різницю між ціною договору та вартістю фактично виконаних позивачем робіт (367352,90 - 65645,54 = 301707,36).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 26 від 01.06.2012р. ПП "Максервіс І" та ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" 30.06.2012 р. підписані акт приймання робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за червень 2012 року на суму 32680,54грн. та відповідний додаток до нього. Отже, роботи виконані позивачем та послуги надані ним у червні 2012 року прийняті відповідачем без заперечень.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі № 5006/33/111/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2013р., позовні вимоги ПП "Максервіс І" до ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" про стягнення основного боргу в сумі 32 965 грн., штрафу в сумі 67 046,08 грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних в сумі 138,18 грн. задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі 32 965 грн., 3% річних в розмірі 137,77грн., пеню в розмірі 675,85 грн., судовий збір в розмірі 3 212,31 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 339,91 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказаними рішеннями господарських судів встановлено, що на виконання умов договору № 26 від 01.06.2012 р. ПП "Максервіс І" та ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" 31.07.2012 р. були підписані акт приймання робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за липень 2012 р. на суму 32 965 грн. та відповідний додаток до нього. Отже, виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

31 липня 2012 р. ПП "Максервіс І" отримано повідомлення ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" № 30/1 від 30.07.2012 р. про дострокове розірвання договору з 01.08.2012р. у зв`язку з порушенням підприємством підрядника взятих на себе зобов'язань з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів. 06 серпня 2012 року ПП "Максервіс І" надіслано відповідь на вказане вище повідомлення, згідно з якою зазначено, що оскільки вказане повідомлення підписане особою без зазначення посади та ПІБ, тому не має юридичної сили, та зазначено, що при неотриманні відповіді щодо роз'яснення за вищевказаними обставинами, лист-повідомлення №30/01 від 30.07.2012р. є таким, що належить відповідачу.

17 серпня 2012 р. ПП "Максервіс І" направлено на адресу ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" претензію № 43 від 17.08.2012 р., згідно з якою зазначено, що відмова замовника в односторонньому порядку виконувати прийняті на себе зобов'язання є незаконною та суперечить умовам договору, у зв'язку з чим позивач просить відповідача сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 67 046,08 грн. та суму вартості виконаних у липні 2012 р. робіт у розмірі 32 965 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2013 р. у справі № 905/79/13-г відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" до ПП "Максервіс І" про розірвання договору № 26 від 01.06.2012р. та зобов'язання передати технічні паспорти на ліфти. Рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2013 р. у справі № 905/79/13-г не було оскаржено в порядку, передбаченому розділом ХІІ ГПК України, а отже набрало законної сили.

Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що листом № 36 від 19.07.2012 р. ПП "Максервіс І" підтвердило факт знаходження у нього паспортів ліфтів, які обслуговуються за договором у кількості 48 штук з експертними висновками та протоколами перевірки ізоляції електрообладнання ліфтів.

Листом № 144 від 21.11.2012 р. ТОВ "УК - Лідер" звернулось до ПП "Максервіс І" з вимогою щодо повернення вищезазначених паспортів. Факт направлення листа підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач звертався з заявою до Совєтського РВ МУУМВС України у Донецькій області щодо відмови у поверненні паспортів ліфтів, однак постановою дільничного інспектору міліції Совєтського РВ МУУМВС України у Донецькій області від 07.09.2012 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи внаслідок того, що відносини, які склались між сторонами носять цивільно-правовий характер. Ця ж інформація викладена у листі прокуратури Совєтського району м. Макіївки № 115рп від 23.10.2012 р.

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6. постанови "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Отже, доводи скаржника про те, що вищевказаними судовими рішеннями у справах № 5006/33/111/2012 та № 905/79/13-г встановлено факти того, що відповідач з 01.08.2012 р. уклав договір на виконання тих же робіт з обслуговування тих же об'єктів з іншим підрядником, після чого допуск працівників позивача на об'єкти обслуговування за договором № 26 від 01.06.2012 р. відповідач припинив, не підтверджено матеріалами даної справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що складений позивачем в односторонньому порядку без виклику представників відповідача акт від 14.09.2012 р. про недопущення працівників позивача до диспетчерського пункту для виконання умов договору не є безумовним доказом порушення відповідачем умов договору № 26 від 01.06.2012 р.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Максервіс І" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 р. у справі № 905/3460/13 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.