Рішення

від 18.09.2013 по справі 911/2867/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2013 р. Справа № 911/2867/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» , м. Славутич

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», м. Чернігів ,

про стягнення 40 889,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи : не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Севен Систем», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.07.2013р. № 19/ПЗ-13 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд», м. Славутич Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 40889,00 грн. заборгованості за Договором поставки від 04.01.2012р., з яких: 25713,67 грн. основної заборгованості, 1912,07 грн. пені, 7714,10 грн. штрафу, 5549,16 грн. 25% річних, та покласти на відповідача судовий збір в сумі 1720.50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої господарські зобов'язання за договором поставки від 04.01.2012р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» (покупець), в результаті чого за відповідачем рахується основна заборгованість в сумі 25713,67 грн. Між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» (боржник) було укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги, за яким позивач отримав право вимоги за договором поставки від 04.01.2012р. до відповідача від первісного кредитора товариства з обмеженою «Фірма «Вена». Оскільки боржник заборгованість новому кредитору також не погасив, позивач просить стягнути її з відповідача в судовому порядку. Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення 25% річних в сумі 5549,16 грн., пеня в сумі 1912,07 грн. та штраф в сумі 7714,10 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2867/13 та призначено справу до розгляду. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору первісного кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена».

В судовому засіданні 13.08.2013р. представник позивача подав витребувані додаткові документи та докази. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 13.08.2013р. не з'явились, витребувані документи суду не подали та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Ухвалою від 13.08.2013р. розгляд справи було відкладено.

У судове засідання 18.09.2013р. представники учасників провадження не з'явились.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Севен Систем»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд», м. Славутич Київської області (далі по тексту - ТОВ «Трансблокбуд»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», м. Чернігів (далі по тексту - ТОВ «Вена»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

І. Поставка

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

04.01.2012р. між ТОВ «Вена» (постачальник) та ТОВ «Трансблокбуд» (покупець) було укладено Договір поставки (далі - Основний договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов Основного договору:

- Постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця (пункт 2.5 Основного договору);

- Передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представникам покупця на підставі довіреності на отримання цінностей (пункт 3.3 Основного договору);

- Асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо (пункт 5.2 Основного договору);

- Покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, при здійсненні платежу у платіжному дорученні обов'язково вказується номер та дата первинного документу (договору, рахунку-фактури, накладної) (пункти 6.1, 6.3 Основного договору);

- За порушення терміну оплати постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки (пункт 7.3 Основного договору);

- В разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 20% від вартості кожної окремої партії неоплачених товарів, а в разі порушення більше ніж на 20 календарних днів постачальник має право стягнути штраф у розмірі 30% від вартості поставлених, але не оплачених товарів (пункт 7.5 Основного договору);

- У разі прострочення оплати товару крім пені та штрафу покупець сплачує 25% річних від суми заборгованості по кожній накладній за користування чужими грошовими коштами. Штрафна санкція, передбачена цим пунктом договору, стягується понад строк, передбачений п. 6 ст. 232 ГК України (пункт 7.4 Основного договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ТОВ «Фірма «Вена» поставлено, а відповідачем ТОВ «Трансблокбуд» отримано товар на загальну суму 26852,87 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

від 06.01.2012р. № 03000016 на суму 2050,00 грн.,

від 10.01.2012р. № 03000020 на суму 1243,19 грн.,

від 17.01.2012р. № 03000060 на суму 153,66 грн.,

від 31.01.2012р. № 030000137 на суму 349,30 грн.,

від 22.02.2012р. № 03000235 на суму 2248,88 грн.,

від 13.10.2012р. № 03001894 на суму 1961,93 грн.,

від 15.10.2012р. № 03001904 на суму 15021,29 грн.,

від 19.10.2012р. № 03001953 на суму 1558,58 грн.,

від 25.10.2012р. № 03001998 на суму 2266,04 грн.

Належним чином засвідчені копії довіреностей ТОВ «Трансблокбуд» на отримання цінностей за вказаними накладними наявні в матеріалах справи.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 6.1 Основного договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість кожної партії товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату отриманого товару в сумі 1139,20 грн. по накладній від 19.10.2012р. № 03001953. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Суд двічі ухвалами від 26.07.2013р. та від 13.08.2013р. зобов'язував відповідача подати суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними за Договором поставки від 04.01.2012р. первісному кредитору та/або новому кредитору. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за отриманий товар в більшому розмірі, ніж визнає позивач, суду не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості або кількості поставленого товару не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Трансблокбуд» свого зобов'язання за Основним договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 26852,87 - 1139,20 грн. = 25713,67 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 7.3 Основного Договору, сторони передбачили право постачальника у випадку порушення термінів оплати стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договору, розмір та порядок нарахування пені, передбаченої Основним договором, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частиною 6 ст. 232 ГК України, виходячи з наступного розрахунку:

НакладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грн. Основний борг, грн. Період простроченняПеня, грн. від 06.01.2012р. № 3000016 на 2050,00 грн. 27.01.12 2050,00 182 дні (28.01 - 27.07.12) 154,45 від 10.01.2012р. № 3000020 на 1243,19 грн. 31.01.12 1243,19 182 дні (01.02 - 31.07.12) 93,60 від 17.01.2012р. № 3000060 на 153,66 грн. 07.02.12 153,66 182 дні (08.02 - 07.08.12) 11,55 від 31.01.2012р. № 30000137 на 349,30 грн. 21.02.12 349,30 182 дні (22.02 - 21.08.12) 26,20 від 22.02.2012р. № 3000235 на 2248,88 грн. 14.03.12 2248,88 182 дні (15.03 - 12.09.12) 167,99 від 13.10.2012р. № 3001894 на 1961,93 грн. 03.11.12 1961,93 від 15.10.2012р. № 3001904 на 15021,29 грн. 05.11.12 15021,29 від 19.10.2012р. № 3001953 на 1558,58 грн. 09.11.12 1139,20 419,38 від 25.10.2012р. № 3001998 на 2266,04 грн. 15.11.12 2266,04 всього 1139,20 25713,67 453,79 судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача пеня станом на 26.10.2012р. складає 453,79 грн. Згідно пункту 6.1 Основного договору оплата покупцем отриманого за накладними від 13.10.2012р. № 03001894, від 15.10.2012р. № 03001904, від 19.10.2012р. № 03001953, від 25.10.2012р. № 03001998 станом на 26.10.2012р. не була прострочена.

Крім того, пунктом 7.5 Основного договору сторони передбачили право постачальника в разі порушення покупцем грошових зобов'язань за договором стягнути з покупця штраф в розмірі 20% від вартості кожної окремої партії неоплачених товарів. В разі прострочення більше ніж на 20 календарних днів постачальник має право стягнути штраф у розмірі 30% від вартості поставлених, але не оплачених товарів. Судом встановлено станом на 26.10.2012р. прострочення відповідачем оплати товару за накладними від 06.01.2012р. № 03000016, від 10.01.2012р. № 03000020, від 17.01.2012р. № 03000060, від 31.01.2012р. № 030000137, від 22.02.2012р. № 03000235 на загальну суму 6045,03 грн. більше ніж на 20 календарних днів.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

За таких обставин одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу не суперечить чинному законодавству і належний до стягнення з відповідача штраф у зв'язку із простроченням виконання основного зобов'язання більше ніж на 20 календарних днів згідно пункту 7.6 Основного договору (за простроченими накладними від 06.01.2012р. № 03000016, від 10.01.2012р. № 03000020, від 17.01.2012р. № 03000060, від 31.01.2012р. № 030000137, від 22.02.2012р. № 03000235 на загальну суму 6045,03 грн.) станом на 26.10.2012р. складає 6045,03 Ч 30% = 1813,51 грн.

Суд звертає увагу на те, що пунктами 7.8, 7.9 Основного договору сторони у відповідності до абзацу другого частини 1 ст. 259 ЦК України встановили строк позовної давності за договором, в тому числі щодо стягнення штрафів та пені, протягом 5 років.

Крім того, відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних встановлений пунктом 7.4 Основного договору, яким сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару крім пені та штрафу покупець сплачує 25% річних від суми заборгованості по кожній накладній за користування чужими грошовими коштами.

При цьому сторони помилково визначили сплату процентів річних штрафною санкцією та передбачили застереження щодо незастосування ст. 232 ГК України.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також, зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

- Отже, враховуючи наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем, строк та порядок оплати вартості поставленого товару, та виходячи з наступного розрахунку:

НакладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грн. Основний борг, грн. Період простроченняРічні, грн. від 06.01.2012р. № 3000016 на 2050,00 грн. 27.01.12 2050,00 28.01.12 - 26.10.12 383.32 від 10.01.2012р. № 3000020 на 1243,19 грн. 31.01.12 1243,19 01.02.12 - 26.10.12 229.05 від 17.01.2012р. № 3000060 на 153,66 грн. 07.02.12 153,66 08.02.12 - 26.10.12 27.57 від 31.01.2012р. № 30000137 на 349,30 грн. 21.02.12 349,30 22.02.12 - 26.10.12 59.33 від 22.02.2012р. № 3000235 на 2248,88 грн. 14.03.12 2248,88 15.03.12 - 26.10.12 348.11 від 13.10.2012р. № 3001894 на 1961,93 грн. 03.11.12 1961,93 від 15.10.2012р. № 3001904 на 15021,29 грн. 05.11.12 15021,29 від 19.10.2012р. № 3001953 на 1558,58 грн. 09.11.12 1139,20 419,38 від 25.10.2012р. № 3001998 на 2266,04 грн. 15.11.12 2266,04 всього 1139,20 25713,67 1047.38 судом встановлено, що з відповідача станом на 26.10.2012р належать до стягнення 25% річних в сумі 1047,38 грн. Згідно пункту 6.1 Основного договору оплата покупцем отриманого за накладними від 13.10.2012р. № 03001894, від 15.10.2012р. № 03001904, від 19.10.2012р. № 03001953, від 25.10.2012р. № 03001998 станом на 26.10.2012р. не була прострочена.

ІІ. Відступлення права вимоги.

Між ТОВ «Вена» (первісний кредитор), ТОВ «Севен Систем» (новий кредитор) та ТОВ «Трансблокбуд» (боржник) 26.10.2012р. укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги №50 (далі - Договір), згідно якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника за договором поставки від 04.01.2012р. За умовами вказаного договору про відступлення права вимоги:

- новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором (пункт 1.2 Договору);

- Боржник погоджується з передачею прав за цим договором від первісного кредитора до нового кредитора (пункт 1.3 Договору);

- Боржник має сплатити новому кредитору грошове зобов'язання у строк до 01.07.2013р. (пункт 1.5 Договору);

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, в даному випадку - це проста письмова форма.

Згідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, відповідно до частини 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з поданої до матеріалів справи копії Договору, оригінал якого суду було надано для огляду в судовому засіданні 13.08.2013р., договір відступлення права вимоги №50 був укладений в тристоронньому порядку, тобто підписаний повноважною особою та скріплений печаткою з боку боржника в момент його укладення.

За таких обставин судом встановлено факт заміни 26.10.2012р. в основному зобов'язанні первісного кредитора - ТОВ «Фірма «Вена» на нового кредитора - ТОВ «Севен Систем», яке здійснено шляхом укладення первісним кредитором, новим кредитором та боржником в належній формі, з погодженням всіх необхідних умов договору про відступлення права вимоги №50.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто основне зобов'язання не змінюється, лише змінюється сторона в даному зобов'язанні.

Однак, відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Строк оплати товару належить до істотних умов договору поставки. Пунктом 6.1 Основного договору поставки від 04.01.2012р. сторони передбачили оплату товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару.

Як вбачається з поданої копії договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012р., даним договором сторони не лише здійснили заміну кредитора в основному зобов'язанні, яке виникло на підставі договору поставки від 04.01.2012р., але й відповідно до свого права, передбаченого ст. 627 (свобода договору), частиною 2 ст. 628 (змішаний договір) ЦК України, змінили термін виконання основного зобов'язання, встановивши його до 01.07.2013р.

Укладення сторонами в тристоронньому порядку відповідно до вимог частини 1 ст. 513 ЦК України договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012р. № 50 в простій письмовій формі, та встановлення пунктом 1.5 вказаного Договору зміни строку виконання грошового зобов'язання, також узгоджується з положеннями ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлення сторонами нового терміну оплати грошового зобов'язання (пункт 1.5 Договору про відступлення права вимоги №50 від 26.10.2012р.) до 01.07.2013р., період з дати укладання договору 26.10.2012р. по 01.07.2013р. не може вважатися періодом, в який настало прострочення боржника, відповідно в цей період санкції за прострочення грошового зобов'язання не можуть бути нараховані.

Позивач твердить, що і на момент розгляду справи оплата боргу від боржника не надійшла.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Суд двічі ухвалами від 26.07.2013р. та від 13.08.2013р. зобов'язував відповідача подати суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними за Договором поставки від 04.01.2012р. первісному кредитору та/або новому кредитору. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за отриманий товар суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, судом встановлено, що з 02.07.2013р. настало прострочення боржника, яке має наслідком нарахування передбачених основним договором поставки санкцій. Так, виходячи з наступного розрахунку:

НакладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грн. Основний борг, грн. Період простроченняПеня, грн. від 13.10.2012р. № 3001894 на 1961,93 грн. 01.07.13 1961,93 18 днів (02.07.13 - 19.07.2013) 13,55 від 15.10.2012р. № 3001904 на 15021,29 грн. 01.07.13 15021,29 18 днів (02.07.13 - 19.07.2013) 103,71 від 19.10.2012р. № 3001953 на 1558,58 грн. 01.07.13 1139,20 419,38 18 днів (02.07.13 - 19.07.2013) 2,90 від 25.10.2012р. № 3001998 на 2266,04 грн. 01.07.13 2266,04 18 днів (02.07.13 - 19.07.2013) 15,64 всього 1139,20 25713,67 135,80 судом встановлено, що за заявлений позивачем період (до 19.07.2013р.) належна до стягнення з відповідача пеня становить 135,80 грн.

За накладними від 06.01.2012р. № 03000016, від 10.01.2012р. № 03000020, від 17.01.2012р. № 03000060, від 31.01.2012р. № 030000137, від 22.02.2012р. № 03000235 пеня за максимально допустимий законом період (182 дні) підлягала до стягнення станом на день укладення договору про уступку права вимоги 26.10.2012р., розрахована вище в сумі 453,79 грн. і повторному нарахуванню на ті ж самі накладні не підлягає (ст. 61 Конституції України).

За таких обставин загальна сума пені , яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, всього становить 453,79 грн. + 135,80 = 589,59 грн.

Крім того, станом на день розгляду справи судом встановлено прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання більше ніж на 20 календарних днів від дати нового терміну виконання зобов'язання 01.07.2013р.

За таких обставин, належний до стягнення з відповідача штраф 30 % від невиконаної частини зобов'язання, передбачений пунктом 7.5 Основного договору, (за накладними від 13.10.2012р. № 03001894, від 15.10.2012р. № 03001904, від 19.10.2012р. № 03001953, від 25.10.2012р. № 03001998 на загальну суму 19668,64 грн.) складає 19668,64 Ч 30% = 5900,59 грн.

Штраф, передбачений пунктом 7.5 Основного договору (який є однократною, а не триваючою, санкцією у відсотках до суми невиконаної частини зобов'язання) за накладними від 06.01.2012р. № 03000016, від 10.01.2012р. № 03000020, від 17.01.2012р. № 03000060, від 31.01.2012р. № 030000137, від 22.02.2012р. № 03000235 підлягав до стягнення станом на день укладення договору про уступку права вимоги 26.10.2012р., розрахований вище в сумі 1813,51 грн. і повторному нарахуванню на ті ж самі накладні не підлягає.

За таких обставин загальна сума штрафу, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, всього становить 1813,51 грн. + 5900,59 = 7714,10 грн.

25% річних в порядку ст. 625 ЦК України та пункту 7.4 Основного договору за період з 02.07.2013р. станом на 19.07.2013р. (за заявлений позивачем період), нараховані на загальну суму заборгованості 25713,67 грн., становлять 317,02 грн.

За таких обставин загальна сума 25% річних, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, всього становить 1047,38 грн. + 317,02 = 1364,40 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» заборгованості в розмірі 35381,76 грн., з яких: 25713,67 грн. основної заборгованості, 1364,40 грн. 25% річних, 589,59 грн. пені, 7714,10 грн. штрафу. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 179, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 512, 513, 514, 516, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 654, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 175, частиною 2 ст. 217, ст. ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансблокбуд» (07100, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 8, кв. 74, ідентифікаційний код 37361918)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд 2-В, ідентифікаційний код 38090719)

25713,67 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот тринадцять гривень шістдесят сім копійок) основної заборгованості,

1364,40 грн. (одну тисячу триста шістдесят чотири гривні сорок копійок) 25% річних,

589,59 грн. (п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) пені,

7714,10 грн. (сім тисяч сімсот чотирнадцять гривень десять копійок) штрафу,

1488,77 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень сімдесят сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 23.09.2013р.