Постанова

від 17.09.2013 по справі 813/5385/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/5385/13-а

17 вересня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Демчик О.І.

відповідача Робейко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

- №0000663400/376 від 04.07.2013р., в частині збільшення ПАТ «Концерн Галнафтогаз» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 459 278,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 972 852,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 486 426,25грн.;

- №0000673400/380 від 04.07.2013р., в частині збільшення ПАТ «Концерн Галнафтогаз» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 4 246 932,15 грн., в тому числі за основним платежем - 2 831 288,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 415 644,05грн.

ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вважає висновки податкового органу про завищення в першому кварталі 2012 року валових витрат на загальну суму 14 156 440,50 грн. та податкового кредиту у серпні 2012 року на загальну суму 2 831 288,10 грн. за результатами проведення господарських операцій з ТзОВ «Еталон Ойл» безпідставними та необгрунтованими. Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки від ТзОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової спростовується належним чином оформленими та поданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами договорів купівлі-продажу та комісії, в тому числі в частині умов поставки товару), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про фактичне понесення витрат на придбання товару, які підтверджують, що господарська операція купівлі-продажу товару у ТОВ «Еталон Ойл» була обумовлена діловою метою, мала реальний характер і фактично виконана. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач позов заперечує. Вважає вимоги ПАТ «Концерн Галнафтогаз» необгрунтованими та незаконними, господарські операції по отриманню олії соняшникової від ТзОВ «Еталон Ойл» безтоварними, такими, що не підтверджуються, оскільки за результатами проведеної позапланової перевірки ТзОВ «Еталон Ойл» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень, вересень 2011 року встановлено, що ТзОВ «Еталон Ойл» фактично не проводило фінансово-господарську діяльність з контрагентами-постачальниками, тобто відсутній факт придбання товару (олії соняшникової), яка в подальшому була реалізована позивачу. Провести на даному підприємстві зустрічну звірку по взаєморозрахунках з позивачем не вдалося, оскільки ТзОВ «Еталон Ойл» відсутнє за юридичною адресою.

Вказує, що до перевірки позивачем не подано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТзОВ «Еталон Ойл» до ПАТ «Концерн Галнафтогаз», не подано сертифікатів відповідності на продукцію, довіреностей, документів на навантаження, розвантаження, зберігання продукції, відряджень посадових осіб позивача для отримання продукції - олії соняшникової. Вважає, що це свідчить про безтоварність господарських операцій.

За наведених обставин податковий орган вбачає проведення господарських операцій без мети настання правових наслідків; які не мають реального товарного характеру.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з вказаних підстав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС, правонаступником якої є Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Концерн «Галнафтогаз», код ЄДРПОУ 31729918 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 17.06.2013р. №359/34-00/31729918 (далі Акт перевірки) (т.1 а.с. 18-61), на підставі якого Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000663400/376 від 04.07.2013р. (т.1, а.с. 14) , яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 648125,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 098 750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 486 426,25 грн., та

№0000673400/380 від 04.07.2013р. (т.1, а.с. 16), яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 4 824 355,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3 216 237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 608 118,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.10.3 ст.138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 098 750 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2012 р. на суму 3 063 801 грн., 2 квартал 2012 р. на суму 8 919 грн., 3 квартал 2012 р. на суму 13 833 грн., 4 квартал 2012 року на суму 12 197 грн.

та п.п.14.1.181, п.п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 216 237 грн., в тому числі: за вересень 2011р. на суму 10 920,19 грн., за жовтень 2011р. на суму 2 018,62 грн., за листопад 2011р. на суму 1 316,67 грн., за січень 2012р. на суму 26 217,46 грн., за лютий 2012р. на суму 15 615,35 грн., за березень 2012р. на суму 101 743,6 грн., за квітень 2012р. на суму 5 392,75 грн., за травень 2012р. на суму 4 461,71 грн., за червень 2012р. на суму 14 837,44 грн., за липень 2012р. на суму 97 860 грн., за серпень 2012р. на суму 2 879 120,07 грн., за вересень 2012р. на суму 980,65 грн., за жовтень 2012р. на суму 9 398,86 грн., за листопад 2012р. на суму 40 353,6 грн. та за грудень 2012р. на суму 6 000 грн.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в частині донарахувань, які стосуються господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» по поставці олії соняшникової.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТзОВ «Еталон Ойл» було укладено договір купівлі-продажу № 1/08 від 22 серпня 2011року (т.1 а.с.62-65) (надалі Договір), згідно з умовами якого, Продавець (ТОВ «Еталон Ойл») зобов'язується передати у власність Покупця (ПАТ «Концерн Галнафтогаз»), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити на умовах, що передбачені цим Договором наступний Товар - олія соняшникова нерафінована 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2011р. з показниками якості згідно вимог ДСТУ 4492:2005. Передача (відпуск, поставка) Товару Покупцю здійснюється партіями. Партією Товару вважається така його кількість, яка зазначається у відповідному Додатку до цього Договору. Додатки становлять невід'ємну частиною даного Договору. Умови постачання Товару узгоджуються Сторонами в Додатках до цього Договору. Для визначення умов поставки Товарів сторони керуються офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.

Відповідно до Додатків № 1 від 22.08.2011р. (т.1 а.с. 66), №2 від 14.09.2011р. (т.1 а.с. 94), №3 від 16.09.2011р. (т.1 а.с.124), №4 від 22.09.2011р. (т.1 а.с.147), №5 від 30.09.2011р. (т.1 а.с.166) до Договору купівлі-продажу №1/08, Продавець зобов'язаний передати, а Покупець прийняти вказаний Товар на умовах EXW- склади, згідно переліку:

Запорізька обл., Приморський р-н, с.Борисівка, вул. Нестора Махно, 3,

Запорізька обл., м.Гуляйполе, пров. Бригадний, 32 б,

Запорізька обл., Михайлівський р-н, с Тракторне, вул.Центральна,1,

Запорізька обл., Михайлівський р-н, с Братське, 51К

Запорізька обл., Куйбишевський р-н, с.Новоукраїнка, вул.Леніна, 136-А.

Наявними в матеріалах справи актами прийому товарів по якості та кількості, видатковими накладними та податковими накладними підтверджено, що на виконання умов Договору ТОВ «Еталон Ойл» протягом 07.09.2011р. по 30.09.2011р. здійснив для ПАТ «Концерн Галнафтогаз» поставку Товару в загальній кількості 2 972,120 т олії соняшникової, яку ПАТ «Концерн Галнафтогаз» оприбутковано (по бухгалтерських документах).

Наявність вказаних документів на момент проведення перевірки та їх відповідність вимогам нормативних документів, які регламентують їх оформлення не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Разом з цим, вказані документи не взяті відповідачем до уваги, на підтвердження факту поставки олії соняшникової від ТзОВ «Еталон Ойл», на підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 03.02.2012р. № 251/23-100/37385258 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Еталон Ойл» (код ЄДРПОУ 37385258) з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень, вересень 2011 року» (т.3 а.с.2-19).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Еталон Ойл» вимог п.193.1 ст.193, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті штучного формування податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ПП «Тісона» та податкових зобов'язань, сформованих на підставі безтоварних операцій з контрагентом-покупцем ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у вересні 2011 року на загальну суму 2 201 274,37 грн. До таких висновків податковий орган дійшов за результатами аналізу господарської діяльності ТзОВ «Еталон Ойл», який, на думку податкового органу, свідчить, що дане підприємство не мало можливості здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

З аналізу поданих позивачем декларацій по податку на прибуток та по податку на додану вартість судом встановлено, що ПАТ «Концерн Галнафтогаз» відобразило вартість олії соняшникової, отриманої від ТОВ «Еталон Ойл» у перевіреному періоді з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. у складі витрат операційної діяльності. Крім того, ПАТ «Концерн Галнафтогаз» включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Еталон Ойл». Суми податку на додану вартість, згідно з виписаними ТОВ «Еталон Ойл» податковими накладними у вересні 2011року, відображено ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2012р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ у відповідному періоді.

Станом на кінець періоду, що перевіряється сальдо взаєморозрахунків між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТОВ «Еталон Ойл» становить 0 грн., що підтверджено Актом перевірки.

На час здійснення господарських операцій по Договору купівлі-продажу ТОВ «Еталон Ойл» було зареєстровано в установленому законом порядку як суб'єкт господарювання та платник податку.

Згідно з долученим до матеріалів справи договором комісії № 1К від 22.08.2011р., придбаний у ТОВ «Еталон Ойл» товар (олію соняшникову нерафіновану І ґатунку), ПАТ «Концерн Галнафтогаз» було передано ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» по Договору комісії №1К від 22.08.2011р.(надалі Договір комісії).

За змістом даного договору, Комітент (ПАТ «Концерн Галнафтогаз») доручив Комісіонерові (ПП «Торговий дім Люксойлгруп»), а Комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок Комітента здійснити реалізацію на експорт олії соняшникової нерафінованої І ґатунку.

Позивачем, на підтвердження виконання сторонами умов Договору комісії долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі товару на комісію комісіонеру ПП «Торговий дім «Люксойлгруп» за номерами з 1 по 21 та датами з 07.09.2011р. по 30.09.2011р., звіти комісіонера, специфікації та вантажно-митні декларації, які підтверджують наявність та використання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у господарській діяльності олії соняшникової. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки (с. 110 Акту, т. 1 а.с.54). Зведені дані актів приймання-передачі товару, видаткових накладних по договору купівлі-продажу з ТзОВ «Еталон Ойл», специфікацій та актів приймання передачі олії соняшникової по договору комісії, товарно-транспортних накладних по перевезенню олії та вантажно-митних декларацій про експорт такої за межі України, наведені позивачем в довідці про рух товару по постачальнику ТзОВ «Еталон Ойл» (т.3 а.с. 33-37), реєстрі товарно-транспортних накладних (т.3 а.с. 31-32) та реєстрі вантажно-митних декларацій до договору комісії (т.3 а.с. 38).

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач, здійснюючи продаж придбаного у ТзОВ «Еталон Ойл» товару, нарахував по даній операції податки та сплатив їх до бюджету у відповідності до чинного законодавства, а саме п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України. Первинні документи, що підтверджують подальший продаж товару оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підтвердженням фактичного здійснення господарської операції.

Вказане підтверджується висновками Акту перевірки, згідно з яким «перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. не встановлено його заниження або завищення» (с. 4 Акту, т.1 а.с. 21). При цьому, як зазначено в Акті, на показники валового доходу, що враховується при визначення об'єкта оподаткування в охопленому перевіркою періоді мали вплив операції подальшого продажу придбаного у ТОВ «Еталон Ойл» товару по Договору комісії.

На підтвердження понесених позивачем витрат на придбання у ТзОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової, до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на проведення оплати по договору № 1/08 від 22.08.2011р. (т.2 а.с. 75-150) та виписки по банківських рахунках позивача (т.2 а.с.151-162).

Суми податку на додану вартість, згідно виписаних ТОВ «Еталон Ойл» податкових накладних у вересні 2011 року відображено ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (№9011807271 від 21.11.2011р.) та у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (рядок 1063 Розділу ІІ. Податковий кредит) на суму ПДВ 5 032 562,43 грн.

ПАТ «Концерн Галнафтогаз» подано уточнюючий розрахунок від 24.02.2012р. №9008046142, згідно з яким зменшено податковий кредит за жовтень 2011 року на суму ПДВ 5 032 562,47 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Еталон Ойл», що відповідає даним уточнюючого додатку 5 (№9008046931 від 24.02.2012р.) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (рядок 1 Розділу ІІ. Податковий кредит).

За висновками Акту перевірки порушень в частині подання уточнюючих розрахунків податковим органом не встановлено.

В подальшому, до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (№9057637481 від 20.09.2012р.) ПАТ «Концерн Галнафтогаз» включено суми ПДВ, згідно виписаних ТОВ «Еталон Ойл» у вересні 2011 року податкових накладних у розмірі 2 831 288,10 грн., та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (рядок 842 Розділу ІІ. Податковий кредит).

Вирішуючи спір, суд, з врахуванням обґрунтування підстав позову та заперечень відповідача, виходить з того, що спір між сторонами виник щодо реальності господарських операцій по поставці олії соняшникової від ТзОВ «Еталон Ойл» до ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

З врахуванням цього, суд керується наступними нормами законодавства щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом оглядались первинні документи, складені за результатами операцій по придбанню в ТзОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової. Зауважень щодо таких немає, не встановлено таких ні під час перевірки, ні під час у судового розгляду справи.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З системного аналізу вказаних норм законодавства та долучених до матеріалів справи первинних документів, вбачається, що позивачем правомірно відображені операції по придбанню в ТзОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової у складі валових витрат та податкового кредиту.

Суд вважає безпідставним оцінювати правовідносини між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» з ТзОВ «Еталон Ойл» через оцінку правовідносин останнього з ПП «Тісона» та ТзОВ «АМГ Дівелопмент», які не мають відношення до позивача.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Еталон Ойл» свідчить те, що отримані від вказаного контрагента товари (олія соняшникова), були використані ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у власній господарській діяльності - реалізовані по договору комісії на експорт та вивезені за межі території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи вантажно-митними деклараціями. Дана операція вплинула на формування сукупного валового доходу позивача та на склад податкових зобов'язань останнього.

При цьому, судом враховано, що контрагент позивача - ТзОВ «Еталон Ойл» відобразив операції по відвантаженню олії соняшникової ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у складі податкових зобов'язань в податковій декларації по податку на додану вартість за вересень 2011 року в повному обсязі, що підтверджується висновками акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва № 251/23-100/37385258 від 03.02.2012р. (с.26 Акту, т.3 а.с.14) та не заперечується представником відповідача.

Інформація про відсутність у штаті підприємства певної кількості осіб і відсутність основних засобів, не свідчить про неспроможність підприємства здійснювати господарську діяльність. Податковий орган не з'ясував чи мали підприємства тимчасових працівників, чи залучали субпостачальників, чи орендували необхідні засоби, які саме ресурси потребувалися для здійснення конкретних господарських операцій, які ним заперечуються. Без встановлення зазначених обставин твердження податкового органу є його власною думкою, а не фактичними обставинами, які мають значення доказу в адміністративній справі.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентом позивача податкового законодавства за результатами його взаємовідносин з іншими контрагентами, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки органу ДПС прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Зокрема, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо невідповідності придбаної олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку вимогам ДСТУ 4492:2005 у зв'язку з відсутністю сертифікатів відповідності на неї, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Разом з цим, згідно з долученими до матеріалів справи специфікаціями, актами приймання-передачі товару по договору комісії № 1К від 22.08.2011р. та звітами Комісіонера, складеними між Комітентом (ПАТ «Концерн Галнафтогаз») та Комісіонером (ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп»), придбана у ТзОВ «Еталон Ойл» та передана на комісію олія соняшникова нерафінована, 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2011 року по кількості та якості повністю відповідає ДСТУ 4492:2005. Вказане підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями вантажно-митних декларацій, які підтверджують вивезення даного товару за межі митної території України та в додатках містять посилання, в тому числі на наявні до товару, що переміщується за межі митного кордону сертифікати, дозволи та екологічну декларацію. Наявність таких документів відповідачем належним чином не спростовано, а не приймати їх до уваги у суду немає підстав.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів транспортування олії соняшникової від ТзОВ «Еталон Ойл» до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.3 Договору купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011р. умови постачання товару узгоджуються сторонами в Додатках до цього Договору. Для визначення умов поставки товарів сторони керуються офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно з Додатками № 1 від 22.08.2011р., №2 від 14.09.2011р., №3 від 16.09.2011р., №4 від 22.09.2011р., №5 від 30.09.2011р. до Договору купівлі-продажу №1/08, Продавець зобов'язаний передати, а Покупець прийняти вказаний Товар на умовах EXW- склади.

За правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, поставка на умовах EXW («франко завод») передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб).

Згідно з п. 2.1.3 та п.2.1.4 Договору комісії № 1К від 22.08.2011р. Комісіонер (ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп») забезпечує зберігання отриманого від Комітента (ПАТ «Концерн Галнафтогаз») товару. Зберігання товару до моменту реалізації на експорт здійснюється за рахунок Комісіонера. Доставка товару до митного посту та місця відправки на експорт організовується за рахунок Комісіонера.

Таким чином, ПАТ «Концерн Галнафтогаз», як Покупець, не здійснював транспортування товару від Продавця (ТОВ «Еталон Ойл»), не ніс самостійно транспортних витрат, не відображав їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Як зазначалось вище, ПАТ «Концерн Галнафтогаз» долучено до матеріалів справи договір комісії № 1К від 22.08.11р., укладений між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп», акти приймання-передачі товару на комісію Комісіонеру ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» №1-№21 від 07.09.11р. по 30.09.11р. та вантажно-митні декларації № 500010102/2011/004014 від 07.10.11р., №500010102/2011/004398 від 03.11.11р., №500010102/2011/000079, №500010102/2011/000080 від 08.01.12р., 500010102/2011/2011/000150 від 12.01.12р., №500010102/2011/000354, які підтверджують наявність та використання ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у господарській діяльності олії соняшникової.

Крім цього, з долучених до матеріалів справи копій товарно-транспорних накладних (т.3 а.с.117-132, а.с.135-147, а.с.150-162, а.с.170-171) вбачається, що транспортування олії соняшникової з місць отримання такої від ТзОВ «Еталон Ойл», здійснювалось автопідприємством ТзОВ «Белтранс» на замовлення ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп», по дорученню ПАТ «Концерн Галнафтогаз», для вантажоотримувача - митного брокера ТзОВ «Дельта Вілмар СНД».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарської операції між ТзОВ «Еталон Ойл» та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у зв'язку з відсутність документів на транспортування товару між вказаними товариствами, є необґрунтованими та спростовується вказаними вище доказами.

Надаючи оцінку долученим відповідачем даним УДАІ у Львівській області з переліком транспортних засобів, що перебувають у власності ТзОВ «Белтранс», суд зазначає, що вказані документи не були предметом дослідження під час проведення перевірки та спростовують можливості транспортування даними вантажними автомобілями олії соняшникової, оскільки аналіз способу використання таких транспортних засобів ТзОВ «Белтранс» не входить до компетенції ні податкового органу ні суду. Більше того, наявність у власності ТзОВ «Белтранс» вантажних автомобілів з напівпричепами-автоцистернами, не виключає можливості транспортування ними олії соняшникової.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 17.06.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України при проведенні господарських операцій з ТзОВ «Еталон Ойл» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень, якими визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 2294,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000663400/376 від 04.07.2013р., в частині збільшення ПАТ «Концерн Галнафтогаз» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 459 278 грн., в тому числі за основним платежем - 2 972 852,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 486 426,25 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000673400/380 від 04.07.2013р., в частині збільшення ПАТ «Концерн Галнафтогаз» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 4 246 932,15 грн., в тому числі за основним платежем - 2 831 288,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 415 644,05 грн.;

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 вересня 2013 року.