Ухвала

від 25.12.2013 по справі 813/5385/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 12641/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника апелянта Палій М.В.,

представника позивача Демчик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000663400/376 від 4.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4459278,00 грн., в тому числі за основним платежем 2972852,51 грн. та 1486426,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000673400/380 від 4.07.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4246932,15 грн., в тому числі за основним платежем 2831288,10 грн. та 1415644,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000663400/376 від 4.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4459278,00 грн., в тому числі за основним платежем 2972852,51 грн. та 1486426,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000673400/380 від 4.07.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4246932,15 грн., в тому числі за основним платежем 2831288,10 грн. та 1415644,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанову суду першої інстанції оскаржила спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема, з ТзОВ «Еталон Ойл» не знайшов свого підтвердження доказами в справі. Позивачем була здійснена імітація купівлі-продажу олії соняшникової з метою отримання податкової вигоди у вигляді завищення витрат за певний звітний період та формування податкового кредиту від операцій з придбання товару у ТзОВ «Еталон Ойл» з подальшим застосуванням нульової ставки ПДВ при документуванні експорту товару нерезиденту, що впливає на зменшення об'єкту оподаткування. Наявність у позивача як покупця податкових накладних, видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним ствердженням реальності поставки товарів.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм ПК України при здійсненні господарських операцій з ТзОВ «Еталон Ойл» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження доказами в справі.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

В справі встановлено, що працівниками спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові Державної податкової служби, правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів, проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» з питань дотримання податкового законодавства за період з 1.07.2010 року по 31.12.2012 року, а також валютного та іншого законодавства за цей же період.

За наслідками перевірки складеного акт від 17.06.2013 року № 359/34-00/31729918, з якого видно, що, на думку податкового органу, позивач допустив порушення вимог п.44.1 ст.44, п.138.1 , п. 138.10.3 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток з розбивкою по кварталах 2012 року на загальну суму 3098750 грн., а також порушив вимоги пп.14.1.181, пп. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198 п.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого за період вересня-листопада 2011 року та січня-грудня 2012 року занизив податок на додану вартість на загальну суму 3216237 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000663400/376 від 4.07.2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4648125,00 грн., в тому числі 3098750,00 грн. за основним платежем та 1486426,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0000673400/380 від 4.07.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі на суму 4824355,50 грн., в тому числі 3216237,00 грн. за основним платежем та 1608118,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Донарахування позивачу податків податковим органом на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мало місце за наслідками здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ТзОВ «Еталон Ойл» з поставки соняшникової олії.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТзОВ «Еталон Ойл» було укладено договір купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011 року, згідно умов якого ТзОВ «Еталон Ойл» як продавець зобов'язувався передати у власність ПАТ «Концерн Галнафтогаз» як покупця, а останній зобов'язувався прийняти товар - олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського виробництва урожаю 2011 року, відповідної якості та партіями відповідно до додатків до договору, які становлять його невід'ємну частину.

В матеріалах справи є п'ять таких додатків про поставку олії соняшникової зі складів в населених пунктах Запорізької області.

Відповідно до актів прийому продукції по кількості та якості, видаткових накладних, податкових накладних та у відповідності до умов договору ТзОВ «Еталон Ойл» протягом періоду часу з 7.09.2011 року по 30.09.2011 року поставило ПАТ «Концерн Галнафтогаз» олію соняшникову в загальній кількості 2972,120 т , яка була оприбуткована відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку, зауважень з приводу яких у податкового органу не має.

Проте, відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 3.02.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Еталон Ойл» з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень та вересень 2011 року». Цей податковий орган прийшов до висновку про штучне формування податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ПП «Тісон» та податкових зобов'язань по безтоварних операціях з ПАТ «Концерн Галнафтогаз» у вересні 2011 року на загальну суму 2201274,37 грн. Проаналізувавши господарську діяльність ТзОВ «Еталон Ойл», ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийшла до висновку про неможливість здійснення такої діяльності контрагентом позивача через відсутність у нього майна, інших матеріальних ресурсів, які економічно необхідні для купівлі-продажу товарів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

Підприємство-позивач в деклараціях з податку на прибуток відобразило вартість придбаної олії соняшникової у складі витрат операційної діяльності, а сплачену суму ПДВ по операціях з ТзОВ «Еталон Ойл» віднесло до податкового кредиту. Податковий орган з приводу податкових накладних, виданих позивачу його контрагентом, в процесі розгляду справи в суді претензій не заявив. Всі розрахунки за поставлену сировину проведені сторонами договору в повному об'ємі, що стверджується наявними в справі копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Згідно з договором комісії від 22.08.2011 року придбаний у ТзОВ «Еталон Ойл» товар (олія соняшникова) позивач передав ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп», яке як комісіонер зобов'язувалося здійснити її реалізацію на експорт. Договір комісії ніким не оспорений та не скасований.

На ствердження виконання сторонами умов договору комісії позивач подав суду докази - акти приймання-передачі товару на комісію з 7.09.2011 року по 30.09.2011 року, звіти комісіонера, специфікації та вантажно-митні декларації, що свідчить про наявність у позивача цього товару і використання олії соняшникової в його господарській діяльності.

Зведені дані актів приймання-передачі товарів, видаткових накладних по договору купівлі-продажу з ТзОВ «Еталон Ойл», специфікацій та актів приймання-передачі товару за договором комісії, товарно-транспортних накладних по перевезенню олії та вантажно-митних декларацій про її експорт з України позивач навів в довідці про рух товару по постачальнику ТзОВ «Еталон Ойл», а також в реєстрах вантажно-митних декларацій по договору комісії та товарно-транспортних накладних.

Здійснивши продаж за договором комісії придбаного в ТзОВ «Еталон Ойл» товару, позивач виконав всі податкові зобов'язання перед бюджетом, чого не оспорює податковий орган, зазначивши в акті перевірки від 17.06.2013 року № 359/34-00/31729918 про відсутність заниження чи завищення доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 1.07.2011 року по 31.12.2012 року. При цьому у формуванні валового доходу при визначенні об'єкта оподаткування брали участь операції подальшого продажу позивачем придбаного в ТзОВ «Еталон Ойл» за договором комісії з ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп».

Сплачені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних за вересень 2011 року ПАТ «Концерн Галнафтогаз» включило до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, 24.02.2012 року подало уточнюючий розрахунок про зменшення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 5032562,47 грн., а в податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року включило зазначену суму до податкового кредиту.

Проаналізувавши положення пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТзОВ «Еталон Ойл» по придбанню олії соняшникової на протязі вересня 2011 року.

При цьому правильно вважав безпідставною оцінку правовідносин позивача з його контрагентом через оцінку правовідносин ТзОВ «Еталон Ойл» з його контрагентами - ПП «Тісона» та ТзОВ «АМГ Дівеломент», до діяльності яких позивач не має жодного відношення.

Аналіз письмових доказів - документів первинного бухгалтерського обліку, фактичне отримання олії соняшникової від ТзОВ «Еталон Ойл», її використання в господарській діяльності, підтвердження експорту цієї продукції, сплата відповідних податків свідчать про реальність господарських операцій позивача з цим контрагентом за договором купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011 року.

ТзОВ «Еталон Ойл» по операціях продажу олії соняшникової позивачу свої податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року задекларував в повному обсязі, що видно з акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 3.02.2012 року, на якого посилається відповідач як на підставу визнання нереальними договірних відносин ПАТ «Концерн Галнафтогаз» з ТзОВ «Еталон Ойл».

Та обставина, що у ТзОВ «Еталон Ойл» відсутні в штаті наймані працівники, основні фонди, як правильно вважав суд першої інстанції, не є доказом неспроможності здійснення підприємством господарської діяльності, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду неможливості наймання позивачем тимчасових працівників, орендування відповідних засобів, залучення субпостачальників.

Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, правильно вважав про недопустимість покладення відповідальності на позивача як платника податків у випадку порушення законодавства іншим платником, з яким він не перебував в господарських правовідносинах .

Доводи відповідача щодо невідповідності поставленої олії соняшникової вимогам державного стандарту в силу відсутності сертифікатів відповідності також не є переконливими, оскільки якість поставленої, а пізніше проданої на експорт олії соняшникової та її відповідність ДСТУ 4492:2005 стверджується актами приймання-передачі товару по договору комісії, звітами комісіонера, специфікаціями, вантажно-митними деклараціями про вивіз продукції на експорт, сертифікатами, дозволами та екологічною декларацією.

Та обставина, що в справі відсутні докази транспортування товару від ТзОВ «Еталон Ойл» до ПАТ «Концерн Галнафтогаз», не є підставою для висновку про безтоварність операцій між цими контрагентами, оскільки відповідно до п.2.3 договору купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011 року умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до цього договору. Для визначення умов поставки сторони керуються офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно наявних в справі п'яти додатків до цього договору продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти товар на умовах ЕХW- склади. Відповідно до тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС поставка на умовах ЕХWозначає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки в момент, коли надав товар в розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому місці без митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За договором комісії позивача та ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» від 22.08.2011 року комісіонер забезпечує зберігання товару до моменту його реалізації на експорт за рахунок комісіонера та доставляє товар до митного поста та місця відправки на експорт.

Тому ПАТ «Концерн Галнафтогаз» як покупець не здійснював транспортування товару від ТзОВ «Еталон Ойл», не ніс транспортних витрат та не відображав їх в бухгалтерському обліку. В справі є докази транспортування продукції від ТзОВ «Еталон Ойл» автопідприємством ТзОВ «Белтранс» на замовлення комісіонера ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» за дорученням комітента ПАТ «Концерн Галнафтогаз» для вантажоотримувача - митного брокера ТзОВ «Дельта Відмар СНД».

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій в зв'язку з відсутністю доказів транспортування товару між позивачем та ТзОВ «Еталон Ойл».

Даючи оцінку поданої відповідачем довідки УДАІ Львівської області щодо наявних транспортних засобів в ТзОВ «Белтранс», суд першої інстанції правильно вважав, що такі дані не були предметом податкової перевірки, у власності цього автопідприємства є автомобілі з напівпричепами автоцистернами, що давало можливість транспортувати олію соняшникову.

В справі відсутні будь-які докази наявності вироку суду щодо фіктивності ТзОВ «Еталон Ойл» як контрагента позивача.

Повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказів, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Наведені доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її скасування бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року в справі № 813/5385/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський