Ухвала

від 23.09.2014 по справі 813/5385/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/3600/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Демчик О. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року у справі№ 813/5385/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 813/5385/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000663400/376 від 04.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 459 278,00 грн., в тому числі за основним платежем 2 972 852,51 грн. та 1 486 426,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000673400/380 від 04.07.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 246 932,15 грн., в тому числі за основним платежем 2 831 288,10 грн. та 1 415 644,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПАТ «Концерн «Галнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 17.06.2013 року № 359/34-00/31729918, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, які призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 098 750,00 грн.; пп. пп. 14.1.181, 14.1.191 п. 14. ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 216 237,00 грн.

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000663400/376 від 04.07.2013 року, яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4 648 125,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 098 750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 486 426,25 грн., та № 0000673400/380 від 04.07.2013 року, яким ПАТ «Концерн Галнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4 824 355,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3 216 237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 608 118,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в частині донарахувань, які стосуються господарських операцій з ТОВ «Еталон Ойл» по поставці олії соняшникової.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Виходячи з положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вказаної статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню укладеного між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ТОВ «Еталон Ойл» договору купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011 року, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, актами приймання-передачі продукції, видатками та податковими накладними.

На підтвердження понесених позивачем витрат на придбання у ТОВ «Еталон Ойл» олії соняшникової до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень на проведення оплати по договору № 1/08 від 22.08.2011 року та виписки по банківських рахунках позивача.

На момент здійснення господарських операцій по договору купівлі-продажу ТОВ «Еталон Ойл» було зареєстровано в установленому законом порядку як суб'єкт господарювання та платник податку на додану вартість.

Згідно із договором комісії від 22.08.2011 року придбаний у ТОВ «Еталон Ойл» товар (олія соняшникова) позивач передав ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп», яке як комісіонер зобов'язувалося здійснити її реалізацію на експорт.

Виконання сторонами умов договору комісії підтверджується актами приймання-передачі товару на комісію з 07.09.2011 року по 30.09.2011 року, звітами комісіонера, специфікаціями та вантажно-митними деклараціями, що свідчить про наявність у позивача цього товару і використання олії соняшникової в його господарській діяльності.

Зведені дані актів приймання-передачі товарів, видаткових накладних по договору купівлі-продажу з ТОВ «Еталон Ойл», специфікацій та актів приймання-передачі товару за договором комісії, товарно-транспортних накладних по перевезенню олії та вантажно-митних декларацій про її експорт з України позивач навів в довідці про рух товару по постачальнику ТОВ «Еталон Ойл», а також в реєстрах вантажно-митних декларацій по договору комісії та товарно-транспортних накладних.

Здійснивши продаж за договором комісії придбаного в ТОВ «Еталон Ойл» товару, позивач виконав всі податкові зобов'язання перед бюджетом, чого не оспорює податковий орган, зазначивши в акті перевірки від 17.06.2013 року № 359/34-00/31729918 про відсутність заниження чи завищення доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. При цьому у формуванні валового доходу при визначенні об'єкта оподаткування брали участь операції з подальшого продажу позивачем придбаного в ТОВ «Еталон Ойл» товару за договором комісії з ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп».

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що відсутність доказів транспортування товару від ТОВ «Еталон Ойл» до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» не є підставою для висновку про безтоварність операцій між цими контрагентами, оскільки відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу № 1/08 від 22.08.2011 року умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до цього договору. Для визначення умов поставки сторони керуються офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно із наявних в справі п'яти додатків до цього договору продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти товар на умовах ЕХW-склади. Відповідно до тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС поставка на умовах ЕХW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки в момент, коли надав товар в розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому місці без митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За договором комісії позивача та ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» від 22.08.2011 року комісіонер забезпечує зберігання товару до моменту його реалізації на експорт за рахунок комісіонера та доставляє товар до митного поста та місця відправки на експорт.

Судами встановлено наявність в матеріалах доказів транспортування продукції від ТОВ «Еталон Ойл» автопідприємством ТОВ «Белтранс» на замовлення комісіонера ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» за дорученням комітента ПАТ «Концерн Галнафтогаз» для вантажоотримувача - митного брокера ТОВ «Дельта Відмар СНД».

Посилання відповідача на акт перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 03.02.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еталон Ойл» з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень та вересень 2011 року» обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вказані посилання не безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, в разі підтвердження фактичного виконання договорів відповідними первинними документами.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року у справі № 813/5385/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак