Ухвала

від 20.09.2013 по справі 812/4710/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року справа №812/4710/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника позивача Бородіна Д.Є.,

представника відповідача Старицької Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі № 812/4710/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» до Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 11 квітня 2013 року № 440, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2013 року № 0000132220, № 0000142220,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.05.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, яким просив визнати протиправним та скасувати повністю з моменту його прийняття наказ від 11 квітня 2013 року № 440 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» за квітень 2012 року; визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2013 року № 0000132220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 14265,00 грн., у тому числі 9510,00 грн. - за основним платежем, 4755,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2013 року № 0000142220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 12482,50 грн., у тому числі 9986,00 грн. - за основним платежем, 2496,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано повністю недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13 травня 2013 року № 0000132220 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 14265,00 грн., у тому числі 9510,00 грн. - за основним платежем, 4755,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано повністю недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13 травня 2013 року № 0000142220 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 12482,50 грн., у тому числі 9986,00 грн. - за основним платежем, 2496,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» (ідентифікаційний код 35707018) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 23 січня 2008 року за № 13821070003014439, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 227419 та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04 березня 2013 року за № 857921 (а. с. 26, 27). На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» перебуває у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області з 24 січня 2008 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 25 травня 2010 року № 3753 (а.с. 77), зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 357070112349, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 вересня 2008 року № 100137212 (а.с. 76), є платником податку на прибуток підприємства.

Відповідач - Державна податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у податкового органу були правові підстави, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для видання наказу від 11 квітня 2013 року № 440 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» за квітень 2012 року», а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу відмовив.

Оскільки сторонами в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, колегія суддів постанову суду в цій частині не досліджує та не переглядає.

На підставі наказу від 11 квітня 2013 року № 440 податковим органом у період з 11 квітня 2013 року по 15 квітня 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» за квітень 2012 року, за результами якої складено актом від 22 квітня 2013 року № 746/22-6/35707018 (а. с. 17-25, 31).

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 9510,00 грн., у тому числі у квітні 2012 року на суму податку на додану вартість 9510,00 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 9985,50 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року на суму 9985,50 грн..

Висновки акта перевірки вмотивовані нереальністю здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» за квітень 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2013 року:

- № 0000132220 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 14265,00 грн., у тому числі 9510,00 грн. - за основним платежем, 4755,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15);

- № 0000142220 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 12482,50 грн., у тому числі 9986,00 грн. - за основним платежем, 2496,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 16).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зістаттями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання усної угоди товариство з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» виписало товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» рахунок-фактуру від 03 березня 2012 року № 107 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 10 штук та корпусу нижнього редуктору СП-202 (лиття) у кількості 10 штук, всього на суму 114120,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 19020,00 грн. (а. с. 98).

27 березня 2012 року позивачем була здійснена часткова передплата за корпус редуктора СП-202 (лиття) згідно рахунку-фактури від 03 березня 2012 року № 107 в сумі 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку за 27 березня 2012 року (а.с.192).

12 квітня 2012 року позивачем була здійснена ще одна часткова передплата за корпус редуктора СП-202 (лиття) згідно рахунку-фактури від 03 березня 2012 року № 107 в сумі 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку за 12 квітня 2012 року (а.с. 99).

Від свого контрагента ТОВ «С.Т.Б.» позивачем отримано податкову накладну від 27 березня 2012 року № 150 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 5 штук та корпусу нижнього редуктору СП-202 (лиття) у кількості 5 штук, всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., податкову накладну від 12 квітня 2012 року № 54 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 5 штук та корпусу нижнього редуктору СП-202 (лиття) у кількості 5 штук, всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., видаткову накладну від 12 квітня 2012 року № 95 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 5 штук та корпусу нижнього редуктору СП-202 (лиття) у кількості 5 штук, всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., видаткову накладну від 12 квітня 2012 року № 96 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 5 штук та корпусу нижнього редуктору СП-202 (лиття) у кількості 5 штук, всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., а також факсимільним зв'язком - видаткову накладну від 12 квітня 2012 року № 95 на постачання корпусу верхнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 10 штук всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн., видаткову накладну від 12 квітня 2012 року № 96 на постачання корпусу нижнього редуктора СП-202 (лиття) у кількості 10 шт. всього на суму 57060,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн. (а.с. 96, 177, 178, 179, 180, 193).

Податкова накладна від 27 березня 2012 року № 150 включена ТОВ «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року від 24 липня 2013 року за № 44 (а.с. 199-205).

Податкова накладна від 12 квітня 2012 року № 54 включена ТОВ «Науково-виробнича компанія «НЕРТІС» до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2012 року від 21 травня 2012 року за № 27 (а.с. 226-233).

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - березень 2012 року) до складу податкового кредиту березня 2012 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн. по операції з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» (а.с. 214-215, 217).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року до складу податкового кредиту квітня 2012 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено податок на додану вартість в сумі 9510,00 грн. по операції з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.Б.» (а.с. 219-221, 223-224).

Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактично умови договору між позивачем та ТОВ «С.Т.Б.» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Товарно-транспортні накладні та документи про підтвердження якості товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковими документами для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входять до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи та на акті перевірки відсутні будь - які докази наявності відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентом, нікчемними або недійсними.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може, зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «С.Т.Б.» підтверджені первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області по даній справі не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2013 року № 0000132220, № 0000142220.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі № 812/4710/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року по справі № 812/4710/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін