Постанова

від 17.09.2013 по справі 5004/1577/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 5004/1577/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької міської ради на постановувід 30.05.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/1577/12 господарського суду Волинської області за позовомЛуцької міської ради до Приватного підприємства "Торговий Альянс" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

Луцька міська рада звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до ПП "Торговий альянс" про внесення змін до договору оренди землі № 423 від 25.04.2002 р., укладеного між сторонами, а саме:

- п. 2.2. даного договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010 - 2012 рік становить 10531841,6грн.";

- п. 2.1. даного договору викласти у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 4,7% розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та становить:

- 405745,52грн станом на 2008 рік

- 467418,84грн станом на 2009 рік

- 494996,56грн станом на 2010 рік

- 494996,56грн станом на 2011 рік

- 494996,56грн станом на 2012 рік

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, статей 17, 18, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", норми Податкового кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані тим, що внаслідок змін у законодавстві визначений сторонами у договорі оренди землі від 25.04.2002 р. розмір річної орендної плати перестав відповідати вимогам закону.

Крім того, рішенням Луцької міської ради № 25/62 від 26.03.2008 р. було змінено грошову оцінку земельної ділянки, а рішенням № 42/20від 24.06.2009 р. "Про впорядкування орендної плати з землю" було встановлено річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатком, який для відповідача становить 4,7 %. Вказані рішення ради є чинними та обов'язковими для виконання.

11.02.2011 р. Луцькою міською радою на адресу відповідача було направлено лист № 1.1-11/642 з пропозицією про зміну договору земельної ділянки в частині розміру орендної плати, відповідь на яку відповідачем не надано, що зумовило необхідність звернення до суду з позовом про внесення змін до пунктів 2.2 та 2.1 договору оренди землі від 25.04.2002 року з 2008 року і до закінчення строку його дії.

У відзиві на позовну заяву ПП "Торговий альянс" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на недотримання міською радою встановленого чинним законодавством, зокрема, статтею 188 Господарського кодексу України, порядку внесення змін, оскільки у листі на який посилається позивач від 11.02.2011 р., вказується про необхідність внесення змін щодо розміру орендної плати, проте будь - яких пропозицій, які повинна містити додаткова угоди вказаний лист не містить. Крім того, відповідач зазначав, що він не отримував вказаний лист міської ради.

При цьому, відповідач звертав увагу на безпідставність та невідповідність приписам частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, внесення змін у договір в редакції, викладеній позивачем за попередні періоди

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.02.2013 р. (суддя Слободян П.Р.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, посилаючись на приписи статті 188 Господарського кодексу України суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав на те, що міською радою не дотримано встановленого законодавством порядку внесення змін до договору, і як відповідач зазначає у відзиві, проект відповідної угоди йому не надсилався до листа від 10.02.2011 р. № 1.1-11/642 не додавався, а сам лист з пропозицією внесення змін до договору оренди землі взагалі не надходив на адресу відповідача.

За апеляційною скаргою Луцької міської ради Рівненський апеляційний господарський суд (судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Василишин А.Р.) переглянувши рішення господарського суду Волинської області від 19.02.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.05.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Суд апеляційної інстанції також зазначив про правомірність висновку суду першої інстанції стосовно того, що тільки дотримання сторонами встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку зміни договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між сторонами спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то у цьому разі немає підстав стверджувати про існування спору між сторонами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про недоведеність позивачем наявності спору між сторонами договору оренди на час звернення до суду з позовом, тобто про передчасність даного позову.

Луцька міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2002 р., укладеного між Луцькою міською радою та ПП Торговий Альянс" з 2008 року і до закінчення строку дії договору, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, статті 188 Господарського кодексу України надсилання пропозиції про внесення змін до договору є виключно правом, а не обов'язком сторони такого договору, що вбачається як зі змісту самої норми права, так і судової практики, зокрема у справі № 28/5005/640/2012.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.04.2002 року між Луцькою міською радою (орендодавець) та ПП "Торговий Альянс" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець, на підставі рішення № 20/8 Луцької міської ради від 29.03.2002 року надав, а орендар прийняв в строкове платне користування на 40 років земельну ділянку загальною площею 8627 кв.м., нормативною грошовою оцінкою 1337788,80грн., для будівництва та обслуговування ринку на розі пр. Соборності та вул. Гордіюк.

Розділом 2 договору сторони передбачили плату за землю та встановили наступне:

- плата за оренду земельної ділянки вноситься орендарем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки (пункт 2.1 договору);

- грошова оцінка земельної ділянки станом на 25.04.2002 р. згідно довідки № 116, виданої Луцьким міським управлінням земельних ресурсів становить 1 337 788, 80 грн. (пункт 2.2 договору);

- оплата за оренду земельної ділянки вноситься щомісячно орендарем рівними частками на визначений у договорі розрахунковий рахунок на пізніше 15 числа наступного місяця (пункт 2.3 договору);

- внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін не більший одного року (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору орендодавець має право вносити зміни в розділ 2 цього договору щодо розміру і строків орендної плати в разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку.

Судами встановлено, що рішенням Луцької міської ради № 25/62 від 26.03.2008 р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Луцька" було змінено грошову оцінку земель територіальної громади м. Луцька в залежності від її місцезнаходження та функціонального використання для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно - правових угод та визначення розміру земельного податку.

Рішенням Луцької міської ради № 42/20 від 24.06.2009 р. "Про впорядкування орендної плати за землю" було встановлено річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно із додатком, яким встановлено, що відсоток від грошової оцінки земельної ділянки встановлюється в залежності від функціонального використання земельної ділянки. Пунктом 14 додатку до вказаного рішення ради № 42/20 було встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки в м. Луцьку з функціональним використанням - розміщення непродовольчих ринків, ринків змішаного типу встановлено річну орендну плату в розмірі 4,7 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Луцької міської ради з про внесення змін до договору оренди землі № 423 від 25.04.2002 р., укладеного з ПП "Торговий альянс" щодо зміни розміру річної орендної плати з 2008 року і до закінчення строку дії договору, посилаючись на невідповідність встановленого сторонами розміру річної орендної плати приписам законодавства, яке змінилось та залишення відповідачем без відповіді пропозиції міської ради про внесення таких змін, яка була викладена у листі вих. № 1.1-11/642 від 10.02.2011 р.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Крім того, встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Разом з цим, здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилаючись на приписи статті 188 Господарського кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, що тільки дотримання сторонами встановленого вказаною статтею порядку зміни договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між сторонами спору

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору .

При цьому, Главою 20 Господарського кодексу України врегульовані питання, які стосуються укладення, внесення змін та розірвання господарських договорів, в той час, як у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 Господарського кодексу України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Проте, вказані приписи законодавства були залишені судами поза увагою та зроблено помилковий висновок про передчасність позову, і при вирішенні спору судам, насамперед, необхідно було з'ясувати дійсні правовідносини сторін, із дослідженням умов договору та виходячи із приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 р. у справі № 5004/1577/12 та рішення господарського суду Волинської області від 19.02.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач