Ухвала

від 19.09.2013 по справі 2а-3278/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 2а-3278/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, 3-тя особа Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інтершоу» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, що полягає у неподанні органу державного казначейства висновку на відшкодування на користь товариства сум податку на додану вартість в розмірі 2 666 483 грн. у строки та в порядку, передбаченому Законом, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, що полягає у невиплаті 2 666 483грн. суми бюджетного відшкодування, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку товариства в обслуговуючому банку та стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 666 483 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заявлені позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, проте відповідач не сплачує належних Товариству коштів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, що полягає у невиконанні приписів п. 7.7.4., 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 200.13, 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України щодо неподання органу державного казначейства висновку на відшкодування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» сум податку на додану вартість в розмірі 2 666 483 грн. у строки та в порядку, передбаченому Законом.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершоу» бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період березень - жовтень 2008 року в сумі 2 666 483 грн., з Державного бюджету України на користь Товариства відшкодовано судові витати в сумі 2 146 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про необхідність заміни відповідача у справі на правонаступника, у зв'язку зйого реорганізацією.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 228 «Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 166-р «Питання Міністерства доходів і зборів» Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби України та Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Державної податкової служби України припинено як юридичних осіб публічного права.

12.07.2013 року та 20.06.2013 року Державним реєстратором здійснено публікацію реєстраційних дій «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією».

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 55 КАС України суд замінив сторону апеляційного провадження в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби України на належного правонаступника - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтершоу» у встановлений законодавством строк та у встановленому законодавством порядку подавало до податкового органу за місцем реєстрації податкові декларації з податку на додану вартість з від'ємним значенням податку, тобто з показниками податку, належного до бюджетного відшкодування.

У лютому 2009 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтершоу» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, травень, липень, серпень, вересень та жовтень 2008 року, за наслідками якої 13.02.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими податковий орган зменшив Товариству суму бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, на загальну суму 2 666 483 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року у справі №2а-6922/09/1470 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Інтершоу» про скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення судом скасовано, зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва надати висновок до органу державного казначейства.

За наслідками апеляційного розгляду зазначеної справи Одеським апеляційним адміністративним судом 23.05.2012 року ухвалено постанову, якою провадження у справі в частині позовних вимог про надання висновку до органу державного казначейства закрито, в решті постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Як з'ясовано судом першої інстанції, фактичною підставою затримки у виплаті позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ слугувала наявність спору, що розглядається в судовому порядку, щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання законної сили постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-6922/09/1470, а саме, з 23.05.2012 року у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, як у органу державної податкової служби, де знаходиться на обліку платник податку, виник обов'язок поновити у картці особового рахунку суму невідшкодованого ПДВ в розмірі 2 666 483 грн. та відшкодувати її на розрахунковий рахунок позивача через орган Державної казначейської служби. Оскільки з моменту набрання законної сили згаданим судовим рішенням жодні дії по відшкодуванню зазначеної суми відповідачами не здійснені, суд визнав позовні вимоги Товариства обґрунтованими та задовольнив їх.

Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність 01.01.2011), бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам.

За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Таким чином, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено право на повернення підтвердженої бюджетної заборгованості, оскільки з боку платника податку відсутні порушення приписів Закону № 168/97ВР при формуванні податкового кредиту, наявний факт дотримання платником податку вимог щодо заявленої суми бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, що підтверджено відповідними судовими рішеннями, та вимог щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується саме внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету, що було зроблено позивачем.

Відповідно до абз.4 п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ про зменшення спірної суми бюджетного відшкодування, у відповідача виник обов'язок відшкодувати з державного бюджету України на користь платника податку заявлену суму ПДВ.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно у резолютивній частині судового рішення зазначив обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю»"Інтершоу» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, 3-тя особа Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.