Ухвала

від 23.09.2013 по справі 915/1489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"23" вересня 2013 р. Справа № 915/1489/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" про вжиття заходів забезпечення позову по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", вул. Пролетарська, 2, с. Чапаєвка, Широківський район, Дніпропетровська область, 53751

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (арк. справи 50-51), в якій заявник просить суд:

- винести ухвалу, якою накласти арешт на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, 56040, АДРЕСА_1) шляхом опису, арешту та вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 майбутнього врожаю, який знаходиться на орендованих земельних ділянках.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами від 16.01.2013 року питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

В поданій суду заяві позивач вказав, що господарським судом розглядається справа про стягнення неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000 грн. за договором поставки від 23.02.12 року.

Із посиланням на приписи ст. 66, 67 ГПК України позивач вказав, що зважаючи на те, що відповідачу по справі на праві власності належить врожай, який знаходиться на орендованих земельних ділянках, а іншого майна відповідач не має, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідачем буде зібрано врожай та реалізовано, а кошти із реалізації такого врожаю буде вже неможливо стягнути у примусовому порядку, що спричинить до неможливості подальшого виконання рішення суду.

Розглянувши подану суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами від 16.01.2013 року особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами від 16.01.2013 року умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем як на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову подано суду 18 договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та іншими фізичними особами (арк. справи 55-127). Судом також звернуто увагу, що жоден із поданих суду договорів оренди земельних ділянок в порушення вимог ст. 36 ГПК України не завірений заявником.

Позивачем жодним чином не обгрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом опису, арешту та вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 майбутнього врожаю, який знаходиться на орендованих земельних ділянках, не подано доказів необхідності їх застосування. Посилання позивача на те, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, зокрема, на те, що відповідачем буде зібрано та реалізовано врожай, а кошти із реалізації такого врожаю буде вже неможливо стягнути у примусовому порядку, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях (можливі дії відповідача у майбутньому) та не свідчать про можливе утруднення чи невиконання рішення суду. Позивачем також не наведено суду жодних доказів, які б свідчили про співвідношення та співрозмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову. Крім того, позивачем жодним чином не доведено, в чому саме полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Заява позивача ґрунтується на припущеннях, що не може бути в розумінні ст. 33, 66 ГПК України підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою належними та допустимими доказами. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами від 16.01.2013 року ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про судовий збір", ст. 33, 43, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", вул. Пролетарська, 2, с. Чапаєвка, Широківський район, Дніпропетровська область, 53751 (код ЄДРПОУ 30701137) про вжиття заходів забезпечення позову.

Судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн. покласти на позивача.

Суддя Е.М.Олейняш