Рішення

від 05.11.2013 по справі 915/1489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 915/1489/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", вул. Пролетарська, 2, с. Чапаєвка, Широківський район, Дніпропетровська область, 53751

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000, 00 грн.

Представники сторін не з'явились.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року.

Ухвалою господарського суд Миколаївської області від 23.09.2013 року було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.10.2013 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.11.2013 року.

В судове засідання 05.11.2013 року позивач повноважного представника не направив та подав суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. В поданому суду клопотанні позивач також просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (арк. справи 151). Клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника судом задоволено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позовній заяві та Додаткових поясненнях (арк. справи 139-140, 147) зазначено наступне.

23.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поставки.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору відповідач зобов'язується передати у власність позивачу насіння соняшника врожаю 2012 року, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка продукції за договором здійснюється у строк до 10.10.2012 року.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна ціна продукції за цим договором складає 500 000, 00 грн.

Згідно п. 3.3 Договору позивач здійснює передплату за продукцію у розмірі 100%.

На виконання п. 3.3 Договору 23.02.2012 року позивачем на поточний рахунок відповідача було переведено 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 23.02.2012 року.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що відповідач у підтвердження поставки надає позивачу складське свідоцтво у строк до 10.10.2012 року.

В порушення умов п. 2.1, 3.4 Договору відповідачем не здійснено своїх зобов'язань за договором, продукцію поставлено не було.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

06.11.2012 року господарським судом Миколаївської області по справі № 5016/2236/2012(7/97) було винесено рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» суму боргу 500 000, 00 грн. та судовий збір у сумі 10 000, 00 грн.

Станом на день звернення до суду відповідачем поставку продукції не здійснено, стягнуту суму за рішенням суду від 06.11.2012 року не повернуто, договір не розірвано та не припинено.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що за прострочення передачі продукції, тобто передачі продукції пізніше строку передбаченого цим договором, постачальник виплачує покупцеві, за вимогою останнього, неустойку в розмірі 1 % від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем зазначено, що оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків поставки та розрахунків, тому невиконання відповідачем рішення суду є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, передбачених чинним договором.

Позивач з метою використання свого права на стягнення штрафних санкцій з відповідача, направив останньому вимогу про виплату неустойки у розмірі 1% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, яка було отримана відповідачем 12.08.2013 року. Станом на день подання позову відповідачем вимога позивача не виконана.

В Додаткових поясненнях (арк. справи 139-140, 147) позивач вказав, що чинне законодавство не пов'язує момент припинення нарахування штрафних санкцій із моментом припинення самого зобов'язання, а лише обмежує строк нарахування таких санкцій, а саме - 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. ст. 526, 530 546, 549, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 217, 230-232 ГК України позивач просив суд стягнути з відповідача суму неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000, 00 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 05.11.13 року не направив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Про дату, час та місце наступного судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на Повідомленні про відкладення судового засідання від 05.11.13 року, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 145).

Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов (арк. справи 136-138). В обґрунтування заявлених заперечень у відзиві зазначено наступне.

Із посиланням на приписи ст. ст. 230, 231 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відповідач зазначає, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний. Отже, обчислення неустойки повинно бути проведено за наступною схемою 500 000, 00 грн. (сума невиконаного зобов'язання) х 15 (7,5 х 2 - подвійна облікова ставка НБУ) х 93 (кількість днів прострочення зобов'язання)/ 100 = 19 063, 55 грн.

На запитання суду в судовому засіданні 15.10.13 року чи має представник відповідача заперечення щодо періоду нарахування неустойки, представник відповідача вказав, що заперечення стосовно періоду нарахування відсутні, проте, наявні заперечення щодо розміру неустойки, які викладені в письмовому відзиві (протокол судового засідання від 15.10.13 року) (арк. справи 142).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» (далі - покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі - постачальник) було укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві насіння соняшника врожаю 2012 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору) (арк. справи 6-7).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору поставки сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка продукції за цим договором здійснюється у строк до 10.10.2012 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 500 000, 00 грн. (294, 110 тон по 1 700, 00 грн. за 1 тону).

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець здійснює передоплату за продукцію у розмірі 100%.

Відповідно до п. 3.4 Договору на підтвердження поставки товару постачальник надає покупцю складське свідоцтво у строк до 10.10.12 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору за прострочення передачі продукції, тобто передачі пізніше строку передбаченого цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку у розмірі 1 % від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 Договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із діяльністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушенням договору, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено наступне.

На виконання п. 3.3 Договору 23.02.2012 року позивачем платіжним дорученням № 70 від 23.02.2012 року на поточний рахунок відповідача було переведено 500 000, 00 грн.

В порушення умов договору відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, товар не поставлено, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з позовом про стягнення передоплати за продукцію, сплаченої за платіжним дорученням № 70 від 23.02.2012 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012 року по справі № 5016/2236/2012(7/97) позовні вимоги Товариства з обмеженою відовідальністю "Чапаєвське" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 500 000,00 грн. було задоволено. Стягнуто з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь позивача Товариства з обмеженою відовідальністю "Чапаєвське" заборгованість в сумі 500 000,00 грн. та 10 000,00 грн. - судового збору (арк. справи 8-9).

Вищевказане рішення господарського суду Миколаївської області набрало законної сили 20.11.2012 року.

На виконання вказаного рішення 26.11.2012 року було видано наказ (арк. справи 10).

В подальшому через рік Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012 року по справі № 5016/2236/2012(7/97) було залишено без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова ВГСУ по справі № 30/5005/9383/2012).

Встановлене ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова ВГСУ від 22.01.13 року по справі № 5015/2722/12).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з набранням законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012 року по справі № 5016/2236/2012(7/97) припинилось зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо поставки товару та одночасно виникло нове грошове зобов'язання щодо повернення сплачених грошових коштів (передоплати за товар). Тобто, у позивача ТзОВ "Чапаєвське" виникло право на стягнення неустойки відповідно до п. 4.2 Договору за період з 11.10.12 року (наступний день після кінцевого строку поставки товару відповідно до п. 2.1 Договору) до 20.11.12 року (день набрання рішенням суду законної сили про стягнення суми попередньої оплати).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки (постанова ВГСУ від 27.01.09 року по справі № 15/288-08).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що за прострочення передачі продукції, тобто передачі пізніше строку передбаченого цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку у розмірі 1% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення коштів та сплату неустойки (арк. справи 11). Докази отримання вказаної вимоги наявні у матеріалах справи (арк. справи 12). Відтак, позивачем виконано обов'язок щодо направлення відповідачу вимоги щодо сплати суми неустойки.

Однак, як встановлено вище, оскільки у відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 обов'язок щодо поставки товару тривав до набрання рішенням у справі № 5016/2236/2012(7/97) законної сили, тобто до 20.11.12 року, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру неустойки за період з 11.10.12 року до 20.11.12 року (40 календарних днів), тобто період, протягом якого відповідач зобов'язаний був поставити товар. У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару за період з 11.10.12 року до 20.11.12 року, він є таким, що порушив господарське зобов'язання, а відтак, для нього настають правові наслідки, встановлені договором щодо сплати неустойки.

Розрахунок розміру неустойки наступний: 1 % (розмір неустойки) х 500 000 грн. (сума непоставленої продукції) х 40 (кількість календарних днів прострочки поставки товару) = 200 000 грн.

Отже, вказана сума в розмірі 200 000 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо поставки товару. В решті стягнення неустойки слід відмовити.

Щодо посилань представника відповідача на необхідність застосування в спірному випадку ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то слід зазначити, що встановлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами, в тому числі і у випадках, коли таку неустойку збільшено у договорі (абзац другий частини другої статті 551 ЦК України). Крім того, в спірному випадку неустойка нарахована на негрошове зобов'язання (порушення строків поставки товару).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 629, 712 ЦК України, ст. 4, 173, 193, 198, 199, 216, 230, 231 ГК України, ст. 33-35, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення неустойки за період з 11.10.2012 року по 11.01.2013 року у розмірі 465 000, 00 грн.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське", вул. Пролетарська, 2, с. Чапаєвка, Широківський район, Дніпропетровська область, 53751 (код ЄДРПОУ 30701137, р/р 26004500046212 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614):

- 200 000 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.) - неустойки за договором поставки від 23.02.12 року за період з 11.10.12 року до 20.11.12 року;

- 4 000 грн. ( чотири тисячі грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Е.М.Олейняш