Постанова

від 16.09.2013 по справі 910/4340/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/4340/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Натха М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № б/н б/д (вхідний № 7207/13 від 03.09.2013 року) товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року

у справі № 910/4340/13 (суддя - Котков О.В.)

за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Арктика»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про стягнення 30 411,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко В.В. - представник за довіреністю № 14-10 від 26.02.2013 року,

від відповідача: Рябчун Р.О.- представник за довіреністю № б/н від 12.12.2012 року

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 року приватне підприємство «Торговий дім «Арктика» (позивач у справі) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (відповідач у справі) про стягнення заборгованості за договором № 02/05-11 від 16.05.2011 року в сумі 30 411,56 грн.(а.с.5-6).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості робіт та матеріалів поставлених відповідачу за накладними № 137 від 11.07.2011 року, 215, 216, 217 від 01.09.2011 року та 227 від 09.09.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року по справі № 910/4340/13 позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» на користь приватного підприємства «Торговий дім «Арктика» 30 411,56 грн. боргу та судові витрати в сумі 1 720,50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» 19.08.2013 року подав до господарського суду міста Києва апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.09.2013 року.

Апелянт (відповідач у справі) у судовому засіданні 16.09.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, подав відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

16 травня 2011 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 02/05-11, згідно умов п. 1.1. якого Замовник (відповідач у справі) доручив, а Підрядник (позивач у справі) зобов'язався власними та залученими силами та засобами відповідно до умов договору виконати монтаж і налагоджування холодильного обладнання, та здійснити переміщення демонтованого обладнання з об'єкту Замовника, який знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Гонгадзе, 20 на склад, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Договором сторони обумовили вартість робіт - 10600 грн. (п.п.3.1 договору, додаток № 1 до договору), строк виконання робіт - 15 днів з моменту перерахування авансу в сумі 7420.00 грн. (п.п.2.2,4.1.1. договору). При цьому, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником (п.2.3 договору). Остаточний розрахунок за виконані роботі проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (п.4.1.2. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору він надав замовнику узгоджені в договорі послуги в розмірі - 10 600,00 грн. і, окрім того, поза межами договору, поставив відповідачу матеріали, згідно видаткових накладних: № 137 від 11 липня 2011 року ( на суму 4984.56 грн., № 215 від 01.09.2011 року на суму 3600 грн., №216 від 01.09.2011 року на суму 3651 грн., № 217 від 01.09.2011 року на суму 7090 грн., № 227 від 09.09.2011 року на суму 486.00 грн., всього на суму - 19 811,56 грн.

Позивач стверджує, що відповідач зауважень щодо якості робіт не надавав, однак Акт виконаних робіт, у термів визначений умовами договору, ним не підписано, роботи в сумі 10 600 грн. не оплачено, не оплачено і товари поставлені за зазначеними накладними в сумі 19 811,56 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу та зобов'язання з придбання товару (обладнання), які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого(ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передала майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець прийняв майно (товар) і зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом даних норм Цивільного кодексу України як договір підряду, так і договір купівлі продажу - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого йому товару.

Обов'язок оплати виконаних за договором підряду робіт випливає з вимог ст. 854 ЦК України, згідно якої замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Позивач стверджує, що відповідач зауважень щодо якості робіт не надавав, однак Акт виконаних робіт, у термін визначений умовами договору, не підписав, роботи в сумі 10 600 грн. не оплатив, не оплатив і вартість товарів, отриманих за вищезазначеними накладними в сумі 19 811,56 грн.

Відповідач у справі (апелянт) заперечив позовні вимоги позивача, стверджує, що роботи позивачем належним чином виконані не були, тому ним не прийняті.

У відповідності до умов п.п. 5.1.4., 6.3.2. договору підряду замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Замовник, після отримання повідомлення підрядника, зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів направити свого уповноваженого представника для здійснення приймання всього об'єму виконаних робіт і якщо в процесі прийняття робіт виявляться допущені в роботі відступи від умов договору та інші недоліки, замовник зобов'язаний письмово заявити про них підрядникові.

Місцевим господарським судом встановлено, що 24.01.2013 року позивач листом № 2 направив замовнику Акт приймання виконаних робіт в двох примірниках з проханням прийняти роботи, підписати акт та один примірник повернути виконавцю. Направлення актів приймання виконаних робіт підтверджено долученими до матеріалів справи доказами: фіскальним чеком поштового відділення зв'язку та описом вкладення з відтиском штемпелю поштової установи (а.с.32-33). Того ж 24.01.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача листи-вимоги № 3 та №4 (а.с.26,27) в яких вимагав оплатити роботи за договором підряду та вартість товару. Факт направлення зазначених листів позивачем на адресу відповідача та отримання їх з боку останнього 04.02.2013 року підтверджується описами вкладення у цінний лист, фіскальними чеками про оплату відправки №№ 7772, 7773 та 7774 та довідкою «Укрпошти» № 38-03/1-с-37 від 05.07.2013р. (оригінали документів містяться у справі).

Однак, відповідач, отримавши акт виконаних робіт за договором підряду № 02/05-11, направлення якого на його адресу, підтверджено представленими в матеріалах справи доказами, у строк визначений п.п. 5.1.4, 5.1.5 договору та вимогами чинного законодавства Акт не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав

Згідно вимог ч. І ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства позивач (підрядник) не повинен вживати жодних дій щодо спонукання відповідача (замовник) до підписання надісланих останньому актів виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання таких актів.

У свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача (замовника за договором).

ТОВ «Еко» під час розгляду справи не надав доказів направлення виконавцю мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт, як і доказів звернення до позивача з вимогою про усунення недоліків у роботі.

За відсутності судового рішення про визнання актів виконаних робіт недійсними, таки акти мають юридичну силу та є підставою для оплати робіт вказаних у них. Аналогічна позиція викладена в Постановах ВГСУ від 11.04.2012 року у справі № 6/70/2011 та від 21.03.2012 року у справі № 5008/1175/2011.

Посилання відповідача на те, що на момент направлення йому актів виконаних робіт термін дії договору вже закінчився, отже він не мав зобов'язання розглядати таки акти виконаних робіт після спливу строку дії договору спростовується умовами договору підряду. Так, згідно п. 11.1. договору він набув чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 16 травня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Таким чином, дія договору, як визначено сторонами, у будь-якому випадку продовжується до повного виконання замовником та виконавцем своїх зобов'язань за вказаним правочином.

Твердження відповідача, що за даним договором ним сплачено аванс в сумі 7 664,00 грн. не підтверджено належними чи допустимими доказами, оскільки платіжним дорученням № 35047 від 25.06.2011 року (на яке посилається відповідач) кошти в сумі 7 664,00 грн. були сплачені за реконструкцію холодильних меблів згідно рахунку № 127 від 20.05.2011 року і сума сплаченого платежу не відповідає сумі авансу визначеного в п. 4.1.1. договору.

Посилання апелянта на те, що відпущені за видатковими накладними № 137 від 11.07.2011 року, № 215, 216, 217 від 01.09.2011 року та № 227 від 09.09.2011 року матеріали оплачено ним в межах договору № 07/01-2011 від 26.06.2011 року не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки видаткові накладні не містять посилання на той чи інший договір, отримано відповідачем згідно довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, які також не містять посилання на договір. Доказів оплати товарно-матеріальних цінностей зазначених у перелічених видаткових накладних з посиланням на рахунки, відомості про які містяться у довіреностях на право отримання ТМЦ (а.с.17-25), відповідачем не представлено.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02/05-2011 від 16.05.2011 року по оплаті виконаних робіт в сумі 10 600 грн. та оплаті вартості ТМЦ отриманих відповідачем за видатковими накладними № 137 від 11.07.2011 року, № 215, 216, 217 від 01.09.2011 року та № 227 від 09.09.2011 року в сумі 19 011,56 грн., відтак визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в сумі 30 411,56 грн.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 911/4340/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. за перегляд рішення в апеляційній інстанції в сумі 860,25 грн. покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 911/4340/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 911/4340/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/4340/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.