Постанова

від 17.09.2013 по справі 820/5900/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2013 р. № 820/5900/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Нестерової М.Б.,

представника відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомонтаж"

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергомонтаж", в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 р. №0001182210 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновок акту перевірки є неправомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення від 22.03.2013 р. №0001182210 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу №67 від 22.02.2013 року та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Енергомонтаж», код ЄДРПОУ 30623562, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №888/2210/32134980 від 06.03.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, 198.6, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, та в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за березень 2012 року в сумі 174797,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки №888/2210/32134980 від 06.03.2013 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182210 від 22.03.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 747798,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №888/2210/32134980 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

З матеріалів справи встановлено що перевірку Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" проведено по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "Енергомонтаж" (код ЄДРПОУ 30623562).

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (в якості Покупця) та ТОВ "Енергомонтаж" (в якості Продавця) укладено Договір купівлі - продажу № 2302ЕН від 23.02.2012 р. за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах даного Договору. Найменування Товару: соняшник, врожаю 2011 року. (п.1.1., п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.2. строк постачання товару до 15 березня 2012 року. Товар за цим Договором вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних. (п.3.3. Договору).

На виконання умов договору ТОВ "Енергомонтаж" поставило, а УАСП ТОВ "КАІС" прийняло товар (соняшник) у період з 02.03.2012 р. по 14.03.2012 р. у загальній кількості 134,905 т згідно з наступними видатковими накладними: від 02.03.12 р. №РН-0000008, від 04.03.2012 р. №РН-0000009, від 05.03.2012 р. №РН-0000010, від 14.03.2012 р. №РН-0000012.

За умовами п.3.1. договору, базис постачання 170т +/- 10% СРТ-ПАТ «Пологівський ОЕЗ», Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ломоносова, 36; 30т +/- 10% EXW-ПАТ «Пологівський ОЕЗ», Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ломоносова, 36.

ТОВ "Енергомонтаж" передало УАСП ТОВ "КАІС" соняшник на території ПАТ «Пологівський ОЕЗ» за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ломоносова, 36, (на виконання Договору №2152/1 від 29.11.2011 р., укладеного між УАСП ТОВ "КАІС" (Замовником) та ПАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» (Виконавцем), за яким Замовник зобов'язується поставити Виконавцю давальницьку сировину у строки та на визначених у Договорі умовах), після чого товар було прийнято ПАТ «Пологівський ОЕЗ» на переробку згідно з квитанціями: №24111, №24173, №24143, №24435.

В подальшому поставлений соняшник було перероблено в олію, про що свідчать акти виконаних робіт від 12.03.2012 р., від 13.03.2012 р. та від 22.03.2012 р.

Також, судом встановлено, що між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (в якості Покупця) та ТОВ "Енергомонтаж" (в якості Продавця) укладено Додаткову угоду №1 від 14.03.2012 р. до договору купівлі-продажу №2302ЕН від 23.02.2012 р., за якою ТОВ "Енергомонтаж" зобов'язується передати у власність УАСП ТОВ «Каіс», а УАСП ТОВ «Каіс» зобов'язується прийняти й оплатити додаткову партію товару, соняшнику, врожаю 2011 року, у строк до 30.03.2012 р. на умовах поставки EXW - ПрАТ «АПК-Інвест» (Донецька обл., Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 28).

Фактична передача товару за ланцюгом ТОВ «Енергомонтаж» - УАСП ТОВ «Каіс» підтверджується наступними документами: видатковими накладними від 16.03.2012 р. №РН-0000013, від 19.03.2012 р. №РН-0000014, від 20.03.2012 р. №РН-0000015, від 21.03.2012 р. №РН-0000017, від 23.03.2012 р. №РН-0000018, від 26.03.2012 р., складськими квитанціями на зерно №00000029 від 16.03.2012 р., №00000035 від 19.03.2012 р., №00000039 від 20.03.2012 р., №00000041 від 21.03.2012 р., №00000043 від 23.03.0212 р., №00000047 від 26.03.2012 р., актами на переоформлення зернових і олійних культур № 00000000006 від 16.03.2012 р., №00000000008 від 19.03.2012 р., №00000000009 від 20.03.2012 р., №00000000011 від 21.03.2012 р., №00000000012 від 23.03.2012 р., №00000000013 від 26.03.2012 р.

В подальшому отриманий від ТОВ «Енергомонтаж» товар, що зберігався на складі ПрАТ «АПК-Інвест» (Донецька обл., Красноармійський район, с. Рівне, вул. Шопена, 28), УАСП ТОВ «Каіс» було перевезено ДО ЗАТ «Пологівський МЕЗ» згідно з наступними товарно-транспортними накладними на повернення зі зберігання: №48, №47, №46 від 22.03.2012 р., №49, №51, №50 від 23.03.2012 р., №55, №56, №54, №53, №52 від 26.03.2012 р., №61, №57, №58, №59, №60 від 27.03.2012 р.

Зберігання зазначеного товару та його завантаження на автомобільний транспорт здійснювалося ПрАТ «АПК-Інвест», що підтверджується договором про надання послуг (сприймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 01.03.2012 р. №8, актом здачі-приймання робіт від 31.03.2012 р. №12, платіжними дорученнями №398 від 03.03.2012 р., №409 від 05.03.2012 р.№535 від21.03.2012 р., №743 від 12.04.2012 р.

Товар було прийнято на переробку ПАТ «Пологівський ОЕЗ» згідно з наступними квитанціями на приймання до переробки олійного насіння (соняшника): №24772 від 23.03.2012 р., №24800 від 24.03.2012 р., №24858від2 6.03.2012 р., №24920 від 28.03.2012 р.

Переданий на переробку товар був перероблений ПАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», що підтверджується наступними документами: актом виконаних робіт від 27.03.2012 р., актом розрахунку вартості переробки Давальницької Сировини від 27.03.2012 р. до договору №2152/1 від 29.11.2011 р., актом виконаних робіт від 29.03.2012р., актом розрахунку вартості переробки Давальницької Сировини від 29.03.2012 р. до договору №2152/1 від 29.11.2011 р.

Також, судом встановлено, що між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (в якості Покупця) та ТОВ "Енергомонтаж" (в якості Продавця) укладено Додаткову угоду №2 від 20.03.2012 р. до договору купівлі-продажу №2302ЕН від 23.02.2012 р., за якою ТОВ "Енергомонтаж" зобов'язується передати у власність УАСП ТОВ «Каіс», а УАСП ТОВ «Каіс» зобов'язується прийняти й оплатити додаткову партію товару, соняшник, врожаю 2011 року, у строк до 01.04.2012 р. на умовах поставки EXW-ПАТ «ДПЗКУ філія «Легендарненський елеватор» (Донецька обл., Олександрівський р-н, с. Тверське, вул. Елітна, 5).

Фактична передача товару за ланцюгом ТОВ «Енергомонтаж» - УАСП ТОВ «Каіс» підтверджується наступними документами: видатковими накладними від 21.03.2012 р. №РН-0000016, від 26.03.2012 р. №РН-0000020, складськими квитанціями на зерно №2214 від 21.03.2012 р., №2224 від 26.03.2012 р.

В подальшому отриманий від ТОВ «Енергомонтаж» товар, що зберігався на складі ПАТ «ДПЗКУ філія «Легендарненський елеватор» (Донецька обл., Олександрівський р-н, с. Тверське, вул. Елітна, 5), УАСП ТОВ «Каіс» було перевезено ДО ЗАТ «Пологівський МЕЗ» згідно з товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи. (т.2, а.с.24-42).

Зберігання зазначеного товару та його завантаження на автомобільний транспорт здійснювалося ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Легендарненський елеватор» (зерновий склад), діючим на підставі сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №2012, що підтверджується договором складського зберігання зерна від 19.03.2012 №176, актами приймання-передачі робіт від 30.03.2012 р. №373, від 23.04.2012 р. №464, платіжними дорученнями №639 від 03.04.2012 р., №899 від 04052012 р.

Товар було прийнято на переробку ПАТ «Пологівський ОЕЗ» згідно з наступними квитанціями на приймання до переробки олійного насіння (соняшника): №24892 від 27.03.2012 р., №24920 від 28.03.2012 р., №24954 від 29.03.2012 р., №25028 від 31.03.2012 р., №25096 від 02.04.2012 р., №25137 від 03.04.2012 р.

Переданий на переробку товар був перероблений ПАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», що підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт від 29.03.2012 р., від 31.03.2012 р., 09.04.2012 р., актами розрахунку вартості переробки Давальницької сировини від 29.03.2012 р., від 31.03.2012 р., від 09.04.2012 р. до договору №2152/1 від 29.11.2011 р.

На виконання умов договору №2302ЕН від 23.02.2012 р. та додаткових угод ТОВ «Енергомонтаж» виписало податкові накладні: № 2 від 02.03.2012 р., № 3 від 04.03.2012р., № 4 від 05.03.2012р., № 6 від 14.03.2012р., № 7 від 16.03.2012р., № 8 від 19.03.2012р., № 9 від 20.03.2012р., № 10 від 21.03.2012р., №11 від 21.03.2012р., №12 від 23.03.2012р., № 14 від 26.03.2012р.

УАСП ТОВ «Каіс» отримувало товар поставлений ТОВ «Енергомонтаж» директором Купріяновим О.П., на підставі довіреностей від №9/27/02-12 від 27.02.2012 р., №6/12/03-12 від 12.03.2012 р., №5/23/03-12 від 23.03.2012 р., що підтверджується копією витягу з журналу виданих довіреностей.

УАСП ТОВ «Каіс» оплатило товар, придбаний у ТОВ «Енергомонтаж» шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями №431 від 06.03.2012 р., №445 від 07.03.2012 р., №499 від 15.03.2012 р., №510 від 16.03.2012 р., №520 від 19.03.2012 р., №523 від 20.03.2011 р., №546 від 22.03.2012 р., №558 від 22.03.2012 р., №567 від 23.03.2012 р., №584 від 27.03.2012 р., які містяться матеріалах справи.

Походження товару, придбаного у ТОВ «Енергомонтаж» підтверджується наступними копіями документів, наданими Сільськогосподарським підприємством «АГРО-ПОЛІССЯ»: договором поставки від 24.02.2012 р. №24/02-1 (т.1, а.с.179-180), видатковими накладними №РН-000125/2 від 34.02.2012 р., №РН-000002/2 від 01.03.2012 р., №РН-000108/2 від 16.03.2012 р., №РН-000145/2 від 20.03.2012 р., податковими накладними №125/2 від 24.02.0212 р., №2/2 від 01.03.2012 р., №108/2 від 16.03.2012 р., №145/2 від 20.03.2012 р., випискою з ЄДР ППСП «Агро-поласся», Довідкою з ЄДРПОУ №АБ461520 від 27.02.2012 р., свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ППСП «Агро-Полісся», довідка форми №4-сг (посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2011 року)(т.1. а.с.181-200).

Таким чином, поставка соняшнику відбувалась по ланцюгу «ППСП «Агро-Полісся» - ТОВ «Енергмонтаж» - УАСП ТОВ «КАІС» - ПАТ «Рологівський ОЕЗ», що підтверджується наданою первинною документацією.

Судом встановлено, що в подальшому олія соняшникова нерафінована, отримана УАСП ТОВ «Каіс» в результаті переробки соняшника, поставленого підприємством ТОВ «Енергомонтаж», була реалізована позивачем Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на підставі договорів поставки від 26.05.2010 р. №7/124/10 та від 17.05.2010 р. №7/123/10 та оформлено наступними податковими накладними: №12 від 23.03.2012 р., №21 від 30.03.2012 р., №23 від 31.03.2012 р., №17 від 13.04.2012 р., №26 від 29.04.2012 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №888/2210/32134980 від 06.03.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергомонтаж» (код ЄДРПОУ 30623562) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з Сільськогосподарським ТОВ «Льонк» (код ЄДРПОУ 24703737) за період лютий - квітень 2012 оку» від 20.12.2012 р. №541/22-5/30623562, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, при цьому, ТОВ "Енергомонтаж" було офіційно зареєстровано платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №888/2210/32134980 від 06.03.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001182210 від 22.03.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001182210 від 22.03.2013 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001182210 від 22.03.2013 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомонтаж" про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 р. №0001182210 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294.0 грн. (дві тисячі двісті дев'яноста чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко