Ухвала

від 15.12.2014 по справі 820/5900/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/1335/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013

у справі №820/5900/13-а

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомонтаж»

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинського районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.03.2013 № 0001182210. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинського районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.03.2013 № 0001182210 від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 747798 грн. слугували висновки планової документальної невиїзної перевірки за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, викладені в акті від 06.03.2013 № 888/2210/32134980, про порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень 2012 року податку на додану вартість в сумі 747798 грн. за операціями з придбання позивачем у ТОВ «Енергомонтаж» товару (соняшнику врожаю 2011 року) за договором купівлі-продажу від 23.02.2012 № 2302 ЕН та додатковими до нього угодами від 14.03.2012 № 1 та від 20.03.2002 № 2, які не мали реального характеру.

Реальність вчинення операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Енергомонтаж» поставлена податковим органом під сумнів з огляду на ненадання до перевірки документів, що підтверджують перевезення товару позивачем. Також податковий орган заперечує реальне вчинення господарських операцій, посилаючись на висновки перевірки ТОВ «Енергомонтаж» щодо взаємовідносин з його контрагентом - СТОВ «Льонок» за період з лютого по квітень 2012 року, згідно з якими також поставлено під сумнів реальне вчинення господарських операцій вже між цими особами, з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки СТОВ «Льонок» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий-червень 2012 року.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаної норми закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише висновком податкових органів, викладеним в акті перевірки, про допущені контрагентом порушення вимог податкового законодавства при здійснення операцій з іншими контрагентами.

Допущені постачальником чи його контрагентами порушення певних вимог податкового законодавства можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та встановлено, що господарські операції позивача підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які відповідають дійсності: договором та додатковими угодами, видатковими і податковими накладними. Придбаний товар передано позивачем на переробку ПАТ «Пологівський олійноекстраційний завод» в олію за договором переробки від 29.11.2011 № 2152/1 з оформленням відповідних квитанцій, та перероблено, що оформлено актами виконаних робіт. Крім того, суди встановили походження товару, а також те, що в подальшому олія соняшникова нерафінована, отримана в результаті переробки придбаного позивачем соняшника, була реалізована позивачем ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на підставі відповідних договорів.

Зважаючи на те, що суди повно встановили обставини та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун