Рішення

від 18.09.2013 по справі 910/13116/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/13116/13 18.09.13 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до Громадської організації "Українська асоціація сприяння охороні здоров"я

населення", м. Київ

про стягнення 74 413,62 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Жидейкіна Н.Д. - пред. по довір.

Від відповідача Плюта А.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 74 413,62 грн. збитків за користування нежилим приміщенням в будинку № 9 літер А,А2(корп. 1) по пров. Георгіївському.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13116/13 та розгляд справи призначено на 04.09.2013р.

01.08.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у позові відмовити, посилаючись на відсутність між сторонами укладеного договору та не підтвердження заборгованості належними доказами. Також, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності за період з 01.05.2009р. по 25.06.2010р.

06.08.2013р. від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 12.07.2013р.

03.09.2013р. від позивача та відповідача, надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 12.07.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.09.2013р. та продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін.

18.09.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення на відзив, в яких позивач заперечив проти доводів викладених у відзиві. Позивач вказав на те, що відповідач користувався приміщенням без укладення договору, проте, це не звільняє його від сплати за фактичне користування. Відповідача було виселено з приміщення на підставі рішення Господарського суду міста Києва № 16/429 від 14.12.2010р.

18.09.2013р. від відповідача надійшло клопотання про залишення справи без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач не є балансоутримувачем майна, а відтак не є належним позивачем.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Щодо клопотання відповідача про залишення справи без розгляду, повідомив, що грошові кошти були сплачені позивачем за утримання приміщення саме в той час, коли позивач був балансоутримувачем. Оскільки, витрати понесені позивачем, то позов ним заявлено правомірно і він є належним позивачем.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись сплив строку позовної давності.

Суд визнав клопотання відповідача про залишення справи без розгляду необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 18.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Нежилий будинок № 9 корп. 1 (згідно поверхових планів БТІ наказом по КП "Київжитлоспецексплуатація" від 30.05.2008р. №177 змінено на №9 літер А, А2 (корп.1) по пров. Георгіївському належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації-виконавчого органу Київської міської ради від 17.10.2007р. № 1390 "Про подальше використання об'єктів права власності територіальної громади м. Києва" нежилий будинок по пров. Георгіївському, 9 корп.1 (за поверховим планом № 9 літер А, А2 (корп.1) у м. Києві закріплено за позивачем на праві господарського відання та за актом приймання-передачі основних засобів №30 від 05.11.2007 року передано Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики на баланс позивача 09.02.2008р.

При передачі спірного будинку на баланс позивача Актом про фактичне використання нежилого приміщення від 09.02.2008р. було встановлено, що відповідач користується у вказаному нежилому будинку приміщенням площею 63,20 кв.м. без договору оренди.

В п.1 вказаного акта зазначено, що його складено для розрахунків і нарахування платежів за користування приміщенням у розмірі орендної плати відповідно до діючої на момент складання акта Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду,затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р.

В п.2 акта вказано, що сума до сплати за фактичне користування приміщенням за лютий місяць 2008р. складає 2 516,15грн.(без ПДВ).Розмір плати за наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (згідно вищевказаної Методики). Податок на додану вартість нараховується додатково до сплати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується з платою за фактичне використання.

Відповідач підписав та скріпив печаткою Акт від 09.02.2008р. без зауважень, погодившись з його редакцією, та в подальшому сплачував кошти за фактичне користування приміщенням.

В період з лютого 2010р. по вересень 2010р. відповідач вносив платежі за користування спірним приміщенням в неналежному розмірі, а потім повністю припинив їх сплачувати.

Враховуючи викладене, позивач звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення відповідача з приміщення площею 63,20 кв.м. у будинку №9 літер А,А2 (корпус1) по пров. Георгіївському.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 р. №16/429 позов було задоволено. Наказ та рішення суду передано на виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Постановою державного виконавця від 14.03.2011р. відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику в п'ятнадцятиденний термін після отримання постанови добровільно виконати наказ та звільнити приміщення.

Після отримання постанови представник позивача виходив на об'єкт використання приміщення відповідачем та попереджав його про необхідність добровільно звільнити приміщення та передати підприємству.

Оскільки, відповідач приміщення добровільно не звільнив, вимогою державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 30.05.2011р. його примусове виселення було призначено на 09.06.2011р.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що він не користувався спірним приміщенням, не відповідає дійсності та спростовується доказами, які надані позивачем.

Відповідачу щомісячно надавались платіжні вимоги на сплату коштів за користування приміщенням комунальної власності територіальної громади м. Києва, що підтверджується копіями реєстрів платіжних вимог за 2009-2011р.р.

Відповідач, користуючись зазначеним приміщенням, не сплачував своєчасно та в повному розмірі кошти за його використання, чим завдав позивачу збитків (упущена вигода) на суму 74 413,62 грн. за період з 01.02.2010р. по 09.06.2011р. (акт державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 09.06.2011р.).

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.2011р. №1339 позивачем за Актом 03-1 було передано спірний будинок на баланс Міському науковому інформаційно-аналітичному центру медичної статистики 01.09.2011р.

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачувались кошти за користування приміщенням, йому була направлена вимога від 11.06.2013р. вих. №155/1/11-2981 про сплату зазначеної суми.

Відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та належного реагування, грошові кошти позивачу не перерахував.

Згідно зі ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Норми ч. З ст. 133 Господарського кодексу України гарантують рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності стосовно - 27 643,64 грн. за період з 01.05.2009р. по 25.06.2010р., виходячи з такого.

Суд надані докази того, що відповідач сплачував за користування приміщенням не в повному обсязі в період травня 2009 року по серпень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, відповідач вчиняв дії (сплачував за користування приміщенням), що свідчили про визнання ним свого боргу, а тому, позовна давність не спливла і підстав для застосування ст. 267 ЦК України немає.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Українська Асоціація сприяння охороні здоров'я населення» (01001, м. Київ, пров. Георгіївський, 9, код ЄДРПОУ 21683078) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 74 413 (сімдесят чотири тисячі чотириста тринадцять) грн. 62 коп.та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24 вересня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук