Постанова

від 05.12.2013 по справі 910/13116/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа№ 910/13116/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник -Григор'єв Д.Г. - за довіреністю,

від відповідача: представник Плюта А.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Українська асоціація охороні здоров'я населення"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р.

у справі № 910/13116/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до Громадської організації "Українська асоціація охороні здоров'я населення", м. Київ

про стягнення 74 413,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Українська асоціація охороні здоров'я населення" про стягнення з відповідача на свою користь збитків у сумі 74 413,62 грн. за користування нежилим приміщенням в будинку №9 літер А, А2 (корп. 1) по пров. Георгіївському.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/13116/13 позов задоволено, стягнуто з Громадської організації "Українська Асоціація сприяння охороні здоров'я населення" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" грошові кошти у розмірі 74 413 грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Українська асоціація охороні здоров'я населення" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, нежилий будинок № 9 корп. 1, згідно поверхових планів БТІ наказом по КП "Київжитлоспецексплуатація" від 30.05.2008р. №177 змінено на №9 літер А, А2 (корп.1) по пров. Георгіївському належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації-виконавчого органу Київської міської ради від 17.10.2007р. № 1390 "Про подальше використання об'єктів права власності територіальної громади м. Києва" нежилий будинок по пров. Георгіївському, 9 корп.1 (за поверховим планом № 9 літер А, А2 (корп.1) у м. Києві закріплено за позивачем на праві господарського відання та за актом приймання-передачі основних засобів №30 від 05.11.2007 року передано Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики на баланс позивача 09.02.2008р.

При передачі спірного будинку на баланс позивача Актом про фактичне використання нежилого приміщення від 09.02.2008р. було встановлено, що відповідач користується у вказаному нежилому будинку приміщенням площею 63,20 кв.м без договору оренди.

В п.1 вказаного акта зазначено, що його складено для розрахунків і нарахування платежів за користування приміщенням у розмірі орендної плати відповідно до діючої на момент складання акта Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду,затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р.

В п.2 акта вказано, що сума до сплати за фактичне користування приміщенням за лютий місяць 2008р. складає 2 516,15грн.(без ПДВ).Розмір плати за наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (згідно вищевказаної Методики). Податок на додану вартість нараховується додатково до сплати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується з платою за фактичне використання.

Відповідач підписав та скріпив печаткою Акт від 09.02.2008р. без зауважень, погодившись з його редакцією, та в подальшому сплачував кошти за фактичне користування приміщенням.

В період з лютого 2010р. по вересень 2010р. відповідач вносив платежі за користування спірним приміщенням в неналежному розмірі, а потім повністю припинив їх сплачувати.

За таких обставин позивач просив виселити відповідача з приміщення площею 63,20 кв.м у будинку №9 літер А,А2 (корпус1) по пров. Георгіївському.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 р. №16/429 позов було задоволено. Наказ та рішення суду передано на виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Постановою державного виконавця від 14.03.2011р. відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику в п'ятнадцятиденний термін після отримання постанови добровільно виконати наказ та звільнити приміщення.

Оскільки, відповідач приміщення добровільно не звільнив, вимогою державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 30.05.2011р. його примусове виселення було призначено на 09.06.2011р.

З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що він не користувався спірним приміщенням, не відповідає дійсності та спростовується доказами, які надані позивачем.

Відповідачу щомісячно надавались платіжні вимоги на сплату коштів за користування приміщенням комунальної власності територіальної громади м. Києва, що підтверджується копіями реєстрів платіжних вимог за 2009-2011р.р.

Відповідач, користуючись зазначеним приміщенням, не сплачував своєчасно та в повному розмірі кошти за його використання, чим завдав позивачу збитків (упущена вигода) на суму 74 413,62 грн. за період з 01.02.2010р. по 09.06.2011р.

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.2011р. №1339 позивачем за Актом 03-1 було передано спірний будинок на баланс Міському науковому інформаційно-аналітичному центру медичної статистики 01.09.2011р.

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачувались кошти за користування приміщенням, йому була направлена вимога від 11.06.2013р. вих. №155/1/11-2981 про сплату зазначеної суми.

Відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та належного реагування, грошові кошти позивачу не перерахував.

Згідно зі ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Норми ч. З ст. 133 Господарського кодексу України гарантують рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття доводів відповідача щодо застосування позовної давності стосовно - 27 643,64 грн. за період з 01.05.2009р. по 25.06.2010р., виходячи з наступного.

Так відповідач справляв плату за користування приміщенням не в повному обсязі в період травня 2009 року по серпень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином відповідач вчиняв дії (сплачував за користування приміщенням), що свідчили про визнання ним свого боргу, а тому, позовна давність не спливла і підстав для застосування ст. 267 ЦК України немає.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Українська асоціація охороні здоров'я населення" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 року у справі № 910/13116/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13116/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв