Рішення

від 16.09.2013 по справі 922/2861/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р.Справа № 922/2861/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Френдій Н.А.

судді: Бринцев О.В. , Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Цемент", юридична адреса: 61001, місто Харків, провулок Механічний, будинок 4; поштова адреса: 61057, місто Харків, площа Конституції, будинок 21, кімната 8; код ЄДРПОУ 32566056; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; до товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель", 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вулиця Польова, 2, кв. 38; код ЄДРПОУ 37514238; про стягнення 150000, 00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 31.05.2013р.;

відповідача - Пулькін Ю.П., довіреність №0701 від 22.07.2013р.;

третьої особи - не з'явився.

В розпочатому 23.07.2013р. судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За клопотанням відповідача б/н від 12.08.2013р. (вх.№29426 від 12.08.2013р.) запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - КП "Діловодство спеціалізованого суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CICX08142.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Цемент" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" про стягнення понесених позивачем витрат по ремонту та реставрації меблів у розмірі 150000,00грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/07/12 від 06.07.2012р., а саме щодо якості поставленого товару - меблі, в зв"язку з чим позивач оплатив ремонт та реставрацію меблів (договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013р.), поставлених йому відповідачем, внаслідок чого позивачем понесені втрати, заявлені у даному позові до стягнення з відповідача. В якості правового обгрунтування позивач посилається на приписи ст.ст. 16, 530, 549, 612, 622, 625, 691, 692 ЦК України та ст.ст. 20, 230, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 10.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.07.2013р.; 23.07.2013р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), розгляд справи відкладено на 06.08.2013р.

В судовому засіданні 06.08.2013р. та 12.08.2013р. оголошено перерву до 16.09.2013р.

Ухвалою суду від 12.08.2013р., враховуючи те, що дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує детального розгляду та об'єктивної оцінки зібраних у ній документальних доказів, для усунення будь-яких сумнівів щодо об"єктивності та неупередженості судді, з метою повного і всестороннього з'ясування усіх обставин спору, для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 12.08.2013р. для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., судді Бринцев О.В., Жиляєв Є.М.

Представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №06/07/12 від 06.07.2012р. в частині якості поставленого товару - меблі, в зв"язку з чим позивач оплатив ремонт та реставрацію меблів (договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013р.), поставлених йому відповідачем, внаслідок чого позивачем понесені втрати у розмірі 150000,00грн., зазначаючи при цьому, що оскільки відповідачем не були надані документи, що встановлюють гарантійний термін, сторонам слід керуватися нормами ч.2 ст. 680 ЦК України, за змістом якої визначено, - якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Також позивач зазначає, що оскільки під час приймання спірного товару він був запакований і постачання товару здійснювалося у морському контейнері позивач при підписанні видаткової накладної підтвердив лише кількість поставленого товару та вказує на те, що наявність скорочених термінів звернення щодо якості поставленого товару у договорі поставки №06/07/12 від 06.07.2012р. суперечить нормам чинного законодавства - цивільного та господарського кодексів; і і зауважує, що постачальник - відповідач, не може бути звільнений від відповідальності з підстав не підтвердження дефекту при перевірці, до тих пір доки не доведе відсутності своєї вини або того, що дефект виник з вини одержувача - позивача, порушення останнім правил користування або зберігання продукції (а.с.54-58). Крім того, 06.08.2013р. позивач звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви, в яких, фактично, уточнює прізвище, ім"я та по-батькові третьої особи, з якою укладено договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013р., - ОСОБА_1, замість вказаного у позовній заяві - ОСОБА_4.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в позові, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно видаткової накладної №3 від 08 лютого 2013 року , 8 комплектів меблів були передані позивачу, директор ТОВ "Восток-Цемент" Полежака В.Ф. в момент отримання цього товару розписався у накладній без зауважень, не надав письмових зауважень або претензій, і згідно товарно-транспортної накладної від 09.02.2013 року, зазначений товар був перевезений за участю експедитора відповідача - перевізником, на склад позивача у АДРЕСА_2, і товар був розпакований, а представник позивача поставив свій підпис на ТТН перевізника про отримання від перевізника товару, без зауважень стосовно кількості та якості, що спростовує твердження позивача про те, що він не мав можливості оглянути товар. Також відповідач наголошує на тому, що обов'язок страхування при перевезенні, відповідно до п.4.3.4 та 8.6. договору, покладається на покупця, однак останній порушив своє зобов'язання в частині страхування товару, а відтак діє передбачений договором п.8.7. договору, згідно якого у разі відмови покупця від страхування продукції, ризик пошкодження та втрати товару покупець бере на себе з моменту передачі товару перевізнику, - тобто у даному випадку з 09.02.2013 року ризики пошкодження товару несе сам позивач, а не відповідач, при цьому, за змістом п.8.2. договору поставки №06/07/12 від 06.07.2012р., перехід права власності на продукцію відбувається після 100% оплати продукції, яка поставляється, отже, враховуючи, що позивач не здійснив повної оплати за поставлений товар, то відповідно не набув право власності на товар, а відтак не мав права по розпорядженню товаром - здійснення ремонту товару. Стосовно акту експертизи ИМ-42, наданого позивачем до позовної заяви на підтвердження дефектів та недоліків товару, відповідач вказує на те, що він не може бути прийнятий судом як належний доказ підтвердження таких дефектів та недоліків товару, у тому числі з тих підстав, що даний акт не містить питань для експертного дослідження, не відповідає нормам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), не містить адреси зберігання меблів та місця складання акту, не містить визначення тривалості зберігання меблів на складі та період експлуатації, не містить визначення температурних умов та умов вологості зберігання меблів та під час проведення дослідження не було залучено представників відповідача. Разом з цим, відповідач вказує на те, що п.4.1.5. договору встановлено обов"язок відповідача забезпечити заміну тієї частини продукції, яка не відповідає належній якості та у якій виявлені приховані недоліки; заміна такої продукції здійснюється на протязі тридцяти робочих днів з дати поставки товару, отже сторони в договорі встановили порядок, яким слід керуватися у разі виявлення прихованих недоліків, і позивачем вказаний порядок дотримано не було, у тому числі відповідачем надані докази, що спростовують твердження позивача про направлення претензії від 22.03.2013р. (вх.№33616 від 16.09.2013р.), та відповідач зазначає, що дата поставки товару за видатковою накладної №3 від 08 лютого 2013 року, а тому кінцевий строк для пред'явлення вимоги у формі претензії - 22.02.2013 року, позивач же заявив претензію тільки 19.04.2013 року, з моменту передачі документів на пошту.

Разом з цим відповідач зазначає про неможливість застосування пункт 8 Роз"яснення № 01-6/1106 від 12.10.93 Президії Вищого арбітражного суду (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002) "Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю", оскільки роз'яснення у цій частині стосуються випадків, коли водночас виконуються дві умови: продукція забракована; продукція повернута виготовлювачу (постачальнику) продукції, однак у даному спорі жодної з умов немає, у справі немає жодного доказу наявності браку та повернення продукції. Відповідач також вказував на те, що від перевізника ним отримано листа з викладенням відомостей про те, що на склад вантаж було доставлено, розвантажено та прийнято без зауважень, при цьому, вибір складу зберігання відноситься до компетенції покупця (позивача), а у такому випадку діє п.8.7. договору, згідно якого у разі відмови покупця від страхування продукції, ризик пошкодження та втрати товару Покупець бере на себе з моменту передачі товару перевізнику, - тобто з 09.02.2013 року ризики пошкодження товару несе позивач, посилаючись також на те, що у справі немає доказів про передання товару неналежної якості 8-9 лютого 2013 р., напроти наявні докази того що станом на 09.02.2013 р. зауважень стосовно якості не було заявлено. Крім того, акт експертизи не містить встановлення істотних порушень, а листом ТПП від 23.07.2013 р. зазначається, що виявлені 15.03.2013р. дефекти не є являються прихованими, та щодо якості продукції зауважує на те, що відповідачем, під час постачання спірної продукції, дотримано вимоги ч.1 ст.268 ГК України, якою встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів, натомість позивачем не доведено наявність зазначення ГОСТ у договорі, а також наявності відмови від товару.

Третя особа - фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, в судове засідання 16.09.2013р. не з'явився, на виконання ухвали суду від 23.07.2013р. надав пояснення (вх.№29423 від 12.08.2013р.), в яких зазначає, що на виконання договору про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013р., ним зроблено повну реставрацію 8-ми комплектів меблів, загальна вартість робіт склала 150000,00грн.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник відповідача підтримав заявлені раніше клопотання, а саме: - відповідач 06.08.2013р. звернувся до суду з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи, ставлячи під сумнів акт експертизи ИМ-42 від 18.03.2013р. Харківської ТПП, виконаний на замовлення позивача, в зв'язку з чим проведення експертизи просить доручити ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, та у тому числі з метою встановлення ринкової вартості спірного товару, послуг з відновлювального ремонту та усунення дефектів, виявлених за вищевказаним актом тощо, в зв»язку з відсутністю розрахунку вартості відновлювальних робіт; - відповідач 07.08.2013р. звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме накладних та платіжних документів про продаж меблі, отриманої за накладною №3 від 8 лютого 2013 р., а також документів про страхування продукції за договором, мотивуючи своє клопотання необхідністю встановлення факту відшкодування позивачем на момент розгляду справи понесених витрат з торгової виручки та обов"язковістю страхування продукції з моменту її передачі перевізнику; - викладені у відзиві на позов про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Харківську торгово-промислову палату, а також про визнання обов'язкової явки в судове засідання директора позивача; - відповідач звернувся до суду з заявою про зупинення провадження (вх.№29425 від 12.08.2013р.), в якій просить зупинити провадження у даній справі до прийняття рішення у справі №922/3353/13 за позовом ТОВ "Востокоптторгкабель" до ФОП ОСОБА_1 та до ТОВ "Восток-Цемент" про визнання недійсним договору №28/03 про надання та послуг з ремонту та реставрації меблів від 28.03.2013р., посилаючись при цьому на те, що розгляд цієї справи унеможливлює вирішення справи №922/2861/13.

Відповідач також 19.08.2013р. звернувся до суду з клопотанням про колегіальний розгляд справи, в задоволенні якого суд відмовляє як у заявленому безпідставно, оскільки ухвалою суду від 12.08.2013р. для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Позивач проти клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи заперечував, посилаючись на те, що частково товар реалізований, решта - на реалізації та крім того вже виконані роботи з його відновлення та усунення дефектів.

Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання, відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє у його задоволенні, як у такому, що не відповідає приписам ст. 38 ГПК України, а саме ч.2 названої статті, якою установлено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. Так відповідачем не конкретизовані докази, що він просить витребувати у позивача, а вказано лише у загальній формі - накладні та платіжні доручення, не зазначено, що саме має бути підтверджено цими накладними та платіжних документів про продаж меблі, отриманої за накладною №3 від 8 лютого 2013 р., та не доведено, що ці докази наявні у позивача, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З поданих в обґрунтування цього клопотання документів, а саме копії ухвали суду про відкриття провадження у справі господарським судом Харківської області від 09.08.2013р. у справі №922/3353/13 не вбачається за яким договором спір у вказаній справі, а саме у вступній частині вказано, що порушено провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Цемент" про визнання недійсним договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником не було надано копії позовної заяви, з якої можна було б встановити, який саме договір він просить визнати недійсним, тому відповідачем не доведена пов'язаність справ №922/3353/13 та 922/2861/13.

Господарський суд повинен зупинити (тобто у 1ч. ст. 79 ГПК України йдеться саме про обов'язок суду зупинити провадження, в той час як в ч.2 ст. 79 ГПК України суду надається право зупинити провадження у справі) провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів.

Пов"язанність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

На підставі вказаного суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, як у не обґрунтованому та недоведеному належними доказами.

Клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи також не підлягає задоволенню, оскільки судова експертиза призначається в порядку встановленому ст. 41 ГПК України - для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, і оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, - справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи відхиляється з огляду на відсутність обґрунтування можливості впливу рішення з господарського спору на права або обов'язки зазначеної в клопотанні юридичної особи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Востокоптторгкабель" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-цемент" (покупець) 06.07.2012р. укладено договір поставки №06/07/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність (повне господарське відання) покупцю комплекти меблів, мозаїку керамічну з натурального каменю, мідний лист, вироби мідні для спорудження даху та інше (продукція) у кількості та асортименті відповідно до письмових замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно, відповідно до умов даного договору, оплатити продукцію.

Замовлення є прийнятим з моменту виставлення рахунку-фактури Покупцю, в якому вказується також строк поставки товару та строк оплати товару (п.п. 2.4., 5.1., 7.1., 7.5. договору).

Розділом 7 договору встановлено порядок розрахунків, і сторонами встановлена можливість розрахунків за цим договором у вигляді 100% передплати, часткової попередньої оплати, відстрочення платежу та товарного кредиту (п.7.4.).

Водночас, пунктом 8.2. договору встановлено, що перехід права власності на продукцію відбувається після 100% оплати продукції яка поставляється.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник виставив покупцю рахунки №105 від 09.07.2012р. та №113 від 09.08.2012р (т.1, а.с.89, 90), згідно яких підлягає поставці товар - комплекти меблів, мозаїка на загальну суму 1325599,56грн., при цьому щодо комплектів меблів зазначено про передплату даного товару.

Позивачем, на виконання умов договору, на підставі рахунків, 09.08.2012р. перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1325599,56грн. (т.1, а.с. 91-94).

Постачальник по видатковим накладним №122 від 15.11.2012р. (т.1, а.с.12) та №3 від 08.02.2013р. (а.с.13) поставив позивачу товар на загальну суму 1428556,40грн.

При цьому, по накладній №3 від 08.02.2013р. поставлено 8 комплектів меблів на загальну суму187670,42грн., тоді як рахунок №113 на оплату меблів виставлено на загальну суму 508125,20грн., які було оплачено 09.08.2012р., що свідчить про набуття позивачем права власності на вказаний в накладній товар з 09.08.2012р.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За твердженнями позивача товар, що поставлено за накладною №3 від 08.02.2013р. (комплекти меблів для спальні артикули ES-57012. ES-818. ES-56085. ES-5039 в кількості 8 комплектів) виявився неякісним та таким, що має дефекти, і не зважаючи на направлені відповідачу претензії останній не виконав своїх зобов'язань по поставці якісного товару, в зв'язку з чим позивачем усунено недоліки придбаного товару - останній уклав з ФОП ОСОБА_1 договір про надання послуг з ремонту та реставрації меблів №28/03 від 28.03.2013р., поставлених йому відповідачем, внаслідок чого позивачем понесені втрати у розмірі 150000,00грн., на підтвердження чого надано акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт на суму 150000,00грн. (т.1, а.с.19), копії квитанцій про оплату вказаних послуг (т.1, а.с.20-23) та акт експертизи №ИМ-42, складений 18.03.2013р. Харківською торговою промисловою палатою на замовлення позивача (т.1, а.с. 14-15), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

На правовідносини, які склалися у зв'язку з поставкою продукції неналежної якості, поширюється дія ст. ст. 264, 265, 268, 269 ГК України, ст. ст. 673, 678, 679 ЦК України, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. NП-7 (далі- Інструкція N П-7).

Відповідно до положень ст. ст. 662, 673, 688, 702 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно п. 5 Інструкції П-7 продукція, що поступила в справній тарі, приймається за якістю і комплектності, як правило, на складі кінцевого одержувача.

Покупці - бази збутових, постачальницьких, заготівельних організацій, оптових і роздрібних торгових підприємств і інші покупці, які переправляють продукцію в тарі або упаковці первинного виробника, повинні робити приймання продукції за якістю і комплектності у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором, а також при отриманні продукції в пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, в тарі з пошкодженою пломбою або за наявності ознак псування (теча, бій і т. д.).

Перевірка якості і комплектності продукції, що поступила в тарі, робиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених в п.6 термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі у зв'язку з особливостями продукції (товару), що поставляється. (п.6 Інструкції П-7).

Згідно п. 11 Інструкції П-7 одночасно з прийманням продукції за якістю робиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил або договору кресленням, зразкам (еталонам).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, манкіровки продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов,, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в манкіровці і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 справжній Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішенню з іншою однорідною продукцією. (п. 16 Інструкції П-7)

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виготівника (посилача), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або договорі.

Встановлений Інструкцією порядок приймання продукції, що поставляється в тарі, застосовується також при прийманні бандеролей або опломбованих пачок (зв'язок) в тих випадках, коли без порушення цілості бандеролі або упаковки або без зняття пломби неможливе вилучення продукції з пачки (зв'язки). (п. 12 Інструкції П-7).

Сторони в договорі поставки встановили порядок та строки вчинення дій у випадку постачання товару неналежної якості.

Так, за змістом п.4.1.5. договору постачальник зобов'язаний забезпечити заміну тієї частини продукції, яка не відповідає належній якості та у якій виявлені приховані недоліки; заміна такої продукції здійснюється на протязі тридцяти робочих днів з дати поставки товару. Претензії приймаються не пізніше 10 робочих днів з дати поставки товару.

Таким чином, оскільки товар поставлявся в закритій тарі, про що стверджували представники сторін в судових засіданнях, відповідно до умов договору та приписів п. 6, 11, 16 Інструкції №П-7, перевірка якості і комплектності продукції, що поступила в тарі, мала була здійснена позивачем на протязі 10 робочих днів, і відповідно при виявленні невідповідності щодо якості товару, призупинити подальше приймання продукції і скласти відповідний акт, при цьому направити постачальнику претензію щодо якості товару не пізніше 10 робочих днів з дати поставки товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як слідує з матеріалів справи, поставка товару щодо якого у позивача є претензії щодо якості відбулася 08.02.2013р. по видатковій накладній №3.

Позивачем в якості доказів поставки товару неналежної якості надано суду акт експертизи №ИМ-42 Харківської торгово-промислової палати від 15.03.2013р., як наявність дефектів комплектів меблів, поставлених згідно видаткової накладної №3 від 08.02.2013р. - комплекти меблів для спальні артикули ES-57012. ES-818. ES-56085. ES-5039 в кількості 8 комплектів, а саме: зазначено про виробничі дефекти товару, які виникли по причині не дотримання вимог ГОСТ 16371-93 (п.п. 2.2.2, 2.2.4., 2.2.21).

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вигоди до якості.

Сторони в договорі визначили, що якість та комплектність товару повинна відповідати ДСТУ, ТУ, сертифікату відповідності, тощо, проте позивачем не надано доказів щодо домовленості сторін на відповідність товару вимогам ГОСТ 16371-93, який прийнято Міждержавною Радою по стандартизації, метрології та сертифікації 21.10.1993р.

Позивачем в порядку ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів складання акту за результатами перевірки якості і комплектності продукції, що поступила в тарі, як це визначено п. 16 Інструкції №П-7, та/або виклику представника постачальника для складання двостороннього акту, не надано доказів звернення до відповідача з претензією щодо якості товару в порядку, визначеному п. 4.1.5. договору, втім як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено приймання товару по накладним без жодних заперечень, відтак факту поставки неякісної продукції по договору та підстав для застосування приписів ст.. 678 ЦК України позивач не довів.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що постачання товару здійснювалось з залучення третьої особи - перевізника, у зв'язку з чим покупець мав застрахувати продукцію, а в разі відмови від страхування нести ризик пошкодження та втрати товару з моменту передачі товару перевізникові. (п.п. 8.6,. 8.7. договору).

Судові витрати у даній справі, що складаються з судового збору у розмірі 3120,00грн., у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Френдій Н.А. Бринцев О.В. Жиляєв Є.М.