Ухвала

від 14.08.2013 по справі 804/10227/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 серпня 2013 р.Справа №804/10227/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кальника В.В.

при секретарі Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дженчако Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фіаніт-А», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фіаніт-А», в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації ним права власності на нежитлове приміщення № 120 поз. 1-13, 1, на першому поверсі, по АДРЕСА_1, площею 125,2 кв. метри, на невідому особу, та зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати реєстрацію як незаконну та зареєструвати вказане приміщення на ім'я ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 30 липня 2013 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.08.2013р.

Одночасно з поданням адміністративного позову, позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонення вчиняти будь-яких дій відповідачем чи іншими установами чи особами щодо зняття з реєстрації чи подальшої реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 120 поз. 1-13, 1, на першому поверсі, по АДРЕСА_1, площею 125, 2 кв. метри, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно з договором дарування від 21.08.2000p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстром № 2191, позивачу - ОСОБА_3 належить на праві приватної власності приміщення в житловому будинку літ. А-6 на 1-у поверсі, частина приміщення № 120 поз. 1-13,1 /загальною площею 125, 2 кв.м/ по АДРЕСА_1.

Дане право власності на це приміщення було зареєстровано в КП «ДМБТІ» станом на 20.03.2009р., що підтверджується відповідною довідкою від 16.05.2013 року.

Згідно довідки станом на 31.12.2012р. право власності за адресою АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 120 поз. 1-13,1 належить ОСОБА_3

В липні 2013р., коли позивач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського МУЮ з приводу електронної реєстрації свого права власності, яка почала застосовуватись, згідно чинного законодавства, з 2003р. та підтвердження його наявності, позивачу письмово повідомили співробітники 26.07.2013р., що вказане приміщення на сьогоднішній день позивачу не належить і зареєстровано його право на іншу особу.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.117 КАС України, суд за власної ініціативи або за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову має бути обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Виходячи із змісту клопотання та позовної заяви, суд вважає заявлене клопотання необґрунтованим, оскільки відсутні докази, які підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме такі, що доводять існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також доводять існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доказів існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання в подальшому рішення суду, прийнятого у цій справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову є процесуально необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст ухвали складений 15 серпня 2013 року

Суддя В.В. Кальник