Постанова

від 18.10.2013 по справі 804/10227/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 р. Справа № 804/10227/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.а.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Надтоки С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фіаніт-А», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви від 25.09.2013 року, позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації ним права власності від 25.02.2013 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, площею 125, 2 кв. м., на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Фіаніт-А» (код ЄДРПОУ - 20235389);

- зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати реєстрацію як незаконну та зареєструвати вказане приміщення на ім'я ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він переконаний у незаконності дій Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції щодо реєстрації приміщення по АДРЕСА_1 на іншу особу без його відома та згоди на це. Адже вказане нежитлове приміщення належить йому на праві приватної власності, відповідно до укладеного договору дарування від 21.08.2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального міського округу - ОСОБА_5 за реєстром № 2191. Також, позивач зазначає про те, що право приватної власності на це приміщення було ним своєчасно зареєстроване у Комунальному підприємстві «Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації» станом на 20.03.2009 року. Звернувшись в липні 2013 року до відповідача із заявою про електронну реєстрацію права власності на дане нежитлове приміщення, позивачу було повідомлено про те, що таке йому не належить та зареєстроване на іншу особу - Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Фіаніт-А» на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.1997 року за реєстраційним номером 548/н. Тому, ОСОБА_3 звертається до адміністративного суду за захистом свого порушеного з боку Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, права.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції в частині зазначеного позову щодо скасування державної реєстрації права власності не заперечує, однак, не вважає дії відповідача щодо реєстрації ним права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 неправомірними. Адже останній діяв в межах наданих йому чинним законодавством України повноважень та на виконання приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за № 1141, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, пояснюючи це тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» вважає державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення від 25.02.2013 року АДРЕСА_1 - проведеною на законних підставах. Адже, як свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, станом на 24.01.2012 року дію договору дарування приміщення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 21.08.2000 року, а також дію його дублікату - припинено на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Аналіз матеріалів справи показує, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу правомірності/неправомірності державної реєстрації відповідачем від 25.02.2013 року права приватної власності на нерухоме майно, а саме: на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 125, 2 кв. м. - за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Фіаніт-А» (код ЄДРПОУ - 20235389). З цього приводу, дослідивши всі обставини справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.1997 року між Представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Фіаніт-А» було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) за № 548/н, згідно рішення ДВК від 11.08.1997 року № 1231, відповідно до умов якого Представництво Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Фіаніт-А» купує вбудоване в А-6 на першому поверсі приміщення АДРЕСА_1. Актом передачі нежитлової будівлі (приміщення) від 08.09.1998 року було зафіксовано факт передачі Представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Фіаніт-А» вказаного нерухомого майна.

18.07.2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» та фізична особа ОСОБА_4 уклали між собою договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення НОМЕР_1, правочин було зареєстровано у Дніпропетровському інвентарному бюро - 24.07.2000 року за № 16-НФ-854-35.

21.08.2000 року між фізичною особою ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір дарування даного нежитлового приміщення, який було засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 2191.

Однак, у вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу приміщення та договору дарування приміщення недійсними, вважаючи вказані правочини фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2010 року, справа № 2-5216/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.03.2011 року, у задоволенні даного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фіаніт-А» - було відмовлено повністю (рішення набрало законної сили - 02.03.2011 року).

Згодом 14.03.2011 року третя особа подала заяву про перегляд вищевказаного рішення суду у зв'язку із нововиявленими обставинами, оскільки після винесення рішення - 05.03.2011 року - нею була отримана інформація щодо укладення договору купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 без проведення загальних зборів учасників товариства, на яких би вирішувалось питання про можливість продажу майна товариства. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2011 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фіаніт-А» було задоволено та скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2010 року, а справу призначено на новий розгляд.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2011 року, справа № 2-8099/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року, справа № 22ц-13135/2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фіаніт-А» було задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ фірмою «Фіаніт-А» та ОСОБА_4 18.07.2000 року; визнано недійсним договір дарування приміщення АДРЕСА_1, укладеного 21.08.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (рішення набрало законної сили - 22.12.2011 року), з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2012 року (набрала законної сили - 20.02.2012 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було припинено дію основного документу - договору дарування від 21.08.2000 року, номер у реєстрі нотаріальних дій - 2191, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з приводу предмету правочину - нежитлового приміщення, РПВН 011873, зареєстрованого в МБТІ під № 854-35 за адресою: АДРЕСА_1, опис майна для дарування: літ. А-6, на першому поверсі прим. НОМЕР_1, заг. пл. 125, 2 кв. м.; припинено дію дублікату - договору дарування від 21.08.2000 року, номер у реєстрі нотаріальних дій - 2191 - від 13.12.2007 року, номер у реєстрі нотаріальних дій - 2378 - все ці дії були здійснені приватним нотаріусом на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2011 року, справа № 2-8099/2011 (набрало законної сили - 22.12.2011 року).

Під час судового розгляду справи представником позивача суду було надано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.06.2012 року, відповідно до якої, касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - було задоволено частково та скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2011 року, ухвалу цього ж суду від 12.08.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року, а цивільну справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, з наданої копії ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2012 року, по справі № 412/9432/2012, вбачається, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фіаніт-А» - було залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача про залишення позову без розгляду (набрала законної сили - 18.12.2012 року).

Нормами Конституції України, чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, Цивільного процесуального кодексу України закріплено принцип преюдиціальності та обов'язковості рішень суду.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Нормою ст. 182 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV (у відповідній чинній редакції) дано визначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміють офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно. А Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визнано як єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Засади державної реєстрації прав передбачаються ст. 3 вищевказаного Закону та визначають, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в черговості надходження заяв.

Також нормами ст. 8, ч. 3 ст. 17 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено коло повноважень державного реєстратора прав, який серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав (документів) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких також передбачено і рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Також, нормами ч. 1, ч. 2 ст. 24 вказаного Закону передбачено перелік підстав за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено і цей перелік, є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає. Крім цього, відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Так, згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону ;

- об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону ;

- заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

- заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону ;

- під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені і Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (надалі за текстом - Порядок).

Пунктами 4, 6, 7, 10, 12, 16, 17, 18 вказаного Порядку передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни, а саме: в тому числі і нежитлове приміщення.

Державна реєстрація прав, надання відмови в ній проводяться у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.

Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в одному примірнику.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 10 Методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 11.12.2012 року, схвалених Рішенням Державної реєстраційної служби України протоколом № 3, крім інших, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2013 року до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фіаніт-А» про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Як зазначив відповідач, та вбачається з копій документів реєстраційної справи, разом із заявою заявником зокрема було надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-8099/2011 від 09.08.2011 року, яке набрало законної сили та було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року. Водночас, на підтвердження наявності права власності на спірне приміщення саме у заявника, до матеріалів справи було долучено копію витягу з Державного реєстру правочинів, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого, станом на 24.01.2012 року, дію недійсних правочинів було припинено відповідно до вказаних рішень судів.

25.02.2013 року державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в житловому будинку літ. А-6 на першому поверсі, нежитлове приміщення НОМЕР_1, поз. 1-13, І, (примітка: опис об'єкта здійснено з урахуванням уточнення нумерації приміщень в архівній справі та зміни номеру приміщення з « 14» на І) загальною площею - 125, 2 кв. м - за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Фіаніт-А» (код ЄДРПОУ - 20235389, країна реєстрації - Україна).

Аналізуючи зазначені обставини та матеріали реєстраційної справи №13556312101, суд приходить до висновку, що фактично з метою реєстрації права власності, представником Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фіаніт-А» відповідачу було надано повний пакет документів для належного проведення ним процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховуючи факт того, що, як було встановлено в судовому засіданні, на момент проведення державної реєстрації права власності будь-яких повідомлень від заявника про оскарження рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області, які набули чинності, не надходило, суд приходить до висновку, що відповідач здійснив реєстрацію у відповідності до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, оскільки не мав підстав для відмови у державній реєстрації заявленого ТОВ «Фіаніт-А» права.

З огляду на вищевикладені обставини справи, суд зазначає, що на момент проведення державної реєстрації права приватної власності на означене нерухоме майно, тобто станом на 25.02.2013 року, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції діяв правомірно, в межах наданих йому законом повноважень, ознак протиправності в його діях під час судового розгляду справи встановлено не було. А тому, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції щодо реєстрації ним права власності від 25.02.2013 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, площею 125, 2 кв. м., за Товариством з обмеженою відповідальністю фірму «Фіаніт-А» (код ЄДРПОУ - 20235389) є такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати реєстрацію як незаконну та зареєструвати вказане приміщення на ім'я ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Так, 25.02.2013 року відповідачем було винесено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 561352 щодо державної реєстрації права приватної власності на оспорюване нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Фіаніт-А».

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Аналізуючи наведені формулювання статті 26 Закону, суд приходить до висновку, що єдиною підставою внесення будь-яких записів до Державного реєстру прав, є відповідне рішення державного реєстратора, а внесення запису про скасування державної реєстрації прав можливе лише за рішенням реєстратора, що в свою чергу, може бути прийняте виключно на підставі рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що до складу повноважень державного реєстратора не входить повноваження щодо самостійного скасування державної реєстрації, про що в даному випадку просить позивач. Зважаючи на те, що на теперішній час, рішення суду щодо скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2013 року за № 561352 судами України не приймалось, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати реєстрацію як незаконну - необхідно відмовити.

Крім того, як вже було зазначено вище, нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, передбачені підстави та механізм реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до яких, зокрема, надання документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та відсутності підстав, які б могли бути підставою для відмови в проведенні такої реєстрації, є обов'язковим для прийняття рішення про реєстрацію права.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що у випадку задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати вказане приміщення на ім'я ОСОБА_3, суд постановить рішення, яке завідома не зможе бути виконаним та не призведе до захисту порушеного права, зважаючи на відсутність у державного реєстратора відповідного пакету документів, що може бути наданий лише зацікавленою особою - заявником, а відтак і підстав та фактичної можливості для реєстрації права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фіаніт-А», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складений 23 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник