Постанова

від 25.09.2013 по справі 826/4976/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року 09:30 № 826/4976/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013 № 0001542220 та № 0001552220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013:

- № 0001542220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 65 124 грн. за основним платежем та на 449 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001552220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 52 100 грн. за основним платежем та на 359 грн. за штрафними санкціями,

які в свою чергу прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «РМА-Груп» (код ЄДР 33493581).

Позивач зазначає, що підставою для висновків ДПІ, покладених в основу оскаржуваних рішень, є обставини, викладені у вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11. Зокрема, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються по суті на тому, що згідно зазначеного вироку суду встановлено, що директор ТОВ «РМА-Груп» (підприємство - контрагент позивача) ОСОБА_1 зареєстрував вказане підприємство за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності, тобто встановлено реєстрацію фіктивного підприємства.

У той же час, як зазначає позивач, зв'язок між понесеними витратами на придбання послуг від контрагента та господарською діяльністю позивача підтверджується відповідними документами - договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі робіт (послуг).

Позивач також зазначає, що ДПІ не доведено факту неодержання послуг (робіт) від ТОВ «РМА-Груп» та не надано доказів визнання укладених позивачем із контрагентом правочинів недійсними (нікчемними).

Виходячи з наведеного, позивач просить задовольнити позов.

ДПІ, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відносно третьої особи (контрагента позивача за спірними операціями), слід зазначити, що копія ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагента до участі у справі в якості третьої особи осіб без самостійних вимог на стороні позивача, про витребування документів та про призначення дати судового розгляду справи, а також повістки про виклик до суду, які направлялись за адресою третьої особи, яка визначена в ЄДР, повернуті поштою без вручення з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали та повістки в силу закону вважається врученими третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судові засідання не з'явилася, витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем не надала , поважних причин неявки у судові засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, пов'язаними із реорганізацією податкових органів, під час судового розгляду здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 10.09.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» (код ЄДР 31923768) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «РМА-Груп» (код ЄДР 33493581) за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2012 № 3411/22-222/31923768 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення використано, зокрема, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11 , згідно якого визнано ОСОБА_1 (оформленого директора підприємства-контрагента) винним за ст. ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбуття покарання.

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «РМА-Груп» (Виконавець) укладено договір «Про надання юридичних послуг» № 01/06 від 01.06.2010 року (умовно Договір № 1).

Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) наступні юридичні послуги :

- надання усних і письмових консультацій з питань чинного законодавства;

- складання необхідних заяв та документів від імені замовника;

- представляти інтереси замовника в органах державної влади, в організаціях, установах та підприємствах;

- брати участь у підготовці різного роду договорів;

- інші юридичні послуги, що будуть необхідні замовнику в процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 8 597,00 грн.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_1

На виконання умов договору між сторонами складено акт прийому - передачі послуг від 07.10.2010 на суму 8 597,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 1 432,83 грн., в якому у свою чергу зазначено, що він підписаний з боку виконавця ОСОБА_1

На адресу позивача ТОВ «РМА-Груп» видано податкову накладну № 454 від 07.10.2010 на суму 8 597,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 1 432,83 грн. із зазначенням, що вона підписана ОСОБА_1

До матеріалів справи надано банківську виписку в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору.

Окрім того, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи також встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «РМА-Груп» (Виконавець) укладено договір «Про надання послуг» № 22/02 від 22.02.2011 року (умовно Договір № 2).

Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати на користь замовника наступні роботи:

- обслуговування та приведення в належний вигляд всієї території бази;

- роботи по профілактичному обслуговуванню техніки замовника;

- профілактичний ремонт сантехніки;

- очистка систем водного опалення та водопостачання, радіаторів опалення;

- профілактичний ремонт котельні;

- ремонт складів-холодильників;

- технічно-профілактичне обслуговування зарядної майстерні.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 304 000 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 50 666,67 грн.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_1

На виконання умов договору між сторонами складено акти прийому - передачі послуг № 1,2 від 25.02.2011 та № 3 від 28.02.2011 на загальну суму 304 000 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 50 666,67 грн., в яких у свою чергу зазначено, що вони підписані з боку виконавця ОСОБА_1

На адресу позивача ТОВ «РМА-Груп» видано податкові накладні № 357 та № 356 від 25.02.2011 та № 358 від 28.02.2011 на загальну суму 304 000 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 50 666,67 грн. із зазначенням, що вони підписані ОСОБА_1

До матеріалів справи надано банківські виписки в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору.

При цьому, під час розгляду справи сторонами не заперечувався та визнавався той факт, що на момент вчинення спірних операцій, тобто у 2010-2011 роках, зареєстрованим в ЄДР директором ТОВ «РМА-Груп» був саме гр. ОСОБА_1

З аналізу зазначених договорів вбачається, що їх сторонами було обумовлено надання з боку ТОВ «РМА-Груп» позивачу широкого спектру послуг, від надання юридичних послуг до, зокрема, ремонту сантехніки.

У той же час, як встановлено в ході перевірки та під час розгляду справи, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11, який набрав законної сили 18.10.2011 та засвідчена судом копія якого залучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винним за ст. ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбуття покарання.

Так, з наведеного вироку вбачається, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, та ч. 2 ст. 358 КК України, повністю та дав покази про те, що він є одноособовим засновником ТОВ «РМА-Груп». По суті обвинувачений зазначив, що за грошову винагороду у 500 грн. взяв участь у придбанні ТОВ «РМА-Груп» не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності гр. ОСОБА_2, а можливо й інших осіб.

Відтак, як по суті резюмує ДПІ, операції носили нікчемний характер, а отже, первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими операціями та на підставі первинних документів, які не мають юридичного значення.

За таких обставин, ДПІ в Акті перевірки позивача приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, як зазначає ДПІ, позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року та 1 квартал 2011 року на загальну суму 65 124 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у жовтні 2010 року, лютому та березні 2011 року на загальну суму 52 099,50 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи з указуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Що стосується оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, суд керується у взаємозв'язку з вищенаведеним також положеннями Податкового кодексу України, які почали діяти з 01.01.2011 року:

- а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»),

- положення ПК України (щодо ПДВ), а саме: п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку).

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає , що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути складені за фактично вчиненою операцією, підписані уповноваженою особою (за наявності волі цієї особи). В первинних документах обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій позбавляє юридичної значимості первинні документи для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування податкових вигод.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезгаданим вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11, який набрав законної сили та яким засуджено директора ТОВ «РМА-Груп» - ОСОБА_1 за ст. 205 ч.2 КК України (Фіктивне підприємництво , тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам) та за ст. 358 ч. 2 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів ), а також взаємопов'язаними з цим вироком показами цієї особи, наданими нею в якості обвинуваченого, спростовуються доводи позивача щодо виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Зокрема, судом у зазначеній справі встановлено, що в червні 2010 року в невстановлений слідством день та час ОСОБА_1 знаходячись в м. Києві в невстановленому слідством місті, вступив в попередню змову з особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про перереєстрацію на його ім'я в органах державної влади за винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "РМА-Груп", без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності цієї особи та інших осіб . При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено та ОСОБА_1, домовились про підписання останнім статутних та інших документів по створенню ТОВ "РМА-Груп", а також про те, що до діяльності ТОВ "РМА-Груп" ОСОБА_1 не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді директора товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп" будуть займатись інші особи . Також, невстановлена слідством особа повідомила ОСОБА_1, що до перереєстрації цього товариства він не буде мати ніякого відношення та безпосередньою реєстрацією товариства в органах державної влади будуть займатись інші особи , а після підготування необхідних документів по придбанню ТОВ "РМА-Груп" ОСОБА_1 необхідно буде їх підписати у нотаріуса.

ОСОБА_1, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій , запропонованих йому особою, матеріали відносно якої виділено, як майбутнього засновника та власника придбаного товариства, усвідомлюючи, що підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності цієї особи , з корисливих спонукань погодився на таку пропозицію, передав цій особі, з метою підготування необхідних реєстраційних документів по створенню ТОВ "РМА-Груп", копії сторінок свого паспорту серії НОМЕР_4 виданого Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київський області 24.05.2002 року та довідку Тетіївської МДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_3.

Після чого особа, матеріали відносно якої виділено, повідомила ОСОБА_1 про необхідність підписання 01.07.2010 року реєстраційних документів ТОВ "РМА-Груп" в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_1, на що ОСОБА_1 надав свою згоду, взявши для підписання документів по створенню товариства свій паспорт серії НОМЕР_4 виданого Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київський області 24.05.2002 року та довідку Тетіївської МДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_3, прибувши в обумовлене з цією особою офісне приміщення.

Перебуваючи 01.07.2010 року в денний час доби в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю , яка передбачена Статутом ТОВ "РМА-Груп", усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, знаючи, що здійснює придбання ТОВ "РМА-Груп" для прикриття незаконної діяльності особи , матеріали відносно якої виділено, та він, в цілому, набуває право власності на товариство, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3: Статут ТОВ "РМА-Груп" в новій редакції та довіреність на вповноваження ОСОБА_4 представляти його інтереси як учасника з приводу державної реєстрації товариства в органах державної влади, чим вчинив дії, направлені на придбання суб'єкта підприємництва.

Після підписання ОСОБА_1 Статуту ТОВ "РМА-Груп" в новій редакції, довіреності на вповноваження ОСОБА_4 представляти його інтереси як учасника з приводу державної реєстрації товариства в органах державної влади, протоколу Зборів Учасників ТОВ "РМА-Груп" від 29.06.2010 року та наказ № 1/10 про призначення з 02.07.2010 року ОСОБА_1 на посаду директора товариства, вказані документи були передані для здійснення перереєстрації товариства на ОСОБА_1 в органах державної влади.

Як зазначено у вироку суду, підписання ОСОБА_1 зазначених офіційних документів ТОВ "РМА-Груп" дало змогу здійснити 05.07.2010 року перереєстрацію товариства в Голосіївський районній у м. Києві державній адміністрації за № 10681050011005084, в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 12.07.2010 року отримати довідку про взяття на облік платника податків, здійснити реєстрацію товариства в державних цільових фондах. Придбання ОСОБА_1 юридичної особи - ТОВ "РМА-Груп" було здійснено в порушення вимог статті 5 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, згідно якої підприємство створюється: «згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним органу підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими Законами України».

Встановлено також, що діяльність особи, матеріали відносно якого виділено, що придбала за участю ОСОБА_1 ТОВ "РМА-Груп" здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства.

За таких обставин , з аналізу сукупності зазначених матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та в період оформлення спірних операцій не здійснювала господарської діяльності (дій) від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження та їх не реалізовувала, договори та первинні документи не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції, які фактично не виконувались та їх оформлення не забезпечено зв'язком із господарською діяльністю підприємства-контрагента.

В контексті наведеного слід зазначити, що з показів цієї особи, наданих під час розгляду кримінальної справи судом, вбачається, що ця особа не уповноважувала інших осіб на вчинення юридично значимих дій (господарських операцій) від імені контрагента в той період, коли рахувалася номінальним директором, та під час розгляду справи таких осіб не встановлено у т.ч. за відомостями з ЄДР.

Вищезгадана особа, яка, як зазначено у її показах, перевірених під час розгляду кримінальної справи, фактично не мала відношення до діяльності контрагента, будь-яких операцій від імені цього контрагента не проводила та первинних документів не складала .

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власних або залучених трудових ресурсів відповідної кваліфікації (у сфері права та у сфері надання профілактичних послуг), що вказує на недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Наведені відомості, у т.ч. щодо наявності фахівців у контрагентів, зокрема, персоніфіковані відомості, відомості щодо освіти, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою. Зазначені відомості, при цьому, витребовувались у позивача відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У той же час, суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій (надання юридичних послуг та надання профілактичних послуг) зі своїм контрагентом ТОВ «РМА - Груп» позивачем також не було надано до суду доказів, які є базовими відносно предмету доказування у спірних відносинах та які зазвичай супроводжують операції такого роду, а саме: 1) довіреностей, виданих працівникам ТОВ «РМА - Груп» для представлення інтересів позивача (щодо операцій з придбання юридичних послуг); 2) копій претензій/скарг підготовлених працівниками контрагента на адресу третіх осіб (з доказами їх підготовки ТОВ «РМА-Груп» та доказами їх направлення таким особам (щодо операцій з придбання юридичних послуг)); 3) доказів участі працівників контрагента при проведенні перевірок позивача та/або його дочірніх структур, у т.ч. копій позовних заяв з відмітками суду про їх отримання, копії ухвал суду та інших процесуальних документів з відомостями щодо участі представників ТОВ «РМА-Груп» у судових процесах, копій скарг та заперечень щодо оскарження результатів перевірок тощо).

Зазначені відомості, при цьому, також витребовувались у позивача ще відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Окремо суд зазначає, що первинні документи не містять деталізації змісту операцій, мають загальне посилання на виконання послуг, що у свою чергу позбавляє ці документи юридичної значимості для цілей формування даних податкового обліку.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, спростовується виконання спірних операцій з надання послуг правового характеру та профілактичних послуг контрагентом позивача, основним видом діяльності якого задекларовано будівництво будівель , на користь позивача. Складені у зв'язку з цим первинні документи та податкові накладні за операціями, щодо яких (операцій) створена видимість їх вчинення, не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а відтак суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми податкового законодавства, у взаємозв'язку з вимогами законодавства з питань бухгалтерського обліку, пов'язують можливість правомірного формування позивачем спірних сум податкових вигод, що, в свою чергу, зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а відтак підстав для їх скасування не має у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» (код з ЄДР 31923768; адреса: 02066, м. Київ, вул. Каховська, 64) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін