Ухвала

від 13.11.2013 по справі 826/4976/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4976/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позов до про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 13.02.2013 № 0001542220 та № 0001552220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року та прийняти

нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» (код ЄДР 31923768) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «РМА-Груп» (код ЄДР 33493581) за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2012 № 3411/22-222/31923768 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення використано, зокрема, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11, згідно якого визнано ОСОБА_3 (оформленого директора підприємства-контрагента) винним за ст. ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. В силу ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбуття покарання.

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «РМА-Груп» (Виконавець) укладено договір «Про надання юридичних послуг» № 01/06 від 01.06.2010 року (умовно Договір № 1).

Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) наступні юридичні послуги:

- надання усних і письмових консультацій з питань чинного законодавства;

- складання необхідних заяв та документів від імені замовника;

- представляти інтереси замовника в органах державної влади, в організаціях, установах та підприємствах;

- брати участь у підготовці різного роду договорів;

- інші юридичні послуги, що будуть необхідні замовнику в процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 8 597,00 грн.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_3

На виконання умов договору між сторонами складено акт прийому - передачі послуг від 07.10.2010 на суму 8 597,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 1 432,83 грн., в якому у свою чергу зазначено, що він підписаний з боку виконавця ОСОБА_3

На адресу позивача ТОВ «РМА-Груп» видано податкову накладну № 454 від 07.10.2010 на суму 8 597,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 1 432,83 грн. із зазначенням, що вона підписана ОСОБА_3

До матеріалів справи надано банківську виписку в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору.

Окрім того, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи також встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «РМА-Груп» (Виконавець) укладено договір «Про надання послуг» № 22/02 від 22.02.2011 року (умовно Договір № 2).

Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати на користь замовника наступні роботи:

- обслуговування та приведення в належний вигляд всієї території бази;

- роботи по профілактичному обслуговуванню техніки замовника;

- профілактичний ремонт сантехніки;

- очистка систем водного опалення та водопостачання, радіаторів опалення;

- профілактичний ремонт котельні;

- ремонт складів-холодильників;

- технічно-профілактичне обслуговування зарядної майстерні.

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 304 000 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 50 666,67 грн.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_3

На виконання умов договору між сторонами складено акти прийому - передачі послуг № 1,2 від 25.02.2011 та № 3 від 28.02.2011 на загальну суму 304 000 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 50 666,67 грн., в яких у свою чергу зазначено, що вони підписані з боку виконавця ОСОБА_3

На адресу позивача ТОВ «РМА-Груп» видано податкові накладні № 357 та № 356 від 25.02.2011 та № 358 від 28.02.2011 на загальну суму 304 000 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 50 666,67 грн. із зазначенням, що вони підписані ОСОБА_3

До матеріалів справи надано банківські виписки в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору.

При цьому, під час розгляду справи сторонами не заперечувався та визнавався той факт, що на момент вчинення спірних операцій, тобто у 2010-2011 роках, зареєстрованим в ЄДР директором ТОВ «РМА-Груп» був саме гр. ОСОБА_3

З аналізу зазначених договорів вбачається, що їх сторонами було обумовлено надання з боку ТОВ «РМА-Груп» позивачу широкого спектру послуг, від надання юридичних послуг до, зокрема, ремонту сантехніки.

З вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по кримінальній справі № 1-1198/11, вбачається, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, та ч. 2 ст. 358 КК України, повністю та дав покази про те, що він є одноособовим засновником ТОВ «РМА-Груп». По суті обвинувачений зазначив, що за грошову винагороду у 500 грн. взяв участь у придбанні ТОВ «РМА-Груп» не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності гр.ОСОБА_4, а можливо й інших осіб.

ДПІ вважає, що операції носили нікчемний характер, а отже, первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими операціями та на підставі первинних документів, які не мають юридичного значення.

За таких обставин, ДПІ в Акті перевірки позивача приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), в результаті чого, як зазначає ДПІ, позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року та 1 квартал 2011 року на загальну суму 65 124 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у жовтні 2010 року, лютому та березні 2011 року на загальну суму 52 099,50 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, пп. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксуютьфакти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути складені за фактично вчиненою операцією, підписані уповноваженою особою (за наявності волі цієї особи). В первинних документах обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

З матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та в період оформлення спірних операцій не здійснювала господарської діяльності (дій) від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження та їх не реалізовувала, договори та первинні документи не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції, які фактично не виконувались та їх оформлення не забезпечено зв'язком із господарською діяльністю підприємства-контрагента.

Не надано доказів наявності у контрагента власних або залучених трудових ресурсів відповідної кваліфікації (у сфері права та у сфері надання профілактичних послуг), що вказує на недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Наведені відомості, у т.ч. щодо наявності фахівців у контрагентів, зокрема, персоніфіковані відомості, відомості щодо освіти, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою. Зазначені відомості, при цьому, витребовувались у позивача відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі.

На підтвердження фактичного здійснення спірних операцій (надання юридичних послуг та надання профілактичних послуг) зі своїм контрагентом ТОВ «РМА - Груп» позивачем також не було надано до суду доказів, які є базовими відносно предмету доказування у спірних відносинах та які зазвичай супроводжують операції такого роду, а саме: 1) довіреностей, виданих працівникам ТОВ «РМА-Груп» для представлення інтересів позивача (щодо операцій з придбання юридичних послуг); 2) копій претензій/скарг підготовлених працівниками контрагента на адресу третіх осіб (з доказами їх підготовки ТОВ «РМА-Груп» та доказами їх направлення таким особам (щодо операцій з придбання юридичних послуг)); 3) доказів участі працівників контрагента при проведенні перевірок позивача та/або його дочірніх структур, у т.ч. копій позовних заяв з відмітками суду про їх отримання, копії ухвал суду та інших процесуальних документів з відомостями щодо участі представників ТОВ «РМА-Груп» у судових процесах, копій скарг та заперечень щодо оскарження результатів перевірок тощо).

Первинні документи не містять деталізації змісту операцій, мають загальне посилання на виконання послуг, що у свою чергу позбавляє ці документи юридичної значимості для цілей формування даних податкового обліку.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013 № 0001542220 та № 0001552220.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.