Постанова

від 18.09.2013 по справі 826/13940/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/249

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2013 року 17:21 № 826/13940/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна мережа" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 0002682270, № 0002692270, за участі представників сторін:

представник позивача Гавчук В.А.;

представник відповідача Декань М.І.;

свідок ОСОБА_3,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна мережа" (далі - позивач, ТОВ "Будівельна мережа") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 0002682270, № 0002692270 (далі - ППР № 0002682270 та ППР № 0002692270).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13940/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13940/13-а, призначено справу до судового розгляду, викликано в якості свідка по даній справі директора ТОВ "Будівельна мережа" ОСОБА_3 та визнано обов'язковою його явку в судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "Будівельна мережа" до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування протоколів від 11.03.2013 № 37 (серія КР № 244245), № 38 (серія КР № 244246).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.02.2013 по 01.03.2013 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Вест Інтер'єр" (код за ЄДРПОУ 36946659) за період з 01.12.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 № 124/1-22-70-32766966 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002682270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 100 406,00 грн. (за основним платежем - 80 325,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 081,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 80 325,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 70 000,00 грн., за І півріччя 2012 року на суму 78 750,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 80 325,00 грн., за 2012 рік на суму 80 325,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002692270, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 95 624,00 грн. (за основним платежем - 76 499,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 125,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 76 499,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 4 167,00 грн., за січень 2012 року на суму 15 833,00 грн., за лютий 2012 року на суму 28 333,00 грн., за березень 2012 року на суму 18 333,00 грн., за червень 2012 року на суму 8 333,00 грн., за липень 2012 року на суму 1 500,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "Будівельна мережа" зареєстровано 05.12.2003 за № 10681200000008411 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 32766966). Місцезнаходження позивача: 03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 37-а, кв. 2.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.12.2003 за № 10309. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є будівництво будівель; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; інші монтажні роботи; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; діяльність у сфері інжинірингу.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Вест Інтер'єр" є будівельні та монтажні роботи; зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд; роботи з опорядження конструкцій та устаткування; монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Вест Інтер'єр" за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 12.12.2011 між позивачем від імені директора ОСОБА_3 та ТОВ "Вест Інтер'єр" від імені директора ОСОБА_4 було укладено договір № 12/12-11 (Т. 1, арк. 106).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Вест Інтер'єр" (Субпідрядник) на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи по об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1, та зобов'язання позивача (Підрядник) на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити вказані будівельні роботи.

Склад будівельних робіт вказаний в кошторисі (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані будівельні роботи від ТОВ "Вест Інтер'єр" було надано суду копії платіжних доручень, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних, виписки з банку по особовому рахунку (Т. 1, арк. 10 - 16, 30 - 38, 51 - 56, 58 - 62, 66, 68 - 69, 72, 74 - 76, 78 - 79, 150 - 151, 154, 156 - 158, 163, 167, 169, 171 - 173).

Крім цього, судом встановлено, що 12.01.2012 між позивачем від імені директора ОСОБА_3 та ТОВ "Вест Інтер'єр" від імені директора ОСОБА_4 було укладено договір № 12/01-12 (Т. 1, арк. 107).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Вест Інтер'єр" (Субпідрядник) на умовах, визначених договором, виконати будівельні роботи по об'єкту за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 191, та зобов'язання позивача (Підрядник) на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити вказані будівельні роботи.

Склад будівельних робіт вказаний в кошторисі (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані будівельні роботи від ТОВ "Вест Інтер'єр" було надано суду копії платіжних доручень, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних, виписки з банку по особовому рахунку (Т. 1, арк. 17 - 24, 39 - 52, 54 - 55, 57, 59 - 61, 63 - 65, 67 - 71, 73 - 75, 77 - 80, 152 - 155, 157, 159 - 161, 164 - 168).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 - грудні 2012 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно умов договорів № 12/12-11 від 12.12.2011 та № 12/01-12 від 12.01.2012 склад будівельних робіт вказаний в кошторисах (додатках № 1 до цих договорів), які є невід'ємною частиною цих договорів. Однак, позивач не надав суду вказані кошториси, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, які саме будівельні роботи надавались позивачу його контрагентом.

Суд звертає увагу, зокрема, на те, що позивач не надав суду жодних доказів транспортування будівельних матеріалів, які використовувались для здійснення будівельних робіт контрагентом, та наявності складу, на якому зберігалися вказані будівельні матеріали, не надав довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідних будівельних матеріалів, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідних будівельних матеріалів з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Позиція відповідача ґрунтується на письмових поясненнях гр. ОСОБА_4 наданих 29.10.2012 оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва старшому лейтенанту податкової міліції Кириленко С.В. (Т. 1, арк. 199 - 200), згідно яких засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ "Вест Інтер'єр" ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово безробітний, зазначив, що печатки ТОВ "Вест Інтер'єр" особисто не отримував і вказаної печатки у нього ніколи не було. Як директор підприємства, ніяких договорів не укладав, податкові накладні, акти виконаних робіт не складав та не підписував. Ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вест Інтер'єр" не має, такою діяльністю не займався і нікого на це не уповноважував. Податкову звітність не складав, до податкових органів не подавав, свідоцтво платника ПДВ не отримував, чим займалось вказане підприємство, де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи вказаного підприємства, а також печатка ТОВ "Вест Інтер'єр" - йому невідомо.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Вест Інтер'єр" гр. ОСОБА_4 в копіях довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних виконані іншою особою.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Вест Інтер'єр" з ТОВ "Будівельна мережа" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Будівельна мережа" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості будівельних робіт, оформлених як придбані у ТОВ "Вест Інтер'єр".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично будівельні роботи ТОВ "Вест Інтер'єр" позивачу не надавалися та не були використані у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів надання будівельних робіт та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих робіт, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Судом не отримано належних доказів надання ТОВ "Вест Інтер'єр" відповідних будівельних робіт позивачу та використання позивачем отриманих робіт у власній господарській діяльності. Також встановлено, що податкові накладні підписані невстановленою особою.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо податкові накладні підписані невстановленою особою від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ "Вест Інтер'єр", зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені гр. ОСОБА_4 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання будівельних робіт, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такий підхід до аналогічних правовідносин закріплено також постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими, а оскаржувані ППР № 0002682270 та ППР № 0002692270 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Будівельна мережа" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна мережа" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2013.