Постанова

від 16.09.2014 по справі 826/13940/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13940/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року №0002682270, №0002692270,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» (далі - позивач, ТОВ «Будівельна мережа») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року №0002682270, №0002692270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будівельна мережа» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна мережа» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Вест Інтер'єр» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №124/1-22-70-32766966.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги чинного законодавства України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 76499,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 80325,00 грн.

На підставі акту від 11.03.2013 року №124/1-22-70-32766966 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0002682270, яким ТОВ «Будівельна мережа» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 100406,00 грн., у тому числі: 80325,00 грн. - за основним платежем та 20081,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002692270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 95624,00 грн., у томі числі: 76499,00 грн. - за основним платежем та 19125,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом ТОВ «Вест Інтер'єр» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові приписи містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Вест Інтер'єр» на підставі договорів від 12.12.2011 року №12/12-11 та від 12.01.2012 року №12/01-12 підтверджується необхідною первинною документацією, а саме: довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, реєстрами податкових накладних та самими податковими накладними.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вказані первинні документи складені у відповідності з вимогами, закріпленими в ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Таким чином, оскільки витрати позивача при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Вест Інтер'єр» у період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, рух коштів за спірними господарськими операціями підтверджується належною бухгалтерською документацією, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеним контрагентом є не обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, зокрема, вмотивоване відомостями, що містяться в матеріалах досудового слідства по відношенню до директора контрагента позивача ТОВ «Вест Інтер'єр» Репіна К.І., відповідно до яких зазначена особа заперечує свою участь в діяльності даного товариства.

Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності відповідного вироку суду, в якому було б встановлено факт здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності, а також відсутні жодні висновки почеркознавчої експертизи, які б підтверджували, що дійсно спірна первинна документація завірена від імені ТОВ «Вест Інтер'єр» не його директором, а іншою особою.

Таким чином, зазначені обставини носять ймовірний характер, що вже саме по собі виключає можливість прийняття їх до уваги колегією суддів, оскільки судове рішення повинно відповідати вимогам ст.159 КАС України та в жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч положеням ч.2 ст.71 КАС України, не довело правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року №0002682270, №0002692270 та не переконало суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Натомість, апелянт надав як до суду першої інстанції, так і під час здійснення апеляційного провадження у справі, достатні та необхідні в розумінні ст.70 КАС України докази, якими повністю підтверджуються його доводи та спростовуються висновки суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року №0002682270, №0002692270 задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0002682270, №0002692270 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.