Рішення

від 16.09.2013 по справі 906/987/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2013 р. Справа № 906/987/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хорошайло Н.В. (довіреність №0107/04 від 01.07.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (м.Радомишль, Житомирська область)

про стягнення 56113,08 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "СТС_Генпідряд" на свою користь 56113,08 грн. заборгованості за договором поставки №131201 від 13.12.12., з яких 47501,62 грн. - основний борг, 95,00 грн. - інфляційні, 632,49 грн. - 3% річних, 4750,16 грн. - штраф та 3133,81 грн. - пеня.

Ухвалою від 03.09.13 суд замінив неналежного відповідача у справі - Приватне підприємство "СТС-Генпідряд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Котовського, 35).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №131201, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

За даними позивача, 13.01.13 відповідач перерахував кошти в сумі 99159,50грн. в рахунок майбутньої поставки товару.

21.01.13 позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 146661,12грн., що підтверджується видатковою накладною №000163575 (а.с.18).

Згідно п.3.4.3 договору, остаточний платіж покупець сплачує протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня повідомлення постачальником покупцю про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки позивач не зазначає у позовній заяві дату повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, а товар відповідач отримав, суд вважає п'ятиденний строк для оплати товару рахувати з дати отримання товару відповідачем, тому останній день оплати за поставлений товар є 25.01.13.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами №0706/05 від 07.06.13, №1906/03 від 19.06.13 звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (а.с.19,21), однак у відповідь на вимогу позивача відповідач повідомив про те, що заборгованість буде оплачена впродовж п'яти місяців, у зв'язку з поставленим позивачем товаром не належної якості (а.с.20).

Таким чином, на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 47501,62грн. (146661,12-99159,50).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 47501,62грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.5 договору просить стягнути з відповідача пеню та штраф, що згідно розрахунку позивача становить 3133,81 грн. пені, 4750,16грн. штрафу (а.с.6).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 21.01.13 по 01.07.13 і становить 3133,81 грн.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, останній день, коли зобов'язання мало бути виконане є 25.01.13.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 25.01.13 (останній день розрахунку) по 01.07.13 (згідно розрахунку позивача), що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 3036,20 грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 97,61грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його нарахування правильним та таким, що підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача за період з 21.01.13 по 01.07.13 становить: 95,00 грн. інфляційних та 632,49 грн. 3% річних (а.с.5).

Обрахувавши суму 3% річних, за період з 25.01.13 по 01.07.13,суд дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню частково в розмірі 612,97грн.

В частині стягнення інфляційних рарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений в січні 2013 року, оскільки відповідач,згідно договору, мав оплатити одержаний товар в січні 2013року.

Разом з тим, визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси, оскільки обраховуючи збитки від інфляції за період заборгованості з 21.01.13 по 01.07.13 при розрахунку позивач упустив і не врахував індекс інфляції за червень та липень місяці 2013 року.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.5), з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків господарський суд встановив, що інфляційні процеси за період з лютого 2013 по липень 2013 не вдбувались, позивач не зазнав збитків від інфляційних процесів,тому в задоволенні вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 55900,95грн., з яких: 47501,62грн. боргу, 3036,20грн. пені, 612,97грн. 3% річних, 4750,16грн. штрафу.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Котовського,35; фактична адреса: 02068,м.Київ,вул.Урлівська,8,офіс123; код 32375423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (03038, м.Київ, Солом'янський район, вул.Нововокзальна,21; код 31204496):

- 47501,62грн. боргу,

- 3036,20грн. пені,

- 612,97грн. 3% річних,

- 4750,16грн. штрафу,

- 1714,00грн. судового збору.

3.В задоволенні позову в частині стягнення 95,00грн. інфляційних, 19,52грн. 3% річних, 97,61грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 23.09.2013

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу ТОВ "Інтергіпс-Україна" (рек. з повідом.)