Рішення

від 24.09.2013 по справі 919/1006/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа № 919/1006/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139)

до Публічного акціонерного товариства «Взуттєва фабрика» (99011, м. Севастополь, наб. Корнілова, будинок 9, ідентифікаційний код 03058767)

про стягнення 17000,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ПАТ «Банк «Таврика») : Мартинко А.М. - представник, довіреність № 33 від 09.07.2013;

відповідача (ПАТ «Взуттєва фабріка): Позняков С.О. - представник, довіреність б/н від 23.09.2013;

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Взуттєва фабрика» про стягнення 17000 грн .

Ухвалою від 28.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами у справі існували орендні правовіносини на підставі договору оренди № 9-оф/11 від 01.07.2011 нежитлового приміщення, відповідно до якого ПАТ «Банк «Таврика» виступало Орендарем нежитлових приміщень площею 70 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м.Севастополь, наб.Корнилова, 9. Строк договору було встановлено до 31.12.2013.

Постановою правління Національного Банку України від 20.12.2012 № 548 ПАТ «Банк «Таврика» було віднесено до категорії неплатоспроможних, в подальшому було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку, у зв`язку з чим, 22.03.2013 збоку банку на адресу Орендодавця за договором оренди від 01.07.2011 - відповідача у даній справі, було надіслано лист з пропозицією припинити орендні відносини.

Позивач посилається на той факт, що з 29.03.2013 орендні правовідносини між сторонами у справі припинено за згодою сторін, 02.08.2013 на адресу ПАТ «Взуттєва фабрика» було направлено лист з проханням повернути суму в розмірі 17000,00 грн., сплачену як гарантійний платіж у виконання пункту 4.4 договору - за останній місяць оренди.

Неповернення Публічним акціонерним товариством «Взуттєва фабрика» суми в розмірі 17000,00 грн. стало підставою для звернення з позовом про її стягнення в примусовому порядку.

У судовому засіданні 24.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Предстанвик ПАТ «Взуттєва фабрика» у судовому засіданні 24.09.2013 з доводами позову не погодився, вважає відсутніми підстави для повернення спірної суми позивачу з огляду на пункт 7.4 договору, згідно з яким у випадку досторокового розірвання договору за ініціативою Орендаря, орендна плата, сплачена за останній місяць оренди у відповідності з пунктом 4.4 договору, не повертається і вважається штрафом.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

01.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «Взуттєва фабрика» - Орендодавець, та Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» - Орендар, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9-оф/11, предметом якого, згідно з пунктом 1.1, є нежитлові приміщення площею 70 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м.Севастополь, наб.Корнилова, 9.

Строк дії договору, відповідно до пункту 5.2, встановлено до 31.12.2013.

Платіжним дорученням № 04150 від 27.07.2011 ПАТ «Банк «Таврика» сплатило на користь ПАТ «Взуттєва фабрика» 17000,00 грн. в якості гарантійного платежу за грудень 2013 року за оренду приміщень відповідно до пункту 4.4 договору (а.с.15).

Постановою правління Національного Банку України від 20.12.2012 № 548 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Таврика» (а.с.21).

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2013 № 17 та № 18 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Таврика» з 21.03.2013, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк»Таврика» начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А. (а.с.19-20).

22.03.2013 ПАТ «Банк «Таврика» направило на адресу ПАТ «Взуттєва фабрика» лист, в якому, посилаючись на обставини щодо ліквідації банку, просило з 29.03.2013 з 18:00 год припинити дію Договору оренди нежитлових приміщень № 9-оф/11 від 01.07.2011 за адресою: м.Севастополь, наб Корнилова, 9 (а.с.16).

29.03.2013 між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Взуттєва фабрика» було складено акт сдачі-прийомки нежитлового приміщення, згідно з яким, з моменту підписання даного акту всі зобов`язання Сторін, які виникли на підставі договору оренди, припиняються (а.с.14).

02.08.2013 ПАТ «Банк «Таврика» направило на адресу ПАТ «Взуттєва фабрика» лист № 3036, в якому позивач просив повернути суму в розмірі 17000,00 грн., сплачену як гарантійний платіж у виконання пункту 4.4 договору - за останній місяць оренди (а.с.17).

На вказаний лист ПАТ «Взуттєва фабрика» надало відповідь, в якому вважає відсутніми підстави для повернення суми в розмірі 17000,00 грн. з огляду на пункт 7.4 договору, згідно з яким у випадку досторокового розірвання договору за ініціативою Орендаря, орендна плата, сплачена за останній місяць оренди у відповідності з пунктом 4.4 договору, не повертається і вважається штрафом.

Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку, сторони врегулювали свої відносини договором оренди нежитлових приміщень № 9-оф/11 від 01.07.2011, в якому, поряд з іншими умовами, які стосуються орендних правовідносин, погодили між собою пункт 4.4, відповідно до якого орендну плату за останній місяць оренди Орендар перераховує протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору.

Також сторони на власний розсуд погодили в договорі пункт 7.4, згідно з яким у випадку досторокового розірвання договору за ініціативою Орендаря або за ініціативою Орендодаіця у зв`язку з неналежним виконанням Орендарем умов даного договору, орендна плата, сплачена за останній місяць оренди у відповідності з пунктом 4.4 договору, не повертається і вважається штрафом.

Фактично, мало місце розірвання договору оренди саме за ініціативою Орендаря - ПАТ «Банк «Таврика» з посиланням на обставини щодо ліквідації банку.

За таких обставин, суд вважає правомірними доводи відповідача у даній справі щодо наявності підстав вважати суму в розмірі 17000 грн. штрафом та, як наслідок, відсутності підстав для її повернення позивачу.

Із змісту підписаного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Взуттєва фабрика» Акту від 29.03.2013 сдачі-прийомки нежитлового приміщення також вбачається, що сторони не мають один до одного яких-небудь претензій або вимог майнового характеру. З моменту підписання даного акту всі зобов`язання Сторін, які виникли на підставі договору оренди, припиняються.

При цьому, суд не може погодитись з посиланням ПАТ «Банк «Таврика» на статтю 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пунктом 4 частини 2 якої передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку .

Суд вважає помилковим посилання позивача на вказану норму закону, оскільки сума в розмірі 17000 грн. не являється заборгованістю банку перед іншими особами, а навпаки, є сумою, яка, на думку самого банку, має бути йому повернута.

На підставі викладеного, керуючись статтями 85-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис Погребняк О.С.

Повне рішення складено та

підписано 25.09.2013.

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 25.09.2013