Постанова

від 11.12.2013 по справі 919/1006/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 919/1006/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

на рішення господарського суду міста Севастополя

від 24.09.2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 23.10.2013 року

у справі № 919/1006/13

господарського суду міста Севастополя

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

до Публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика"

про стягнення 17 000 грн.

за участю представників:

позивача - Онищука Д.В.

відповідача - Познякова С.О.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" про стягнення з відповідача 17000 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.09.2013 року (суддя Погребняк О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року (судді: Плут В.М., Балюкова К.Г., Голик В.С.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01 липня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Взуттєва фабрика" (орендодавцем) та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9-оф/11, строком дії до 31 грудня 2013 року, згідно якого відповідачем передано позивачу у користування нежитлові приміщення, площею 70 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м.Севастополь, наб. Корнилова, 9.

Вартість щомісячної орендної плати визначена в сумі 17 000 грн. Орендна плата за перший і останній місяці оренди сплачується орендарем протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору (пп. 4.1., 4.3., 4.4. договору).

27 липня 2011 року на виконання умов пункту 4.4. договору позивачем перераховано відповідачу 17 000 грн. в якості гарантійного платежу за оренду за грудень 2013 року, що підтверджується меморіальним ордером № 04150.

Постановою правління Національного Банку України від 20 грудня 2012 року № 548 відкликано банківську ліцензію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2013 року №№ 17, 18 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" з 21 березня 2013 року; призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк"Таврика" начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А.

22 березня 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" направило на адресу публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" листа про припинення дії договору з 29 березня 2013 року у зв"язку з ліквідацією.

29 березня 2013 року між сторонами підписано акт, на підставі якого орендар повернув орендодавцеві об"єкт оренди. В цьому ж акті сторони домовились про відсутність будь-яких претензій майнового характеру. Крім того, з моменту підписання акта всі зобов"язання сторін за договором припиняються.

02 серпня 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" направило на адресу публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" листа за вих. № 3036 про повернення грошових коштів у сумі 17 000 грн., сплачених за останній місяць оренди (грудень 2013 року).

Публічне акціонерне товариство "Взуттєва фабрика", в свою чергу, відмовилось від повернення цієї суми з посиланням на пункт 7.4. договору, згідно якого у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, орендна плата, сплачена за останній місяць оренди відповідно до пункту 4.4. договору, не повертається і вважається штрафом.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача повернути грошові кошти у розмірі 17 000 грн., перераховані позивачем в якості орендної плати за грудень 2013 року за договором оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року, внаслідок припинення з 29 березня 2013 року орендних правовідносин між сторонами за ініціативою орендаря.

Крім того, мотивуючи позовні вимоги щодо безпідставності утримання відповідачем вказаної суми, як санкції у вигляді штрафу, передбаченого пунктом 7.4. договору, позивач послався на норми пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку з дня призначення уповноваженої особи банку.

Частиною 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України передбачена свобода сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також обов'язковість договору для виконання сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, послався на домовленість сторін, викладену в пункті 7.4. договору, щодо можливості утримання орендодавцем грошових коштів, сплачених орендарем в якості орендної плати за останній місяць оренди, як санкції у вигляді штрафу, у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що розірвання договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року відбулось саме з ініціативи позивача, що виключає право останнього вимагати повернення грошових коштів у розмірі 17 000 грн., які є штрафом за дострокове розірвання договору. Крім того, відсутність у сторін будь-яких майнових претензій також підтверджена актом про повернення майна від 29 березня 2013 року.

Спростовуючи посилання позивача на норми статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", господарськими судами попередніх інстанцій вірно зазначено про неправильне тлумачення її позивачем, оскільки заявлений розмір грошових коштів є відповідальністю за дострокове розірвання договору (штрафом).

Крім того, як зазначалось, грошові кошти у розмірі 17 000 грн. сплачені позивачем в якості орендної плати за останній місяць оренди 27 липня 2011 року, в той час як вищевказаною нормою передбачено припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку з дня призначення уповноваженої особи Фонду, яке відбулось 20 березня 2013 року.

Враховуючи те, що відповідачу перераховані грошові кошти на виконання умов договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року, грунтуються на вимогах закону висновки господарських судів про неможливість застосування до даних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач.

З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про необхідність застосування до спірних вимог статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не заслуговують на увагу, оскільки наявність або відсутність повноважень у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є предметом даного спору.

Інші посилання касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 919/1006/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Н.О. Кочерова