Постанова

від 23.10.2013 по справі 919/1006/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 919/1006/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика");

відповідача: не з'явився (публічне акціонерне товариство "Взуттєва фабрика");

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 24 вересня 2013 року у справі № 919/1006/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (вул. Дмитрівська, 92-94, м. Київ 135, 01135)

до публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" (наб. Корнілова, буд.9, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 17000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

28 серпня 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" про стягнення 17000,00 грн. (а.с. 2-5).

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 11, 16, 509, 525, 526, 530, 759, 786, 1212 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського процесуального кодексу України, статті 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мотивовані відмовою відповідача повернути грошові кошти у розмірі 17000,00 грн. за грудень 2013 року, які були перераховані позивачем на виконання умов договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року. Як на підставу повернення зазначених грошових коштів, позивач посилається на факт припинення з 29 березня 2013 року орендних правовідносин між сторонами, у зв'язку з ліквідацією банку та призначенням уповноваженої особи Фонду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 вересня 2013 року у справі № 919/1006/13 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 91-93).

Рішення обґрунтовано тим, що посилання позивача на норми статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є помилковим, оскільки сума в розмірі 17000,00 грн. не є заборгованістю банку перед іншими особами, а навпаки, є сумою, яка, на думку самого банку, має бути йому повернута.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 96-98).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд проігнорував норми статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які прямо забороняють нарахування неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься, зокрема вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2013 року у справі № 919/1006/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" прийнято до провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" не надходив, що не є перешкодою для розгляду справи, оскільки надання відзиву це право, а не обов'язок сторони по справі.

22 жовтня 2013 року від публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу за відсутності їх представника за наявними в матеріалах справи доказами.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 23 жовтня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Видашенко Т.С., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Балюкова К.Г., Голик В.С.

Публічне акціонерне товариство "Взуттєва фабрика" явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомило.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явку представників сторін обов'язковою визнано не було, судова колегія вважає за можливим переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності нез'явившихся сторін. Крім того, матеріали справи у повному обсязі характеризують правовідносини, які склалися між сторонами по справі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 липня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Взуттєва фабрика" (далі - Орендодавець) та публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (далі -Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9-оф/11, предметом якого, згідно з пунктом 1.1, є нежитлові приміщення площею 70 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, наб. Корнилова, 9 (далі - Договір) (а.с. 7-13).

Відповідно до пункту 2.2 Договору передача приміщення оформляється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розмір щомісячної орендної плати складає 17000,00 грн.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору встановлено, що орендну плату за перший місяць оренди та останній, Орендатор перераховує протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Строк дії договору сторони встановили до 31 грудня 2013 року (пункт 5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2011 року Орендар (позивач) перерахував Орендодавцю (відповідачу) 17000,00 грн. в якості гарантійного платежу за грудень 2013 року за оренду приміщень відповідно до пункту 4.4 Договору. Вказане підтверджується меморіальним ордером № 04150 від 27 липня 2011 року, а також факт перерахування та отримання вказаних грошових коштів не заперечується сторонами по справі (а.с. 15).

Постановою правління Національного Банку України від 20 грудня 2012 року № 548 відкликано банківську ліцензію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (а.с.21).

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2013 року № 17 та № 18 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" з 21 березня 2013 року. Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк"Таврика" начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А. (а.с.19-20).

22 березня 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" направило на адресу публічного акціонерного товариства "Взуттєва фабрика" лист, в якому, посилаючись на обставини щодо ліквідації банку, просило з 29 березня 2013 року припинити дію Договору (а.с.16).

29 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (Орендар) та публічним акціонерним товариством "Взуттєва фабрика" (Орендодавець) було складено та підписано акт здачі-приймання нежитлового приміщення, згідно з яким, Орендар здав, а Орендодавець прийняв приміщення на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, наб. Корнилова, 9, площею 70 кв.м. (а.с.14).

02 серпня 2013 публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" направило на адресу публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" "Взуттєва фабрика" лист за вих. № 3036, в якому просило повернути грошові кошти в розмірі 17000,00 грн., сплачених як гарантійний платіж у виконання пункту 4.4 договору - за останній місяць оренди (а.с.17).

Вказаний лист мотивований розірванням договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року.

Публічне акціонерне товариство "Взуттєва фабрика" надало відповідь на вказаний лист, в якому зазначило про відсутність підстав для повернення суми в розмірі 17000,00 грн. (а.с. 18).

Зазначена відповіді відповідача мотивована посиланням на пункт 7.4 Договору, згідно з яким, у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, орендна плата, сплачена за останній місяць оренди у відповідності з пунктом 4.4 Договору, не повертається і вважається штрафом.

Вказані обставини стали підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті 7.1 Договору його сторони узгодили, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Орендатора (позивача) або з ініціативи Орендодавця (відповідача) у зв'язку з неналежним виконанням Орендатором умов даного Договору, орендна плата, яка сплачена за останній місяць оренди у відповідності з пунктом 4.4 Договору Орендатору (позивачу) не повертається та вважається штрафом.

Вказаний пункт Договору, під час його дії, в силу статті 204 Цивільного кодексу України був правомірним, оскільки не був визнаний недійсним у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що розірвання договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року відбулось з ініціативи саме позивача шляхом направлення відповідачу листа від 22 березня 2013 року з вимогою припинити з 29 березня 2013 року дію вказаного Договору, а тому у позивача не має правових підстав для витребування у відповідача грошових коштів у розмірі 17000,00 грн., оскільки вони є штрафом за дострокове розірвання договору оренди.

Крім того, з акту здачі-приймання від 29 березня 2013 року вбачається, що сторони не мають один до одного будь-яких претензій або вимог майнового характеру.

У позовній заяві позивач посилається на пункт четвертий частини другої статті 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до якої, з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку.

Як зазначалось вище, рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2013 року № 17 та № 18 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" з 21 березня 2013 року. Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк"Таврика" начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А. (а.с.19-20).

Враховуючи, що підставою для розірвання договору оренди стали обставини ліквідації банку, позивач, посилаючись на норми статті 1212 Цивільного кодексу України вважає, що грошові кошти у розмірі 17000,00 грн. є безпідставно набутими відповідачем, оскільки з дня призначення уповноваженої особи Фонду, а саме з 21 березня 2013 року, припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку.

Судова колегія вважає такий висновок безпідставним, оскільки позивач неправильно тлумачить для себе норму статті 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки грошові кошти у сумі 17000,00 грн. не є заборгованістю за договором оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року, а є відповідальністю за дострокове розірвання договору (штрафом).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про помилкове посилання позивача на вказану норму закону та відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, судова колегія зазначає, що посилання позивача на норми статті 1212 Цивільного кодексу України є також безпідставними, оскільки грошові кошти перераховані відповідачу на виконання умов договору оренди № 9-оф/11 від 01 липня 2011 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував норми статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції чітко визначив, з посиланням на зазначену статтю Закону, що сума у розмірі 17000,00 грн. не є заборгованістю позивача, а навпаки є сумою, яка на думку позивача, має бути йому повернута.

Крім того, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься, зокрема вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Проте, вказані доводи не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки наявність або відсутність повноважень у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є предметом даного спору.

Інших доводів заявником апеляційної скарги не наведено.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" не підлягає задоволенню, оскільки вона є необґрунтованою, а її доводи спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 вересня 2013 року у справі № 919/1006/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" (вул. Дмитрівська, 92-94,Київ 135,01135)

2. Публічне акціонерне товариство "Взуттєва фабрика" (наб. Корнілова, буд.9,Севастополь,99011)

3. Господарський суд міста Севастополя

4.