Рішення

від 23.09.2013 по справі 905/5004/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013 Справа № 905/5004/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовною заявою

позивача1: комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління», м. Донецьк

позивача2: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

позивача3: Територіальної громади м.Донецька в особі Донецької міської ради

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот», м.Донецьк

про зобов'язання повернути комунальне майно

Представники сторін:

Від позивача1: Собкін О.О.

Від позивача2: Супрун О.М.

Від позивача3: Степанов К.С.

Від відповідача: Прасол І.А.

Комунальне підприємство «Шляхове ремонтно-будівельне управління», Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, територіальна громада м.Донецька в особі Донецької міської ради звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» про зобов'язання повернути комунальне майно.

Позивачем 1 було надано клопотання, у якому він просив з метою уточнення позовних вимог визнати позивачів 2 та 3 третіми особами без самостійних вимог та в судовому засіданні 23.09.2013р. зазначив, що Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та територіальна громада м. Донецька помилково визначені у якості позивачів.

Позивачі 2, 3 в судовому засіданні 23.09.2013р. також наголошували на тому, що вони помилково зазначені у якості позивачів та позовних вимог до відповідача не мають.

Відповідно до п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, зокрема, якщо позовна заява не підписана позивачем.

Згідно останнього абзацу зазначеного пункту Постанови Пленуму у разі виявлення зазначеної обставини після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи той факт, що позовна заява не підписана повноважними представниками позивачів 2, 3, а самі позивачі в судовому засіданні зазначили про відсутність у них позовних вимог до відповідача, судом вбачаються підстави для залишення позову Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» без розгляду на підставі ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що належним позивачем у межах розглядуваної справи треба вважати саме позивача 1 - комунальне підприємство «Шляхове ремонтно-будівельне управління», оскільки він є орендодавцем у спірних правовідносинах та позов підписано повноважним представником саме цього підприємства, отже в подальшому розгляд справи відбувається саме за позовом комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором оренди нерухомого майна №1 від 12.04.2002р., щодо повернення майна з оренди у зв'язку із спливом строку дії договору.

З наданих відповідачем пояснень вбачається, що він проти позову заперечує з тих підстав, що за умовами договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору він вважається продовженим на той же строк і на тих же самих умовах (п. 9.6 договору), та що ще до закінчення строку дії договору він звернувся до Донецького міського голови із листом від 10.04.2012р. № 1004-1, де виклав прохання продовжити договір оренди на новий строк.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розгляд справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

19.04.2002р. позивачем 1 (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна №1, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення підземного переходу (далі - майно) на перехресті б. Шевченко та вул. Челюскінців у м. Донецьку площею 851 кв.м.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (п.2.1 договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 19.04.2002р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаться держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.3 договору).

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 2.4, 2.5 договору).

Розділом 4 договору передбачені обов'язки орендаря.

У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 4.5 договору).

Цей договір укладено строком на десять років, він діє з 19.04.2002р. до 19.04.2012р. (п. 9.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.6 договору).

15.02.2012р. позивач 1 звернувся до відповідача із листом №01/02-500, де наголошував на необхідності відповідача звернутися до власника майна для отримання відповідного розпорядження Донецького міського голови з метою укладання договору оренди на новий строк з 19.04.2012р.

Листом №1004-1 відповідач звернувся до голови Донецької міської ради, у якому просив розглянути питання щодо продовження строк дії договору оренди № 1 від 19.04.2002р. на новий термін.

У листі №01/02-1971 від 10.06.2013р. позивач 1 просив відповідача звільнити орендоване приміщення до 20.06.2013р. та повернути його за актом приймання-передачі у зв'язку з тим, що станом на 27.05.2013р. відсутні документи, що підтверджували б факт користування відповідачем приміщенням. До даного листа було додано акт приймання-передачі майна комунальної власності на схрещенні бул. Шевченка та вул. Челюскінців, підписаний з боку позивача.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №1 від 12.04.2002р. щодо повернення майна з оренди у зв'язку із спливом строку дії договору, позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача повернути майно.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на той факт, що 15.02.2012р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди № 1 від 19.04.2002р. та про необхідність звернення до власника майна із ініціюванням укладення договору на новий строк, для чого потрібно отримати розпорядження Донецького міського голови. Факт отримання цього листа відповідачем підтверджується відповідною відміткою директора відповідача на листі, та директором в судовому засіданні 23.09.2013 року, що зафіксоване в протоколі судового засідання, отже договір припинився у зв'язку із спливом строку, на якій він укладався.

Перевіряючи наведені доводи позивача в сукупності із наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.2 ст. 17 цього ж Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, головною передумовою продовження строку дії договору оренди може бути фактичне продовження користування орендарем орендованим майном за умови відсутності проти цього заперечень наймодавця чи заяв від будь-якої сторони про зміну або припинення договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на той факт, що за умовами договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору він вважається продовженим на той же строк і на тих же самих умовах (п. 9.6. договору) та ще до закінчення строку дії договору він звернувся до Донецького міського голови із листом від 10.04.2012 року № 1004-1, де виклав прохання продовжити договір оренди на новий строк.

З наведеного вище вбачається, що обидві сторони договору оренди від 19.04.2002 року до спливу строку дії договору ініціювали зміну умов договору, а саме укладання договору на новий строк, що кваліфікується судом як заява сторін про зміну умов договору у контексті ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, як обставина із якою закон пов'язує втрату підстав вважати договір таким, що продовжений на новий строк на тих же умовах.

Згідно п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Лист позивача від 15.02.2012 року сприймається судом у якості належного та допустимого доказу того, що позивач, як орендодавець за договором, заперечує проти продовження договору на умовах договору від 19.04.2002 року та вимагає попереднього узгодження укладання договору на новий строк із Донецьким міським головою, що, з огляду на зміст ст. 764 Цивільного кодексу України, яка не конкретизує заперечення якого змісту впливають на оцінку розглядуваних правовідносин, як такі, що продовжені, оцінюється судом саме як доказ висловлення позивачем заперечень проти продовження користування відповідачем майном на умовах попереднього договору після спливу строку його дії.

Наведене зумовлює висновки суду про те, що з огляду на вчинені сторонами договору дії відбулося припинення договору оренди від 19.04.2002 року у зв'язку з закінченням строку на який він укладався, тобто з 19.04.2012 року.

Припинення договору у строк, визначений договором певною мірою доводиться і наступними діями сторін, зокрема оголошенням конкурсу на право оренди частини приміщення, що було предметом договору оренди від 19.04.2002 року та поданням відповідачем заяви на участь у цьому конкурсі, як претендента на право оренди на загальних умовах, що в сукупності дає суду підстави дійти висновку сприйняття сторонами припиненими орендних правовідносин за договором оренди від 19.04.2002 року.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом п. 2.4 договору оренди у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в порядку, аналогічному порядку передання майна в оренду. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

З огляду на наведені положення, судом вбачається доведеним факт припинення договору оренди від 19.04.2002 року, а отже, і виникнення у відповідача обов'язку повернути позивачу орендоване майно.

Як вже зазначалось, листом від 10.06.2013 року № 01/02-1971 позивач пред'явив до відповідача вимогу про звільнення зайнятого приміщення, який було отримано уповноваженим представником відповідача 11.06.2013 року, водночас відповідач обов'язку, визначеного умовами договору та закону, станом на час прийняття рішення не виконав, що свідчить про підставне звернення позивача із розглядуваним позовом на захист свого порушеного права, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись наведеними положеннями закону суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України пропорційно покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 75, 77, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, територіальної громади м.Донецька в особі Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» залишити без розгляду.

Позовні вимоги комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» задовольнити.

Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 161а, код 31771273) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності повернути комунальному підприємству «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (83086, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 1, код 05449153) приміщення підземного переходу на схрещенні б. Шевченко та вул. Челюскінців у м.Донецьку площею 851 кв.м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 161а, код 31771273) на користь комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (83086, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 1, код 05449153) судовий збір у розмірі 1147,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.09.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник