Постанова

від 26.12.2013 по справі 905/5004/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2013 справа №905/5004/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Собкін О.О. - довіреність № б/н від 05.02.2013р.; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот", м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 23.09.2013р. (повний текст підписано 25.09.2013р.) по справі№905/5004/13(суддя Колесник Р.М.) за позовомКомунального підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот", м.Донецьк прозобов'язання повернути комунальне майно

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/5004/13 позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхове ремонтно-будівельне управління" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот", м.Донецьк про примусове звільнення нерухомого майна після закінчення строку дії договору - задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот", м.Донецьк звернулось з апеляційною скаргою, в якій останне просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не з`ясована обставина щодо фактичного продовження дії договору оренди з огляду на відсутність заперечень позивача протягом одного місця з дня закінчення договору щодо його пролонгації.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/5004/13; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот", м.Донецьк та скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/5004/13 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, 19.04.2002р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна №1, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення підземного переходу (далі - майно) на схрещенні б.Шевченко та вул. Челюскінців у м. Донецьку площею 851 кв.м.

Договір укладено на підставі розпорядження заступника Донецького міського голови №210 від 11.03.2002 року (а.с.30).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна (п.2.1 договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 19.04.2002р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Договір укладено строком на десять років, він діє з 19.04.2002р. до 19.04.2012р. (п. 9.1 договору).

В п.9.6 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

15.02.2012р. позивач листом №01/02-500 повідомив відповідача про закінчення строку дії договору №1 від 19.04.2002р. та необхідність отримання відповідного розпорядження Донецького міського голови для укладання договору оренди на новий строк з 19.04.2012р..

Листом №1004-1 від 10.04.2012р. відповідач звернувся до голови Донецької міської ради, у якому просив розглянути питання щодо укладання договору оренди № 1 від 19.04.2002р. на новий термін з врахуванням переважного права орендаря.

Матеріалами справи підтверджується, що управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради відповідно до Порядку передачі в оренду майна територіальної громади проведено відповідний конкурс на передачу в оренду приміщення підземного переходу, що є предметом спірного договору оренди. Відповідач прийняв участь у зазначеному конкурсі у якості претендента на право оренди на загальних підставах, проте за його результатами переможцем визнано фізичну особу-підприємця Алабаш Тетяну Ігорівну, що відображено у протоколі засідання комісії з передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться у власності територіальної громади м. Донецька від 30.11.2012р.

Позивачем направлено відповідачу лист № 01/0-1971 від 10.06.2013 р. з вимогою звільнити орендоване приміщення до 20.06.2013 року та повернути його за актом приймання-передачі у зв'язку з тим, що станом на 27.05.2013 року відсутні документи, що підтверджують факт користування відповідачем приміщенням. До вказано листа позивачем доданий акт приймання-передачі комунальної власності, підписаний позивачем.

За твердженням позивача, договір оренди № 1 від 19.04.2002р. припинив строк дії 19.04.2012р., а позивач не надав своєї згоди на продовження оренди цього майна. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про примусове звільнення нерухомого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.

Договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності №1 від 19.04.2012р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами ст.ст.764, 777 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як зазначено вище, листом №01/02-500 від 15.02.2012 р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору №1 від 19.04.2002р. та необхідністю звернення до власника майна для укладення договору оренди нежитлового приміщення.

За умовами ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зі змісту листа №01/02-500 від 15.02.2012 р. вбачається, що позивачем визначено позицію щодо відсутності наміру продовжувати орендні правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФ "Крот".

Крім того, про відсутність наміру пролонгації договору оренди № 1 від 19.04.2002 року, як викладено вище, також свідчать дії з проведення конкурсу на передачу в оренду приміщення підземного переходу, що є предметом спірного договору оренди, та участь у відповідача у вказаному конкурсі, за результатом проведення якого укладається новий договір оренди.

Стаття 291 Господарського кодексу України містить підстави для припинення договору оренди, зокрема в зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, що кореспондується з приписами спеціальної норми, викладеної у ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.785 ЦК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі.

Умови повернення майна передбачені у пунктах 2.1, 2.4, договору оренди, якими встановлено обов'язок орендаря після закінчення строку договору повернути орендодавцю орендоване майно на підставі акту приймання-передачі.

Обов'язок Орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди також встановлений у ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності №1 від 19.04.2002р. припинив свою дію 12.04.2012р. в силу його умов та ст.785 ЦК України в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Доводи відповідача про визнання продовженим договору оренди №1 від 19.04.2002р. на той самий термін і на тих самих умовах не знайшли підтвердження за матеріалами справи.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/4349/13 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» до 1. Комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління», м. Донецьк, 2. Донецької міської ради, м. Донецьк, за участю третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: фізичної особи-підприємця Албаш Тетяни Ігорівни, м. Донецьк про визнання договору оренди № 1 від 19.04.2002 р. продовженим та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні приміщенням - відмовлено з огляду на припинення договору оренди № 1 від 19.04.2002 р.. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. вказане рішення залишене без змін.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» свого обов'язку щодо повернення приміщення підземного переходу на схрещенні б. Шевченко та вул.Челюскінців у м. Донецьку площею 851 кв.м., яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» - не виконало та продовжує займати спірне майно без достатніх на те правових підстав.

Пунктом 2.2 договору оренди закріплено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна є Донецька міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

В свою чергу, позивач на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 263 від 15.07.1987 р. є балансоутримувачем, який наділений повноваженнями на передачу в оренду спірного нерухомого майна.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору оренди №1 від 19.04.2002р. позивач мав право виступати орендодавцем спірного майна, щодо спірного майна між сторонами існували договірні правовідносини, змін до договору з приводу заміни орендодавця сторони не вносили, тому у суду наявні законні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» звільнити спірне нерухоме майно після закінчення строку дії договору оренди.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» звільнити та передати Комунальному підприємству «Шляхове ремонтно-будівельне управління» займане приміщення підземного переходу на схрещенні б. Шевченко та вул.Челюскінців у м. Донецьку площею 851 кв.м. у зв'язку із припиненням договору оренди нерухомого майна №1 від 19.04.2002р. є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом Комунальним підприємством «Шляхове ремонтно-будівельне управління» зазначено в якості позивачів Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк та Територіальну громаду м. Донецька в особі Донецької міської ради, однак, їх визначення в якості позивачів є помилковим зважаючи на відсутність у вказаних осіб вимог до відповідача, що підтверджено представниками в судовому засіданні при розгляді справи в апеляційному господарському суді, тому, з резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області підлягає вилученню абзац 1 щодо залишення без розгляду позову Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк та Територіальну громаду м. Донецька в особі Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот». Зазначене не впливає на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення і не може бути причиною скасування останнього.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/5004/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Крот» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/5004/13 залишити без змін.

Вилучити абзац 1 з резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. у справі №905/5004/13, абзац 2-7 вважати відповідно абзацами 1-6.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 18.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 23.12.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко