Постанова

від 12.09.2013 по справі 827/1563/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 рокуСправа №827/1563/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Козька М.М.,

за участю представників:

позивача - Коваленка Олега Євгенійовича, довіреність б/н від 02.01.2013,

відповідача - Кареліна Івана Олександровича, довіреність б/н від 07.08.2013,

третьої особи (ТОВ «Культурний центр «Мис Хрустальний») - Дубовіса Олексія

Борисовича, довіреність б/н від 17.04.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради до Прокуратури Ленінського району міста Севастополя, за участю у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Мис Хрустальний», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-ЕС-ЕМ»,

встановив:

Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Прокуратури Ленінського району міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування подання від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13 про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють.

Позовні вимоги мотивовані таким: за результатами перевірки відповідачем прийнято рішення у виді подання про усунення порушень закону, з тих підстав, що позивачем нібито порушені вимоги статті 60 Земельного кодексу України, статей 88, 90 Водного кодексу України, а також статей 13, 14, 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» при експлуатації міського пляжу «Хрустальний»; згідно статей 58, 60, 61 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги; розмір водоохоронних та прибережних захисних смуг визначається проектом землеустрою; режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг встановлюється законом; відповідачем не надано доказів, не вказано у оскаржуваному рішенні, що на даній земельній ділянці у встановленому законом порядку встановлена захисна смуга, її розмір та межі, не наданий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги; відповідно - твердження про порушення режиму здійснення господарської діяльності на такій земельній ділянці не засновано на нормах закону; крім того, твердження про самовільне встановлення малих архітектурних форм на території земельної ділянки, наданої у користування позивачу, не підтверджено доказами, спростовується наданими у період перевірки документами про погодження у встановленому законом порядку паспортів прив'язки малих архітектурних форм; таким чином, твердження про порушення вимог законодавства про благоустрій населених пунктів не засновано на законі і не підтверджено належними доказами; вимога про відновлення рятувальної вишки суперечить вимогам чинного законодавства, яким встановлений порядок відновлення пошкодженого майна, не надано обґрунтування, що майно знищено саме позивачем, більш того, позивач неодноразово звертався до прокуратури зі скаргами з питання протиправних дій забудовників на території пляжу «Хрустальний», в результаті якого було знищено майно позивача, однак, скарги залишені без реагування.

Ухвалами суду від 14.06.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/1563/13-а, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 04.07.2013 представник відповідача надав суду письмові заперечення, у яких з заявленими вимогами не погодився, зазначив: під час проведення перевірки прокуратурою району встановлено, що КП «Благоустрій» СМР укладено договори про участь в утриманні об'єктів благоустрою з суб'єктами господарської діяльності, зокрема, №1вх та №1авх від 18.01.2013 з ФОП ОСОБА_6., №2вх від 21.01.2013 та №11х від 21.01.2013 з ФОП ОСОБА_7, №2авх б/д з TOB «АЙ-ЕС-ЕМ»; умовами вказаних договорів передбачається участь підприємців в утриманні, ремонті та реконструкції об'єктів благоустрою та території пляжу на Мисі Хрустальному; вказані договори, згідно з вимогами діючого законодавства, не є підставою для розміщення об'єктів торгівлі та здійснення підприємницької діяльності та території об'єкту благоустрою - пляжу; розміщення об'єктів торгівлі допускається лише в порядку, визначеному Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» №244 від 21.10.2011 (далі - Порядок); відповідно до п. 2.1. Порядку передбачено, що підставою розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки; відповідно до схеми розміщення об'єктів торгівлі на пляжі на Мисі Хрустальному на 2012, затвердженої Севастопольською міською державною адміністрацією, Ленінською районною державною адміністрацією видані паспорти прив'язки на розміщення об'єктів торгівлі: ФОП ОСОБА_6. - місця 6, 7, ФОП ОСОБА_7 - місця 1,3,4, 5, 7; строк дії вказаних паспортів прив'язок - до 01.10.2012; згідно з п. 2.18 Порядку, продовження строку дії паспорта прив'язки здійснюється виключно за заявою замовника (особи, якій він виданий), тобто в даному випадку за заявами ФОП ОСОБА_6. та ФОП ОСОБА_7; прокуратурою району встановлено, що заяви стосовно продовження вищевказаних паспортів прив'язок ФОП ОСОБА_6. та ФОП ОСОБА_7 на місця 4, 7 вищевказаної схеми об'єктів на пляжі Мис Хрустальний не надходили; стосовно інших місць розміщення об'єктів торгівлі (1, 3, 5, 6, 8) ФОП ОСОБА_6. та ФОП ОСОБА_7 не звертались; з огляду на викладене правові підстави щодо розміщення об'єктів торгівлі на пляжу на Мисі Хрустальному в місті Севастополі відсутні; під час перевірки прокуратурою району за інформацією Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя встановлено, що КП «Благоустрій» СМР демонтовано одну аварійну вишку на пляжі на Мисі Хрустальному; проте, відповідно до схеми зон відповідальності рятувальної станції на Мисі Хрустальному, затвердженої начальником КСАРС на водних об'єктах міста Севастополя, розміщення вказаної вишки є обов'язковим; 21.05.2013 за №1/232 на адресу КП «Благоустрій» СМР з вказаних підстав направлено лист Управлінням з питань цивільного захисту СМДА; з огляду на викладене, КП «Благоустрій» СМР порушено порядок експлуатації території пляжу на Мисі Хрустальному, об'єкти торгівлі на території пляжу розміщені за відсутності відповідних правових підстав; у позовній заяві відповідачем не наведено доказів щодо відсутності підстав для реагування з боку прокуратури Ленінського району/а.с.23-25/.

Ухвалою суду від 04.07.2013 до участи у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Мис Хрустальний» /а.с.68/.

У судовому засіданні 08.08.2013 представником відповідача надано письмове пояснення за позовом /а.а.91/.

Ухвалою суду від 08.08.2013 до участи у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6, Фізичну особу - підприємця ОСОБА_7, та Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ-ЕС-ЕМ» /а.с.100/.

У судовому засіданні 20.08.2013 представником відповідача надано письмове пояснення за позовом /а.с.162-164/.

Інші учасники судового процесу письмової думки щодо суті спору суду не надали.

У судовому засіданні 12.09.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (ТОВ «Культурний центр «Мис Хрустальний») у судовому засіданні 12.09.2013 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Треті особи (Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, Фізична особа - підприємець ОСОБА_7) у судове засідання 12.09.2013 не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Третя особа (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ-ЕС-ЕМ») у судове засідання 12.09.2013 явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АРК, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукну діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином, органи прокуратури, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступають у якості суб'єкта владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 18.09.2012 № 5288-VІ, подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб. Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям. Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Оцінюючи правомірність подання відповідача про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно правомірності подання прокуратури Ленінського району міста Севастополя про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, суд зобов'язаний перевірити, чи внесене таке подання на підставі закону, чи діяла посадова особа відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з внесенням подання, та чи дотримано процедуру внесення подання.

Судом встановлено, що 27.05.2013 заступником прокурора Ленінського району міста Севастополя на підставі частини третьої статті 21 Закону України «Про прокуратуру» прийнято постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів на Комунальному підприємстві «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (ЄДРПОУ 03360472, м. Севастополь, вул. Леніна, 48) з питань дотримання вимог законодавства при використанні територій пляжів міста та їх підготовки до сезону /а.с.40-42/.

За результатами перевірки Прокуратурою Ленінського району міста Севастополя на адресу КП «Благоустрій» СМР направлено подання від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13 про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють /а.с.5/.

Подання мотивовано тим, що КП «Благоустрій» СМР в порушення вимог статей 88, 90 Водного кодексу України, статей 13, 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», здійснено самовільне розміщення торгівельних павільйонів, кафе-бару та дискотеки на території громадського пляжу на Мисі Хрустальному, що перешкоджає вільному доступу громадян до урізу води. Крім того, під час розміщення вказаних об'єктів торгівлі в порушення Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених Наказом міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи №272 від 03.12.2011, КП «Благоустрій» СМР здійснено демонтаж рятувальної вишки Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя, розташованої на Мисі Хрустальному, що перешкоджає створенню безпечних умов відпочинку на території пляжу.

У вказаному поданні викладено вимогу про вжиття реальних заходів щодо усунення виявлених порушень закону, для чого КП «Благоустрій» СМР звільнити територію пляжу на Мисі Хрустальному від об'єктів несанкціонованої торгівлі, кафе-барів та дискотеки та забезпечити відновлення рятувальної вишки Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби.

Як встановлено під час перевірки, на підставі Рішення Севастопольської міської Ради №1790 від 10.04.2007 Комунальному підприємству «Міський житловий фонд» Севастопольської міської Ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської Ради /а.с.29, - оборотна сторінка/) передано в тимчасове користування земельні ділянки пляжів міста загальною площею 8,0433 га, у тому числі земельну ділянку пляжу на Мисі Хрустальний у місті Севастополі, загальною площею 0,360 га /а.с.26/.

У запереченні на позов Прокуратура Ленінського району міста Севастополя зазначила, що Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської Ради укладено договори про участь в утриманні об'єктів благоустрою з суб'єктами господарської діяльності): №1вх та №1авх від 18.01.2013 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, №2вх та №11х від 21.01.2013 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, №2авх б/д з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ес Ем».

Сторонами суду надано копії договорів про участь в утриманні об'єктів благоустрою, укладених між Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (Сторона-1) та суб'єктами господарської діяльності (Сторона-2): №2вх та №11х від 21.01.2013 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 /а.с.53-54, 55-57/, №2авх б/д з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Ес Ем» /а.с.58-60/ (далі - Договори).

Згідно з пунктами 1.1 Договорів №2вх від 21.01.2013 , №2авх б/д, Сторона-1, будучи балансоутримувачем об'єкта благоустрою, здійснює експлуатацію пляжу Хрустальний, у тому числі проводить ремонтні роботи; Сторона-2 приймає участь у заходах з утримання і ремонту, капітального ремонту і реконструкції елементів благоустрою пляжу відповідно до умов цих Договорів.

За пунктами 2.4 Договорів Сторона-2 здійснює власну господарську діяльність та приймає участь у здійсненні заходів з утримання і ремонту, капітального ремонту і реконструкції елементів благоустрою пляжу «Хрустальний» шляхом їх часткового фінансування, а також виконання вимог санітарно-гігієнічних, протипожежних правил та інших заходів.

За пунктом 2.5 Договору №2вх від 21.01.2013 Сторона-1 дозволяє Стороні-2 розміщення тимчасової не капітальної конструкції - торгівельного павільйону площею 2 х 3, з видом діяльності «торгівля продуктами харчування», за адресою: м. Севастополь, пляж «Хрустальний», місце №1, 7.

За пунктом 2.5 Договору №2авх Сторона-1 дозволяє Стороні-2 розміщення тимчасової не капітальної конструкції: закритої торгівельної площі 30 кв.м., літній майданчик та інші об'єкти згідно з додатком, за адресою: м. Севастополь, пляж «Хрустальний».

Згідно з пунктом 1.1 Договору №11х від 21.01.2013, відповідно до умов цього договору Сторони приймають на себе обов'язки щодо співпраці у сфері організації відпочинку на пляжі «Хрустальний», з метою забезпечення утримання об'єктів благоустрою пляжу у належному санітарному стані, надання послуг з прокату пляжного інвентарю (лежаки, шезлонги, парасольки та ін.) /а.с.55-57/.

За пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.3.4 Договору №11х від 21.01.2013 Сторона-2 зобов'язується виконувати вимоги санітарно-гігієнічних правил, правил пожежної безпеки та охорони праці на території пляжу; сприяти Стороні-1 у прибиранні території пляжу від морських водоростей; розміщення пляжного інвентарю здійснюється на погодженій Сторонами ділянки пляжу таким чином, щоб лежаками, шезлонгами було заповнено не більше 30% спеціально визначеної ділянки пляжу - санзона №1, місце 3, 5.

У письмовому поясненні представник Прокуратури Ленінського району міста Севастополя пояснив, що на території пляжу на Мисі Хрустальному встановлено та експлуатуються некапітальні об'єкти торгівлі - торгівельні павільйони, лотки, навіси, кіоски тощо, які діють на підставі виданих Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя паспортів прив'язки тимчасових споруд. Згідно зі схемою розміщення об'єктів торгівлі, послуг з засобів пересувної роздрібної торгової мережі на пляжі «Мис Хрустальний» за 2012 рік, Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя у минулому році затверджено розміщення 9 об'єктів торгівлі. Зокрема, на пляжі на Мисі Хрустальному встановлені та експлуатуються об'єкти торгівлі, розміщені на підставі паспортів прив'язки, виданих відділом містобудування та архітектури Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя 31.05.2012 строком дії до 01.10.2012: за №0001 ФОП ОСОБА_7 з місцем розташування № 1, 4, 7, дію паспорту прив'язки продовжено до 31.12.2017; за №0002 ФОП ОСОБА_7 з місцем розташування №3, 5, дію паспорту прив'язки продовжено до 31.12.2017; за №0004 ФОП ОСОБА_6. з місцем розташування №8, дію паспорту прив'язки продовжено до 31.12.2017; за № НОМЕР_1 ОСОБА_6. з місцем розташування №6, дію паспорту прив'язки продовжено до 31.12.2017. Прокуратурою району встановлено, що вказані паспорти прив'язок на розміщення об'єктів торгівлі в районі пляжу на Мисі Хрустальному продовжені на 2013 - 2017 роки з порушенням діючого законодавства - за відсутності заяв вказаних фізичних осіб - підприємців /а.а.163/.

Вказані паспорти прив'язки тимчасових споруд наявні у матеріалах справи /а.с.43-46,155-158/.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_12 - голови ТОВ «АЙ-ЕС-ЕМ», 20.02.2013 він від імені товариства уклав договір суборенди об'єкта благоустрою №2, з орендарем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Предметом договору є об'єкт благоустрою розташований у м. Севастополі, пляж «Хрустальний», місце 1, 3. На даній земельній ділянці влаштовується зона підвищеної комфортності за узгодженням з КП «Благоустрій» СМР, яка складається з тіньового навісу, штучного (газонного) покриття, столів, лежаків та торгівельної точки, у якій реалізуються різні напої. Договір укладений на строк до 31.10.2015 /а.с.92-93/.

Відповідно до частини першої статті 60 Земельного кодексу України, частини першої статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 88 Водного кодексу України, абзацу третього частини третьої статті 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (абзац перший частини третьої статті 60 Земельного кодексу України, частина дев'ята статті 88 Водного кодексу України).

Частиною десятою статті 88 Водного кодексу України визначено, що у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

- території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;

- прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

- скелі, інші гірські утворення.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства (частина дванадцята статті 88 Водного кодексу України).

До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори (частина тринадцята статті 88 Водного кодексу України).

У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману (частина чотирнадцята статті 88 Водного кодексу України).

За правилом частини першої статті 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

За правилом частини третьої статті 90 Водного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про землеустрій» суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Пунктом а) статті 16 Закону України «Про землеустрій» до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території віднесено розробку, затвердження і реалізацію цільових програм, схем та проектів землеустрою щодо використання та охорони земель.

Листом від 29.07.2013 за вих. №0815/3681 Севастопольська міська Рада у відповідь на запит суду, повідомила, на даний час проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в районі пляжу «Мис Хрустальний» не розроблявся і у встановленому законом порядку не затверджувався /а.с.81/.

Отже, на час судового розгляду справи прибережна захисна смуга в районі пляжу «Мис Хрустальний» у місті Севастополі не визначена, у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської Ради під час здійснення обслуговування пляжу «Мис Хрустальний» у місті Севастополі, не могло порушити вимоги статті 60 Земельного кодексу України та статей 88, 90 Водного кодексу України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до підпункту ґ) пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування - пляжі.

За приписом статті 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації (частина друга статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Частиною четвертою статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Тобто, можливість залучення спеціалізованим підприємством чи балансоутримувачем об'єкта благоустрою, інших підприємств, установ та організацій з метою забезпечення належного утримання і своєчасного ремонту об'єкта благоустрою, а також можливість розміщення на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, передбачено законодавчо.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок).ї

За визначенням пункту 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

З аналізу наведеного поняття «тимчасова споруда» вбачається, що принциповими та визначальними її ознаками, за якими проведено розмежування з об'єктами, створеними шляхом будівництва, є: тимчасовий строк використання, виготовлення та встановлення (не будівництво), відсутність фундаменту. Тобто, встановлення тимчасової споруди не є будівництвом, й такий термін стосовно тимчасових споруд у чинному законодавстві України взагалі не вживається, у зв'язку з чим, вимоги нормативних актів щодо підстав, правил та стандартів будівництва, у тому числі щодо обмежень у забудові певних територій, на тимчасові споруди не поширюються, що цілком узгоджується з положеннями частини четвертої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (пункт 2.1 Порядку).

Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання заяви замовником (пункт 2.7 Порядку).

За правилом пункту 2.9 Порядку для підготовки паспорта прив'язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються.

Згідно з пунктом 2.11 Порядку паспорт прив'язки включає:

- схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС);

- технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

- реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив'язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації (пункт 2.12 Порядку).

Листом Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 06.09.2013 за вих. №3725/40/2-04 заступника прокурора Ленінського району міста Севастополя Радулова А.Д. повідомлено, що відділом містобудування та архітектури Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя було видано 8 паспортів прив'язки на тимчасові споруди на території пляжу «Хрустальний»:

№0001 від 31.05.2012 - ОСОБА_7;

№0002 від 31.05.2012 - ОСОБА_7;

№0003 від 31.05.2012 - КП «Благоустрій» СМР;

№0004 від 31.05.2012 - ОСОБА_6.;

№0005 від 31.05.2012 - ОСОБА_6.;

№0006 від 31.05.2012 - ПП «Ленінград»;

№0007 від 31.05.2012 - ОСОБА_13;

№0002 від 31.05.2012 - ПП «Ленінград» /а.с.229/.

Таким чином, з огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що тимчасові споруди на пляжі «Мис Хрустальний» у місті Севастополі, про які йдеться у оскаржуваному поданні (з урахуванням письмових пояснень) прокуратури Ленінського району м. Севастополя, були розміщені не самовільно Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської Ради, а Фізичними особами - підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, згідно вищезгаданих договорів про участь в утриманні об'єктів благоустрою (які є чинними - не скасовувалися, недійсними у встановленому законом порядку не визнані) та на підставі паспортів прив'язки тимчасових споруд від 31.05.2012 №№0001, 0002, 0004, 0005, виданих уповноваженим органом.

У тому ж листі Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя зазначено, що всі вказані паспорти прив'язки станом на 06.09.2013 анульовано, нових паспортів прив'язки відділ містобудування та архітектури не видавав. Представником прокуратури в судовому засіданні надані пояснення, що анулювання паспортів проведено на підставі Подання прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 04.07.2013 № 43-4855вих.-13, внесеного Голові Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя /а.с.165-168/.

Але, як вбачається з матеріалів справи, на час складення спірного подання від 03.06.2013 паспорти прив'язки тимчасових споруд (міста № 1, 3, 4, 5, 6, 7,8) були діючими, строк їх дії був продовжений Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя до 31.12.2017, тобто, їх скасування у подальшому не має значення для правової оцінки законності подання, внесеного раніш іншому суб'єкту та щодо вчинення інших дій /а.с.43-46/.

Відносно доводів прокурора, про те, що перевіркою встановлено, що щодо продовження строку дії паспортів прив'язок на місця 4 і 7 до Ленінської РДА суб'єкти господарювання ОСОБА_6. та ОСОБА_7 не зверталися, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у нього компетенції та можливості проведення перевірок для встановлення таких фактів, зокрема, щодо визначення достовірності підпису посадової особи Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, яка підтверджує внесення додаткових об'єктів (місця 4, 7) до паспорту прив'язки при продовженні строку його дії. При цьому прокурором в ході перевірки не встановлено та в судовому засіданні не доведено, що вказані відомості, які свідчать про продовження дії паспорту на місця 1, 4, 7 до 31.12.2017 до паспорту прив'язки об'єктів /а.с.43/ посадовими особами Ленінської РДА міста Севастополя не вносилися або вносилися інші відомості.

Також з письмових пояснень прокурора /а.с. 24/ випливає, що об'єкті торгівлі на пляжі на Мисі Хрустальному розміщені відповідно до схеми розміщення об'єктів торгівлі на пляжі на Мисі Хрустальному, затвердженої Севастопольською міською державною адміністрацією.

З наведеного випливає, що викладені у поданні (з урахуванням письмових пояснень) відповідача відомості про самовільне розміщення Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської Ради на території пляжу «Мис Хрустальний» торгівельних павільйонів, кафе-бару та дискотеки, не відповідають дійсності, зокрема, позивач не є особою, яка здійснювала розміщення названих об'єктів. Відповідно - порушення вимог статей 13, 14, 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» з боку саме позивача відсутні.

Крім того, у поданні Прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13, не вказані ані конкретні місця розміщення на пляжі «об'єктів несанкціонованої торгівлі, кафе-барів та дискотеки», ані їх найменування, конкретні ознаки таких об'єктів (за формою, кольором, матеріалом, з якого вони виготовлені та ін.), ані їх власники чи користувачі, що унеможливлює практичне виконання подання.

При цьому, в спірному поданні взагалі не вказано індивідуальних ознак жодного об'єкта торгівлі, з письмових пояснень та пояснень представника прокуратури у судових засіданнях вбачається, що при внесенні подання малися на увазі об'єкти торгівлі, що належать Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6, Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 та Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ-ЕС-ЕМ», а при судовому розгляді справи встановлено що на території пляжу також розміщені об'єкти торгівлі, яки належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Мис Хрустальний», ТОВ «Вінтаж», ПП «Ленінград», ОСОБА_13

Вказане свідчить про недотримання відповідачем вимог до змісту подання як офіційного документу, обов'язковими ознаками якого є конкретність та достовірність інформації, чіткий зміст вимог, які б виключали різне тлумачення їх суб'єктом, до якого це подання адресовано.

Що стосується питання, щодо обов'язку позивача відновити рятувальну вишку на території пляжу Мис Хрустальний, яке також зазначено в спірному поданні, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем за інформацією Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя встановлено, що КП «Благоустрій» СМР демонтовано одну аварійну вишку на пляжі на Мисі Хрустальному, проте, відповідно до схеми зон відповідальності рятувальної станції на Мисі Хрустальному, затвердженої начальником КСАРС на водних об'єктах міста Севастополя, розміщення вказаної вишки є обов'язковим.

Як випливає зі змісту листа Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя від 29.05.2013 за вих. №75 /а.с.50/ та пояснень представника позивача, дві наглядові (рятувальні) вишки на території пляжу «Мис Хрустальний» були встановлені Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської Ради у 2011 році на вимогу начальника цивільного захисту міста.

Зі змісту листа управління з питань цивільного захисту Севастопольської міської державної адміністрації від 19.08.2013 №5/379, випливає, що Комунальною спеціалізованою аварійно-рятувальною службою на водних об'єктах міста Севастополя за усною вказівкою голови міської державної адміністрації був підготовлений проект наглядової (рятувальної) вишки, який у подальшому був затверджений у 2011 році головою міської державної адміністрації /а.с.159, 161/. Підставою доручення Комунальному підприємству «Благоустрій» Севастопольської міської Ради встановлення наглядових (рятувальних) вишок слугувала службова записка Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Севастопольської міської державної адміністрації від 25.08.2011 на ім'я голови Севастопольської міської державної адміністрації Яцуби В.Г. /а.с.160/.

За визначенням статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України», який був чинним у 2011 році, Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про Цивільну оборону України» керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України.

Статтею 5 Закону України «Про Цивільну оборону України» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Пунктом 9 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій віднесено вирішення питань оборонної роботи та мобілізаційної підготовки.

Згідно з пунктом 2 статті 27 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація здійснює заходи, пов'язані з мобілізаційною підготовкою, цивільним захистом на відповідній території.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001 р. N 272 (у редакції наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24 вересня 2012 р. N 1214), зареєстрованим

в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за N 95/6383, затверджено Правила охорони життя людей на водних об'єктах.

У пункті 1 Правил охорони життя людей на водних об'єктах дано визначення термінів, які вживаються у цих Правилах, зокрема: паспорт пляжу - документ, що засвідчує придатність пляжу до експлуатації; пляж - земельна ділянка берегової території, яка прилягає до водного об'єкта та призначена для масового відпочинку людей; рятувальний пост - структурний підрозділ підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що знаходиться у визначеному, обладнаному і оснащеному рятувальними засобами та іншим спеціальним спорядженням місці; постійно, сезонно чи тимчасово вирішує завдання охорони життя людей у зоні відповідальності рятувального поста;

За вимогою пункту 2.4 Правил охорони життя людей на водних об'єктах на кожному пляжі і в місцях масового відпочинку людей з метою попередження нещасних випадків та надання допомоги тим, хто потребує допомоги на воді, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об'єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, створюють рятувальні пости, організовують постійне чергування кваліфікованих спеціалістів, забезпечують їх рятувальними та медичними засобами.

Пунктом 2.7 Правил охорони життя людей на водних об'єктах визначено, що щороку перед початком купального сезону дно акваторії, відведене для купання людей, має бути обстежене водолазним підрозділом аварійно-рятувальної служби і очищене від сторонніх предметів. Замовнику видається паспорт пляжу (додаток 1) з такими документами:

- паспорт підводної частини акваторії пляжу (додаток 2);

- акт водолазного обстеження дна акваторії пляжу (додаток 3);

- карта виміру глибин дна акваторії пляжу;

- акт про усунення перешкод з дна акваторії пляжу (додаток 4).

Паспорт пляжу підписується заступником керівника місцевого органу виконавчої влади - відповідальним за введення місць масового відпочинку в експлуатацію після погодження головним державним санітарним лікарем (заступником) адміністративної території, представниками територіального органу МНС України та Держтехногенбезпеки України, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, керівником аварійно-рятувальної служби, яка проводила водолазне обстеження дна акваторії водного об'єкта (пункт 2.8 Правил охорони життя людей на водних об'єктах).

Згідно з пунктом 2.10 Правил охорони життя людей на водних об'єктах керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об'єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, щороку перед початком купального сезону організовують та проводять такі заходи: підготовку водного об'єкта (пляжу) до масового відпочинку людей; отримання паспорта пляжу з документами щодо обстеження і очистки дна акваторії водного об'єкта; уточнення межі зони відповідальності рятувального поста; забезпечення рятувальних постів приміщеннями та рятувальними засобами; підготовку і утримання посадових осіб рятувального поста; розроблення посадових інструкцій матросів-рятувальників (плавців-рятувальників) рятувального поста; виставлення буїв помаранчевого або червоного кольору в межах 50 м від берега до глибини 1,5 - 1,75 м у зоні купання людей; позначення буями або чорними кулями в акваторії водного об'єкта місця, небезпечного для життя та здоров'я людей, відповідно до карти виміру глибин акваторії пляжу у поперечному профілі; установлення на території водного об'єкта на видних місцях інформаційних матеріалів щодо заходів безпеки на воді, способів надання допомоги потерпілому та саморятування; розроблення схеми під'їзних шляхів та спусків на воду рятувальних засобів з установленням відповідних покажчиків (табличок) "ДЛЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ"; спостереження за акваторією місця масового відпочинку людей відповідно до карти-схеми зони відповідальності рятувального поста, зв'язку з підрозділами екстреної медичної допомоги населенню, правоохоронними органами, аварійно-рятувальними службами, територіальними органами Державної санітарно-епідеміологічної служби України; відпрацювання і дотримання порядку інформування відпочиваючих щодо заходів безпеки на воді, проведення масово-роз'яснювальної та профілактичної роботи.

За приписом пункту 2.11 Правил охорони життя людей на водних об'єктах забороняється відкриття і експлуатація місць масового відпочинку без паспорта пляжу та без наявності розгорнутого рятувального поста.

Відповідно до пункту 3.1 Правил охорони життя людей на водних об'єктах дія рятувальних постів може бути постійною, сезонною. Залежно від мети (будівництво на водному об'єкті, повінь, переправа тощо) рятувальні пости можуть бути тимчасовими; рятувальний пост розташовується у приміщенні літнього типу з вишкою та оглядовим майданчиком для спостережень; тимчасовий рятувальний пост допускається розміщувати у наметі.

Отже, Правилами охорони життя людей на водних об'єктах передбачено наявність на пляжі вишки як елементу рятувального посту. Ні вказаними правилами, ні іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України не передбачено обов'язкової наявності на пляжі більш ніж однієї наглядової (рятувальної) вишки чи більш ніж одного рятувального посту у відповідному складі і вигляді.

Вказані обставини підтверджені поясненнями представника Управління з питань цивільного захисту Севастопольської міської державної адміністрації Парначова Ярослава В’ячеславовича, допитаного в судовому засіданні в якості свідка. Зокрема, свідок пояснив, що у 2011 році за вимогою начальника цивільної оборони міста на пляжах міста, зокрема, на Мисі Хрустальному, КП «Благоустрій» СМР за власний рахунок були встановлені рятувальні вишки. У 2012 році одна з рятувальних вишок, що були встановлені на пляжі на Мисі Хрустальному, КП «Благоустрій» СМР була демонтована та перенесена на пляж у бухті Омега. Управління зверталося до позивача та прокуратури Ленінського району міста Севастополя щодо поновлення рятувальної вишки з рекомендацією оскільки розміщення двох вишок буде сприяти підвищенню безпеки відпочиваючих. В той же час обов'язкових норм щодо кількості рятувальних вишок не існує, крім того відсутність однієї рятувальної вишки не перешкоджає видачі паспорту пляжу.

Судом встановлено, що 30.05.2013 першим заступником голови Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя затверджено паспорт пляжу «Мис Хрустальний», погоджений уповноваженими посадовими особами /а.с.154/. У паспорті, зокрема, зазначено, що берегова частина пляжу відповідає встановленим нормам і правилам, тобто відсутність другої наглядової (рятувальної) вишки не є перешкодою для затвердження паспорту пляжу та експлуатації пляжу.

Наведене свідчить, що вимога відповідача про відновлення позивачем рятувальної вишки Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об'єктах міста Севастополя не заснована на законі, зокрема, у оскаржуваному поданні не зазначено, який саме пункт Правил охорони життя людей на водних об'єктах або інших нормативно-правових актів порушено позивачем, що виключає наявність підстав для включення цій вимоги до акту прокурорського реагування - подання прокурора, оскільки в силу вимог статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом прокурорського нагляду є додержання та правильне застосування законів, а не надання рекомендацій.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність внесеного ним на адресу Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради подання від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13 про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, не довів.

При прийнятті рішення судом також враховується практика застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї,

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилом статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, в Розділі 1 огляду практиці Європейського суду з прав людини «Роль прокуратури поза межами кримінального права у практиці Європейського суду з прав людини», березень 2011 р., зазначено, що для цілей дотримання статті 6 Конвенції рішення прокурора мають контролюватися судовим органом, який має необмежену компетенцію (чого було не дотримано в низці справ, зокрема «ТОВ «Злінсат» проти Болгарії, «Василеску проти Румунії).

Тобто протиправність актів прокурорського реагування, зокрема, подань встановлюється в судовому порядку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність подання прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13 про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом незаконним і нечинним, а оскаржуване подання не містить ознак нормативно-правового акту і є за своїми ознаками актом індивідуальної дії.

Крім того, суд виходить з того, що вимога про визнання акту владного органу незаконним є іншою словесною формою вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме, визнання акту протиправним.

З наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням предмету оскарження у справі, вбачається, що належним способом захисту порушеного права позивача, який не є суб'єктом владних повноважень має бути визнання протиправним та скасування подання відповідача.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме у спосіб визнання протиправним та скасування подання відповідача.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд, враховуючи, що відповідач не є юридичною особою та не має окремих рахунків, вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із відповідного рахунка прокуратури міста Севастополя на користь позивача.

До позовної заяви додана квитанція №950942-1 від 13.06.2013 (банк платника - Відділення «Севастопольське морське» ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», МФО 380719) про сплату судового збору у розмірі 34,41 грн. /а.с.2/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 12.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 13.09.2013).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати подання Прокурора Ленінського району міста Севастополя від 03.06.2013 за вих. №43-3934вих-13 про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють.

3.Стягнути на користь Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 48, ідентифікаційний код 03360472) з Державного бюджету України шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з відповідного рахунку Прокуратури міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, ідентифікаційний код 22275105) витрати з судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров