Рішення

від 16.09.2013 по справі 919/760/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року справа № 919/760/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи № 919/760/13:

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів

у транспортній сфері

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України в

Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6,

ідентифікаційний код 20677058),

Державного підприємства «Севастопольський морський

торговельний порт»

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5,

ідентифікаційний код 011255548)

до Приватного підприємства «Ефармон»

(99007, м. Севастополь, вул. Котовського, 39

ідентифікаційний код: 20661583),

Товариства з обмеженою відповідальністю «Севторг»

(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 69-а,

ідентифікаційний код: 36614548)

про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та

зобов'язання повернути державне майно,

за участю представників:

прокурора - Почки А.А., посвідчення старшого прокурора відділу прокуратури міста Севастополя №005826 від 25.09.2012;

позивача (РВ Фонду державного майна України в АРК та місті Севастополі) - не з'явився;

позивача (ДП «Севастопольський морський торговельний порт») - не з'явився;

відповідача (ПП «Ефармон») - Бондара П.О., довіреність від 07.08.2013.

відповідача (ТОВ «Севторг») - не з'явився.

Суть спору: Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - позивач-1), Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт» (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до приватного підприємства «Ефармон» (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Севторг» (далі - відповідач-2) про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та зобов'язання повернути державне майно.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.07.2013 позовну заяву прийнято до розгляду у судовому засіданні та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.07.2013 вжито заходів щодо забезпечення позову, а саме з метою заборонено Приватному підприємству "Ефармон", Товариству з обмеженою відповідальністю "Севторг" здійснювати будь-які дії, що можуть привести до пошкодження, псування або знищення приміщення вестибюлю літ І-1 загальною площею 48,7 кв.м. в прибудові літ Б-1 до будови літ. Б, розташованої за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 3, в тому числі здійснювати будівельні, монтажні та демонтажні роботи, а також заборонено Приватному підприємству "Ефармон" , Товариству з обмеженою відповідальністю "Севторг" передавати приміщення вестибюлю літ І-1 загальною площею 48,7 кв.м. в прибудові літ Б-1 до будови літ. Б, розташованої за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 3 іншим особам, в тому числі на умовах договору суборенди.

Ухвалою суду від 02.09.2013 в порядку статтей 69, 77 ГПК України строк розгляду спору продовжено до 17.09.2013.

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві.

Представники позивачів та відповідача-1 проти позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - Фонд держмайна) та Приватним підприємством «Ефармон» (далі - Відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна №1166, що належить до державної власності (далі - Договір). Зазначений Договір погоджено балансоутримувачем державного майна - Державним підприємством «Севастопольський морський торговельний порт» (далі - Порт).

Відповідно пунктів 1.1, 1.2, 10.1 Договору, Фонд держмайна передав, а Відповідач прийняв в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна-приміщення вестибюлю літ. 1-І загальною площею 48,7 кв.м. в прибудові літ. Б1 до будівлі літ. Б, розташованої за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова.3, що перебуває на балансі Порту. Майно передано в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу товарів підакцизної групи. (а.с.23-27).

Прокурор, звертаючись з позовом, просить суд розірвати Договір та повернути майно Фонду держмайна з підстав порушення умов договору, а саме: укладання договору суборенди державного майна та проведення реконструкції майна без узгодження з орендодавцем, а також просить визнати недійсним договір суборенди державного майна.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 5 Договору Відповідача зобов'язано використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов Договору; не вчиняти дій по передачі в суборенду орендованого майна, своєчасно, за згодою Балансоутримувача та Орендодавця, забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню та інше.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 17.01.2013 до договору оренди від 01.10.2012, Відповідач передав в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Севторг» майно, яке було ним отримано за Договором з Фондом держмайна (арк.с.28, 40-44).

Але, станом на момент звернення прокурора до суду із позовом (02.07.2013), укладений договір суборенди між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севторг» було розірвано (арк.с.96-97).

Згідно статті 214 ЦК України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тобто судом встановлено, що на час розгляду справи спірний договір суборенди не існує, а відтак і не існує предмету який просить прокурор розглянути.

Стосовно позовних вимог щодо використання державного майна в порушення умов договору, а саме проведення реконструкції без згоди Фонду держмайна та Порту, суд зазначає наступне.

Статтею 783 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з частиною 3 статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до пунктів 4.4, 5.4, 5.7. Договору Відповідач зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню чи псуванню; за згодою Порту та Фонду Держмайна здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту.

Пунктами 9.1, 9.3, 10.6 Договору передбачено, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, що виникають за цим Договором, вирішуються у судовому порядку. Чинність договору припиняється за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач дійсно здійснив реконструкцію майна, але не державного а свого.

Так, у пункті 1.1. Договору зазначено, що передано в оренду приміщення вестибюлю в прибудові літерою Б-1 до будівлі Б (арк.с.23).

Відповідно до плану схеми до Договору та технічного паспорта будівлі, будівля під літерою Б є власністю Відповідача, а передано в оренду саме прибудову за літерою Б-1 (арк.с.27,130-134).

Судом встановлено, що здійснена реконструкція, це знесення стіни між будівлями з літерою Б та Б-1. Але, як вбачається з технічного паспорту, знесена стінка не є приналежністю будівлі під літерою Б-1, тобто державного майна що передано в оренду (арк.с.131-134).

Відповідно до вимог статей 33-34 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор не довів факту реконструкції саме державного майна, а наданий акт перевірки щодо порушень містобудівної діяльності (арк.с.121-122) цього не підтверджує, а лише фіксує здійснення робіт без відповідного дозволу та містобудівної документації, що не є предметом позову.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною.

Ані Порт, ані Фонд держмайна не підтримують вимог прокурора щодо розірвання Договору наполягаючи на отриманні відповідної оплати за оренду, як ціль з якою укладався Договір.

Тому, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено факту істотного порушення Договору та наявність шкоди від реконструкції здійсненої Відповідачем.

Стосовно посилання прокурора на порушення земельного законодавства, то суд звертає увагу на те, що прокурором не наведено що саме порушив Відповідач та як це зачіпає інтереси держави в особі позивачів.

Пунктом 4.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 роз'яснено таке: «Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною».

Суд враховує ту обставину, що спір виник в наслідок неналежного оформлення приватним підприємством «Ефармон» дозволу на реконструкцію, а тому покладає витрати по сплаті судового збору саме на нього.

За таких обставин, з відповідача приватного підприємства «Ефармон» в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4588,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШІВ:

1. У позові відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Ефармон» (99007, м. Севастополь, вул. Котовського, 39, ідентифікаційний код: 20661583) в дохід Державного бюджету (Державний бюджет м.Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, банк одержувача: ГУДКСУ у м.Севастополі, МФО 824509, рахунок 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, призначення платежу: Судовий збір. Код 23013519) судовий збір у розмірі 4 588,00 грн (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень).

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 23.09.2013.

Суддя підпис І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим з повідомленням:

1. Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів

у транспортній сфері

(99011 м.Севастополь, вул. Вороніна, 11)

2. РВ ФДМ України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл.. Повсталих, 6)

3. ДП "Севастопольській морський торгівельний порт"

(99011, м. Севастополь, пл.. Нахімова, 5)

4. ПП "Ефармон"

(99007, м. Севастополь, вул. Котовського, 39)

5. ТОВ "Севторг"

(99040, м. Севастополь, пр.. Ген.Острякова, буд. 69-а)

6. Прокуратура міста Севастополя

(99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко, 1)