Постанова

від 25.09.2013 по справі 826/12791/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року 13:35 № 826/12791/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 № 0002382220 та № 0002392220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Галаган» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року:

- № 0002382220, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 14 500 грн. за основним платежем та на 3 625 грн. за штрафними санкціями,

- № 0002392220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 18 125 грн. за основним платежем та на 4 531 грн. за штрафними санкціями,

які в свою чергу прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі».

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірних рішень ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», на доводах відсутності контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, на начебто відсутності у нього необхідних трудових і виробничих ресурсів, в якості підтвердження реальності надання дизайнерських послуг позивачу, та доводах щодо непричетності номінального директора товариства до його діяльності, а відтак на начебто фіктивності/нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, висновки щодо чого у свою чергу, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Проте, як зазначає позивач, спірні операції із надання дизайнерських послуг фактично виконані, що підтверджується актами виконаних робіт/послуг та оплатою, а отже, як зазначає позивач, він мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третя особа викликалася у судове засідання, однак направлена їй за визначеною в ЄДР адресою ухвала суду, повернута без вручення з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання) у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судова засідання 10.09.2013 року не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій, не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи без участі третьої особи за наявними матеріалами справи.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, пов'язаними із реорганізацією податкових органів, під час судового розгляду здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України , враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання третьої особи, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, у судовому засіданні 10.09.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

На підставі наказу про проведення перевірки від 05.03.2013 № 503 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» (код ЄДР 34876255) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (код ЄДР 36375673, адреса: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 119-Б) за період з 01.01.2009 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 22.03.2013 року № 1037/22-221-34876255 (далі - Акт перевірки).

При цьому, позивачу разом із наказом про проведення невиїзної перевірки було надіслано повідомлення про запрошення до податкового органу для ознайомлення та підписання акта перевірки № 4249/10/22-211 від 05.03.2013, яке отримано позивачем 11.03.2013 року. Однак, посадові особи ТОВ «Галаган» для ознайомлення та підписання акту перевірки до податкового органу не з'явилися, у зв'язку з чим акт перевірки був направлений позивачу поштою, про що працівниками ДПІ складено акт № 142/22-217 від 22.03.2013.

Згідно з Актом перевірки позивача взято на податковий облік 12.03.2007.

Перевіркою встановлено, що у спірному періоді ТОВ «Галаган» задекларовано скориговані валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» у сумі 72500 грн., а саме у 3 кв. 2010 року.

Зокрема, під час перевірки та в ході розгляду даної справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «РМА «Монамі» укладено договір від 02.08.2010 року № Г-02. Предметом договору є надання з боку ТОВ «РМА «Монамі» дизайнерських послуг, а саме: розробка дизайну для каталогів, буклетів, прасів та іншої поліграфічної продукції.

Зі сторони виконавця вказаний договір підписаний із зазначенням, що він підписаний директором ТОВ «РМА «Монамі» - ОСОБА_1, місце підписання договору - м. Київ.

Між сторонами договору підписано акти здачі-прийняття робіт: №№ 573, 574 та 575.

Окрім того, позивачем отримано податкові накладні: від 17.08.2010 № 170802 на суму 13500 грн., у т.ч. ПДВ 2250 грн., від 24.08.2010 № 240801 на суму 48200 грн., у т.ч. ПДВ 8033,33 грн. та від 30.08.2010 № 300807 на суму 25300 грн., у т.ч. ПДВ 4216,67 грн.

Операції відображено у бухгалтерському обліку. Розрахунки між сторонами договору проведено безготівково. Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

У той же час, в Акті перевірки позивача зазначено, що на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшов від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва акт від 29.10.2012 № 833/3-22-8036375673 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РМА «Монамі». Під час проведення звірки встановлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням. Також, зазначено, що ДПІ отримано постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України про порушення кримінальної справи від 10.04.2012. Згідно зазначеної постанови встановлено, що протягом 2008-2012 років на території м. Києва та області діє група осіб, яка умисно та з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на вчинення злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам - користувачам в мінімізації їхніх податкових зобов'язань.

Для функціонування вказаної схеми дана група осіб зареєстрували та придбали юридичні особи (підприємства), зареєстровані на підставних осіб, серед яких є, зокрема - ТОВ «РМА «Монамі».

Окрім того, встановлено, що директор ТОВ «РМА «Монамі» - ОСОБА_1, будучи громадянкою Білорусії, не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва. Також встановлено, що ОСОБА_1 за період 2009-2011 років не перетинала кордон України , тобто повноваження виконавчого органу ТОВ «РМА «Монамі» здійснював не директор, а інші невстановлені особи, а відтак, як зазначає ДПІ, вказане підприємство не володіло за весь час діяльності цивільною дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в т.ч. контрагентами. Наведені обставини, як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, підтверджуються листами Київського міського центру зайнятості та Державної прикордонної служби України.

Таким чином, враховуючи відсутність у контрагента ресурсів та неможливість виконання спірних операцій, ДПІ по суті приходить до висновку про нездійснення спірних операцій, та, відповідно, до висновку, про порушення позивачем п. 5.1., п/п. 5.2.1, п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 18125 грн., а також п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на загальну суму 14500 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що у період оформлення спірних операцій правовідносини, пов'язані з формуванням валових витрат та податкового кредиту, визначалися наступними положеннями податкового законодавства.

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства у їх сукупності, а також приписи п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку , що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача та, відповідно, наявності підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у контрагента позивача (ТОВ «РМА «Монамі») трудових ресурсів (фахівців) необхідних для здійснення спірних операцій (надання дизайнерських послуг), зокрема, не надано штатного розгляду/штатного розпису, податкових декларацій з податку на прибуток щодо декларування витрат на оплату праці у період, який призначався для виконання спірних операцій. Окрім того, слід зазначити, що наявність працівників у звітах 1-ДФ за період призначений для виконання спірних операцій ТОВ «РМА «Монамі» не декларувалася (звітність не подавалася), а отже і не підтверджувалась їх наявність, у т.ч. залучених на умовах цивільно-правових договорів. Доказів декларування витрат на оплату праці у спірний період - також не надано.

У той же час, як вбачається із звітів про виконання, в них задекларовано наступний обсяг люд./год.: дизайнера - 45 люд/год, креативного менеджера - 13 люд/год, фотографа - 25 люд/год.

Враховуючи наведене, характер спірних операцій, обсяги послуг, що підлягали наданню (виконанню), вбачається явна недостатність трудових ресурсів у контрагента позивача для виконання спірних операцій, навіть з урахуванням формально зареєстрованого на цьому підприємстві керівника.

При цьому, суд зазначає, що згідно із відомостями з ЄДР керівником ТОВ «РМА «Монамі» значиться ОСОБА_1. Інших осіб, які мають право діяти від імені товариства в ЄДР не значиться.

У той же час, як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується, що директор ТОВ «РМА «Монамі» - ОСОБА_1, будучи громадянкою Республіки Білорусь, не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва, а також ОСОБА_1 за період 2009-2011 років не перетинала кордон України.

Враховуючи наведене, відсутність зареєстрованого директора контрагента в Україні у період оформлення спірних операцій та, зокрема, за місцем реєстрації контрагента, беручи до уваги відсутність доказів наявності представництв цього підприємства у Республіці Білорусь, відсутність доказів направлення позивачем за місцезнаходженням зареєстрованого директора договорів, первинних документів, відсутність доказів повернення/надіслання контрагентом зазначених документів в Україну, зокрема, відсутність підтвердженого документообігу між директором у Республіці Білорусь та офісом контрагента у м. Києві, та директором контрагента з офісом позивача у м. Києві, вбачається, що ТОВ «РМА «Монамі» знаходилось поза межами контролю формального (номінального) керівника та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством. При цьому, відсутні докази наявності повноважень у інших осіб на вчинення певних дій від імені цього підприємства.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власного або орендованого поліграфічного обладнання, фото апаратури, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, наявності у контрагента власних або орендованих господарських приміщень (офісу), необхідних для здійснення діяльності, що є необхідним виходячи із специфіки спірних операцій.

При цьому, наявні відомості витребовувались у контрагента відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Натомість з наявного в матеріалах справи повідомлення Київського міського БТІ № 8846 від 02.03.2012 вбачається, що за ТОВ «РМА «Монамі» не значить зареєстрованого нерухомого майна.

Під час розгляду справи також не надано доказів декларування контрагентом витрат, пов'язаних з виробництвом макетів (зразків) рекламних матеріалів, доказів придбання матеріалів для виготовлення поліграфічної продукції, а саме: фотоплівок та паперу для друку поліграфічних матеріалів, які, як зазначається у звітах про виконання, були використані контрагентом в ході здійснення спірних операцій.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано і доказів замовлення контрагентом послуг/робіт, обумовлених угодою з позивачем, у інших осіб (на умовах субпідряду).

Документально підтверджені відомості, у т.ч. щодо трудових ресурсів контрагента та щодо наявності у контрагента матеріальних ресурсів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено обставин того, що обумовлені операції, були виконані саме контрагентом позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наявність в матеріалах справи копій рекламних матеріалів (зображень) автомобілів, які при цьому не містять будь-яких відміток щодо виконавця дизайну даних матеріалів (зображень), як і інші надані позивачем матеріали та наведені доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» (код з ЄДР 34876255; адреса: 02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 37) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін