Ухвала

від 04.02.2014 по справі 826/12791/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/66205/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року

у справі №826/12791/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» (надалі - ТОВ «Галаган»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві )

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (надалі - ТОВ «РМА «Монамі»)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0002382220 та №0002392220 від 05 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача №0002382220 та №0002392220 від 05 квітня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Галаган» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Галаган» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «РМА «Монамі» за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2012 року.

За підсумками перевірки складено акт №1037/22-221-34876255 від 22 березня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.5.1 ст. 5 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ кв. 2010 року;

- п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість та збільшено грошове зобов'язання за платежем з податку на прибуток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

В силу приписів п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому порядку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на двадцять відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: або придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів/послуг для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку/товарного чека - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку.

Відповідно до п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються/виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки не них не внесено відповідних змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Галаган» та ТОВ «РМА «Монамі» 02 серпня 2010 року уклали договір про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо брендінгу (розробки логотипу, дизайну комунікаційних матеріалів, тощо), створення макетів для рекламних матеріалів, друкованих матеріалів, створенні та озвучці аудіоматеріалів, тощо. Замовник приймає на себе зобов'язання сплати виконавцю за виконані роботи, зазначені в замовленнях або рахунках-фактурах згідно умов цього договору. Вартість послуг визначається сторонами в окремих додатках до доданого договору або в рахунках-фактурах.

В матеріалах справи наявні первинні документи на підтвердження факту господарських відносин позивача з даним контрагентом: акт здачі-приймання робіт №573 від 07 серпня 2010 року, акт здачі-приймання робіт №574 від 24 серпня 2010 року, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №575 від 30 серпня 2010 року; податкові накладні: №170802 від 17 серпня 2010 року, №240801 від 24 серпня 2010 року, №300807 від 30 серпня 2010 року, банківська виписка від 10 вересня 2010 року, картка рахунку 631 по ТОВ «РМА Монамі».

До того ж, на момент укладення договору про надання послуг ТОВ «РМА «Монамі» було зареєстровано в єдиному державному реєстрі, місцезнаходження зазначено: м.Київ, Голосіївський район, пр.Науки 119-Б. Керівником юридичної особи вказана Годунова Юлія Львівна. Дата реєстрації юридичної особи 17 грудня 2009 року.

Факти прийому-передачі виконаних робіт підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт підписаними уповноваженими представниками сторін. На виконання умов договору, його сторонами складались податкові накладні, підписані керівником контрагента позивача.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції вірно зазначено наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) встановлених вимог. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, докази, які б свідчили про недійсність договорів, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0002382220 та №0002392220 від 05 квітня 2013 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов