Постанова

від 03.12.2013 по справі 826/12791/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12791/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галаган» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року №0002382220 відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов»язання за платежем «податок на додану вартість» на 14 500 грн за основним платежем та на 3 625 грн за штрафними санкціями та №0002392220 відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 18 125 грн за основним платежем та на 4 531 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Галаган» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Галаган» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 22 березня 2013 року № 1037/22-221-34876255 у якому зазначено виявлені податковим органом під час перевірки порушення вимог законодавства, а саме:

-п.5.1 ст. 5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18125 грн в т.ч. по періодах: за ІІІ кв. 2010 року на суму 18125 грн;

-пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.. 7.4.5 п 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 14500 грн, а саме : у серпні 2010 року на суму 14500 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення: від 05.04.2013 року №0002382220 відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов»язання за платежем «податок на додану вартість» на 14 500 грн за основним платежем та на 3 625 грн за штрафними санкціями та №0002392220 відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 18 125 грн за основним платежем та на 4 531 грн за штрафними санкціями.

Крім того, судом встановлено, що 02 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо брендінгу (розробки логотипу, дизайну комунікаційних матеріалів, тощо), створення макетів для рекламних матеріалів, друкованих матеріалів, створенні та озвучці аудіоматеріалів, тощо.

Замовник приймає на себе зобов'язання сплати виконавцю за виконані роботи, зазначені в замовленнях або рахунках-фактурах згідно умов цього договору.

Вартість послуг визначається сторонами в окремих додатках до доданого договору або в рахунках-фактурах.

На вимогу податкового органу позивач на підтвердження факту господарських відносин з контрагентом надав такі первинні документи: акт здачі-приймання робіт від 7.08.2010 року № 573, акт здачі-приймання робіт від 24.08.2010 року № 574, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №575 від 30.08.2010 року, податкові накладні: від 17.08.2010 року №170802, від 24.08.2010 року № 240801, від 30.08.2010 року № 300807, банківську виписку від 10.09.2010 року, картку рахунку 631 по ТОВ «РМА Монамі».

Відповідно до п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як зазначено у пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону).

Як визначено п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки не них не внесено відповідних змін.

Як встановлено судом, на момент укладення позивачем з контрагентом договору про надання послуг ТРВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» було зареєстровано в ЄДР, місцезнаходження зазначено м. Київ, Голосіївський район, пр. Науки 119-Б. Керівником юридичної особи вказана Годунова Юлія Львівна. Дата реєстрації юридичної особи 17.02.2009 року.

Факти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписами уповноважених представників сторін.

На виконання умов договору, його сторонами складались податкові накладні, підписані керівником контрагента позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами.

Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Посилання податкового органу в акті на відсутність офіційних працівників у контрагента позивача, на думку колегії суддів, не може бути доказом недійсності договорів та відсутність господарської діяльності, що направлена на настання реальних наслідків у позивача. Не є підставою для визнання недійсними угод і кількість працюючих у контрагента осіб.

Крім того, законодавство України не покладає на сторону цивільно-правової угоди обов'язок перевіряти кількість працюючих у його контрагента осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі №0002382220 та № 0002392220 від 05 квітня 2013 року, складеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаган»

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 04 грудня 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.