Постанова

від 18.09.2013 по справі 5011-32/15431-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа№ 5011-32/15431-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Костильов В.А. - за довіреністю

від відповідача: Глівінський А.І. - за довіреністю

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року

у справі № 5011-32/15431-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про внесення змін до договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД"

до відповідача Комунального підприємства "Київський метрополітен"

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" про внесення змін до Договору від 31.08.2007 року за № 136-Упр-07, а саме викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції, зокрема: "2.1. Вартість права, визначеного пунктом 1.1 даного Договору становить 180,00 грн. (сто вісімдесят гривень 00 коп.) в т. ч. ПДВ 30,00 грн., за один кв. м. в місяць відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".

До початку розгляду справи по суті, позивач надав суду першої інстанції клопотання про уточнення своїх позовних вимог, відповідно до якого просив суд: внести зміни до Договору від 31.08.2007 року за № 136-Упр-07, а саме викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції, зокрема: "2.1. Вартість права, визначеного пунктом 1.1 даного Договору становить 180, 00 грн. (сто вісімдесят гривень 00 коп.) в т. ч. ПДВ 30, 00 грн., за один кв. м. в місяць відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" укласти Додаткову угоду № 7 до Договору від 31.08.2007 року № 136-Упр-07, в запропонованій позивачем редакції.

У задоволенні клопотання позивача щодо уточнення позовних вимог було відмовлено як необґрунтовано заявленого, та спір вирішувався відносно раніше заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на його стороні - Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

До початку розгляду спору по суті, в порядку ст. 60 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про:

- визнання дійсним договору № 136-Упр-07 від 31.08.2007 року в редакції чинній на дату подання позову, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" та Комунальним підприємством "Київський метрополітен";

- зобов'язання Комунального підприємства "Київський метрополітен" не змінювати тарифи, що зазначені у розпорядженні Київської міської державної адміністрації від 15.10.2008 року № 1427 "Про затвердження Порядку визначення розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 5011-32/15431-2012 (суддя Підченко Ю.О.) провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання дійсним договору припинено; у задоволенні позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" про внесення змін до Договору відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог КП "Київський метрополітен", позовні вимоги КП "Київський метрополітен" задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.09.2013 року.

В судовому засіданні, що відбулось 11.09.2013 року судом оголошено перерву до 18.09.2013 року об 11-10 год.

У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, апелянт посилається на те, що ціни, тарифи за тимчасове використання площі на скляних дверях рухомого складу метрополітену встановлюється виключно у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а тому розпорядження КМР (КМДА) від 21.05.2012 року № 838 є обов'язковим для виконання сторонами, а договір в частині визначення ціни підлягає зміні у відповідності до п. 2.6. спірного договору.

Третя особа, згідно з поданим до суду 13.08.2013 року відзивом, підтримала доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов невірного висновку щодо права позивача та відповідача на самостійне регулювання через договірні відносини ціни у договорах на право тимчасового використання площі рухомого складу метрополітену для розміщення рекламної продукції. Третьою особою зазначено, що комунальні підприємства не мають права самостійно визначати вартість користування комунальним майном; зміна у Договорі тарифів на право розміщення реклами є не правом сторін договору, а їх обов'язком; домовленість між сторонами щодо можливості перегляду суми платежів є недійсною в силу нікчемності; підписавши договір сторони свідомо дійшли згоди про те, що ціна регулюється органом місцевого самоврядування; кошти за право розміщення реклами надходять до бюджету територіальної громади міста Києва.

Відповідач, згідно з поданим до суду 19.08.2013 року відзивом та поданим до суду 11.09.2013 року додатковим відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність та на те, що рішення суду є обґрунтованим та законним. Відповідач зазначає також про необґрунтованість та необ'єктивність заявлених у даній справі позовних вимог.

Представником відповідача, Глівінським А.І. 17.09.2013 року було заявлено до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було вмотивовано його хворобою.

Судова колегія зауважує, що підстави для задоволення цього клопотання відсутні, оскільки представник відповідача Глівінський А.І. з'явився до судового засідання, що відбулось 18.09.2013 року, а положення статті 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачають такої підстави для відкладення розгляду справи як хвороба представника, який був присутній на засіданні суду.

Представники третьої особи до судового засідання, що відбулось 18.09.2013 року, не з'явились, хоча третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

31.08.2007 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - Підприємство), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" (далі - Користувач), було укладено Договір № 136-Упр-07, відповідно до умов якого, на підставі узгодженого між сторонами терміну, Підприємство надає Користувачу право на тимчасове використання площі на скляних поверхнях дверей рухомого складу метрополітену для розміщення рекламної продукції загальною площею 257, 46 кв. м. (далі - Рекламна продукція), а Користувач зобов'язується розміщувати продукцію на умовах, визначених Підприємством та оплачувати надане право на умовах , визначених вказаним Договором.

Відповідно до вимог пункту 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.09.2010 року № 4), вартість права тимчасового користування рекламою, з урахуванням Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.2008 року за № 1427 "Про затвердження Порядку визначення розміру плати за розміщення реклами та транспорті комунальної власності м. Києва" дорівнює 16,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 3,20 грн., у зв'язку з чим загальна сума плати становить 19 грн.20 коп. за 1 кв. в місяць. Пунктом 2 зазначеної Додаткової угоди, доплата за право, визначене п. 1.1. Договору за період з 03.06.2010 року по 31.08.2010 року в загальній сумі дорівнює 4350, 04 грн.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що сума платежів по п. 2.1.2 Договору може бути переглянута в разі зміни чи встановлення нових тарифів на рекламно-інформаційну діяльність, встановлених уповноваженими органами місцевої та державної влади. В цьому разі зміна суми платежів оформляється Додатковою угодою до даного Договору, що підписується уповноваженими представниками обох сторін. У такій Додатковій угоді вказується посилання на відповідний документ, який регламентує зміну тарифу.

21 травня 2012 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) видано розпорядження № 838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 року за № 40/957 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" (далі - Розпорядження).

Пунктом 1 даного розпорядження затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва.

Додатком 3 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену.

Додатком 4 Порядку встановлюються базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності.

З урахуванням вказаного Розпорядження та вимог пункту 2.6 Договору, позивач листом від 14.09.2012 року за № 11-03/1067 надіслав на адресу відповідача для розгляду та підписання Додаткову угоду № 7 від 31.08.2012 року, якою було пропоноване внести зміни до пункту 2.1 Договору та викласти його у наступній редакції:

"2.1. Вартість права, визначеного пунктом 1.1 даного Договору становить 180, 00 грн. (сто вісімдесят гривень 00 коп.) в т. ч. ПДВ 30, 00 грн., за один кв. м. в місяць відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".

Зазначений лист було отримано відповідачем 20.09.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Відповідач вказану угоду не підписав та повернув її на адресу позивача.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є внесення змін до Договору від 31.08.2007 року за № 136-Упр-07, а саме викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції, зокрема: "2.1. Вартість права, визначеного пунктом 1.1 даного Договору становить 180,00 грн. (сто вісімдесят гривень 00 коп.) в т. ч. ПДВ 30,00 грн., за один кв. м. в місяць відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 року № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивом посилався на те, що спірний Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та приписів частин першої статті 632 ЦК України, де передбачена ціна, яка встановлюється Договором або законом. За твердженням позивача у випадках, встановлених законом, застосовується ціни (тарифи, ставки), які регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Позивач посилався на те, що відповідач ухиляється від підписання Додаткової угоди № 7 від 31.08.2012 року щодо внесення змін до Договору в частині визначення суми, належної до сплати за п. п. 1.1., 2.1 Договору.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами Договір, до якого позивачем вимагається внесення змін, за своєю правовою природою є договором послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 цього ж кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору,.

Судовою колегією встановлено, що при укладенні спірного договору, його сторонами було добровільно та на власний розсуд досягнуто домовленості щодо всіх його істотних умов, передбачених для договору даного типу, зокрема, встановили його предмет, визначили вартість послуг (ціну), строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 627, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (п.3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Як зазначалось, позивач листом від 14.09.2012 року за № 11-03/1067 надіслав на адресу відповідача для розгляду та підписання Додаткову угоду № 7 від 31.08.2012 року, якою було пропоноване внести зміни до пункту 2.1 Договору щодо його ціни. Проте, згода щодо зміни договору сторонами не була досягнута.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що зміна ціни після укладення договору допускається виключно у випадках та умовах, встановлених Договором або законом.

Як зазначалось, пунктом 2.6 Договору № 136-Упр-07 від 31.08.2007 року встановлено, що сума платежів за вказаним Договором може бути переглянута в разі зміни чи встановлення тарифів на рекламно-інформаційну діяльність, встановлених уповноваженими органами місцевої чи державної влади.

Можливість перегляду суми платежів чітко визначено сторонами в Договорі, і є нормою диспозитивною, яка надає право сторонам самостійно на свій розсуд регулювати форму оплати за надані послуги, в тому числі вносити зміни до вказаного Договору у частині ціни (тарифів).

Наразі, у спірних правовідносинах ні договором, ні законом не встановлено обов'язку сторін договору змінювати умови договору щодо його ціни

Тобто, спірним договором передбачено можливість перегляду сторонами ціни договору та не передбачено обов'язкової зміни такої істотної умови в разі зміни відповідних тарифів.

Натомість, згідно положень договору, зміна тарифів на розміщення реклами органами місцевого самоврядування є передумовою для проведення між сторонами договору відповідних переговорів щодо внесення змін до Договору.

Наведені обставини свідчать про відсутність у позивача права в односторонньому порядку змінювати умови Договору стосовно ціни.

Як встановлено, договір № 136-Упр-07 від 31.08.2007 року не містить обов'язкового припису щодо внесення змін до нього за пропозицією однієї із сторін, та обов'язкового прийняття іншою стороною вказаних умов відносно ціни (тарифів), оскільки така зміна обов'язково відбувається шляхом підписання сторонами Додаткової угоди.

В якості підстави зміни ціни за спірним Договором Позивач посилається на Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві", а також на частину першу статті 188 Господарського кодексу України та частину першу статті 651 Цивільного кодексу України.

Судова колегія спростовує наведені посилання позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 189 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Статтею 190 Господарського кодексу України встановлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (стаття 191 Господарського кодексу України).

Державне регулювання цін здійснюється згідно зі Законом України "Про ціну та ціноутворення".

Разом з тим, Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" не містить приписів щодо обов'язкового внесення суб'єктами господарювання змін до вказаних типів Договорів, які укладені до дня ухвалення вказаного Розпорядження та не містить у собі посилання щодо обов'язковості зміни чи переукладання існуючих дворів на розміщення реклами.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить до висновку про відсутність у даному випадку встановлених Законом обставин, які б зумовили обов'язкову зміну ціни спірного договору після його укладення.

Натомість, для внесення змін до спірного Договору необхідно волевиявлення сторін, наявність приписів закону, який є обов'язковим для суб'єкта господарювання, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, кореспондується з вимогами ст. ст. 627, 638 Цивільного кодексу України.

Третьою особою, Київською міською радою (Київською міською державною адміністрацією) було пояснено апеляційному суду, що Комунальні підприємства не маються права самостійно визначати вартість користування комунальним майном.

З цього приводу судова колегія зауважує, що факт самостійного визначення вартості користування комунальним майном з матеріалів справи не вбачається. Ціна договору була визначені його сторонами на підставі тарифів на рекламно-інформаційну діяльність, встановлених уповноваженими органами місцевої влади.

Разом з тим, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, спірним договором, не визначено обов'язкової зміни відповідних умов договору щодо суми платежів в разі зміни тарифів на рекламно-інформаційну діяльність уповноваженими органами місцевої та державної влади.

Пунктом 2.6. Договору, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, сторонами узгоджено лише можливість такої зміни та зазначено, що сума платежів може бути переглянута в разі настання відповідних обставин.

Наведені положення договору є чинними, не визнані недійсними у судовому порядку, не змінені сторонами.

Щодо посилань третьої особи на те, що домовленість між сторонами щодо можливості перегляду суми платежів за договором є недійсною в силу закону, та відповідно правочин в цій частині є нікчемним, судова колегія зазначає, що нікчемність положень пункту 2.6. спірного договору прямо не встановлена законом, та підстави вважати такі положення недійсними у суду відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія спростовує доводи третьої особи про наявність у сторін договору обов'язку змінювати його умови щодо ціни.

З огляду на викладені обставини та положення законодавства України, позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" про внесення змін до Договору від 31.08.2007 року за № 136-Упр-07 є без підставними та такими, що вірно не задоволені судом першої інстанції.

Також, як зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою у даній справі до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання дійсним договору № 136-Упр-07 від 31.08.2007 року в редакції чинній на дату подання позову, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" та Комунальним підприємством "Київський метрополітен"; зобов'язання Комунального підприємства "Київський метрополітен" не змінювати тарифи, що зазначені у розпорядженні Київської міської державної адміністрації від 15.10.2008 року № 1427 "Про затвердження Порядку визначення розміру плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва".

Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття рішення по справі від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ГРАНД" відмовилось від зустрічного позову в повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відмова ТОВ "ЕКСПО ГРАНД" від зустрічного позову не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі за зустрічним позовом на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України/

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 5011-32/15431-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Комунального підприємства «Київський метрополітен», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 5011-32/15431-2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 5011-32/15431-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 5011-32/15431-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-32/15431-2012 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Іоннікова І.А.

Смірнова Л.Г.